Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №456/6764/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6764/25

Провадження № 2/456/590/2026

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Писарева О.Ю.,

при секретарі Стасів О.Я.,

за участі представника відповідача Михавківа І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивача): Представник позивача Гончарук Данило Русланович звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики №0633278518 в розмірі 22 325,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №0633278518. 24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24/11-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Інфінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 24.11.2022 до Договору факторингу №24/11-22 від 24.11.2022, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 22 325,00 грн., з яких: 5000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 325,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №0633278518 в розмірі 22 325,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак звертаючись до суду з позовом, в позовній заяві просить розглянути справу у відсутності представника позивача.

Позиція відповідача: Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Представник відповідача адвокат Михавків Іван Васильович в судовому засіданні зазначив, що відповідач ОСОБА_1 є ветераном війни, проходив військову службу з 23.05.2022 по 31.05.2025, а відтак має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості, то неможливо встановити коли саме нараховані відсотки за кредитом: чи до проходження військової служби відповідачем, чи під час проходження військової служби. З огляду на наведене, просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 05.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Із заявки-анкети на отримання кредиту №4043915 від 18.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Інфінанс» з проханням надати кредит /а.с.6/.

З акцепту оферти від 18.02.2022 на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0633278518/1 від 18.02.2022 та отримання кредиту згідно Заявки-анкети №4043915 від 18.02.2022, вбачається, що ОСОБА_1 погодився з умовами оферти від 18.02.2022 ТОВ «Інфінанс», згідно з якими товариство надало відповідачу кредит в розмірі 5 000,00 грн.; строк користування кредитом 12 місяців; дата першого платежу 04.03.2022; номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, що застосовується за умови дії Програми лояльності; річна пільгова відсоткова ставка 638,75%; реальна річна номінальна та пільгова відсоткова ставка 18289,29%; відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбачених Правилами (призупинення дії/скасування Програми лояльності); річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується у випадках передбачених Правилами (призупинення дії/скасування Програми лояльності) /а.с.7/.

З копії квитанції за сплату №138697498 від 18.02.2022 вбачається, що ТОВ «Інфінанс» перерахувало 5000,00 грн. на карту НОМЕР_1 /а.с.9/.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Інфінанс», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №0633278518 від 18.02.2022, станом на 24.11.2022, складає 22 325,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – основна сума, 17 325,00 грн. нараховані відсотки /а.с.10/.

З договору факторингу №24/11-22 від 24.11.2022 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Інфінанс» вбачається, що Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту /а.с.11-15/.

З акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №24/11-22 від 24.11.2022 вбачається, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 5100, після чого від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей /а.с.16/.

З витягу з реєстру боржників від 24.11.2022 до Договору факторингу №24/11-22 від 24.11.2022 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 (№1281) за кредитним договором №0633278518 становить 22 325,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 325,00 грн. – сума заборгованості за відсотками /а.с.17/.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу системний аналіз статей 524-526,533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено, що 18.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0633278518, на підставі заявки-анкети №4043915 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача 2z417u, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 12 місяців, за яким нараховується номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, що застосовується за умови дії Програми лояльності, відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується у випадках призупинення дії/скасування Програми лояльності.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2z417u.

За вказаних обставин, суд вважає, що кредитний договір №0633278518 від 18.02.2022 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Судом також встановлено, що 24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників від 24.11.2022, де вказано, що заборгованість відповідача становить 22 325,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 325,00 грн. – сума заборгованості за відсотками. Також сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Інфінанс».

Згідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином право вимоги за даним кредитним договором, який укладений ОСОБА_1 з первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості як первинному, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходив військову службу з 23 травня 2022 року, 31 травня 2025 року, на підставі п.2 ч.4 ст.26 пп.Б ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнений у відставку, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 09.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником відповідача долучено до матеріалів справи копію посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням соціального захисту населення Стрийської міської ради, відповідно до якого, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

З огляду на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 23.05.2022 по 31.05.2025, він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором, відтак нарахування до стягнення з відповідача відсотків по кредиту, починаючи з 23.05.2022 є таким, що суперечитиме приписам ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не долучено детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №0633278518 від 18.02.2022 неможливо однозначно встановити за який саме період нараховані відсотки.

Таким чином, враховуючи наведене суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення частково, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (основним боргом) в сумі 5 000,00 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 678,16 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів – в розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1514 грн.), то понесення таких позивачем не підтверджене жодними доказами, у зв`язку з чим в задоволенні стягнення таких слід відмовити.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №0633278518 від 18.02.2022 в розмірі 5000 /п`ять тисяч / грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 678 /шістсот сімдесят вісім/ грн. 16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 08.04.2026.

Головуючий суддя О. Ю. Писарев