Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №456/910/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/910/26

Провадження № 3/456/649/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

15 квітня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 185 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області скеровано до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП з підстав, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАД № 228284 від 08.02.2026, згідно якого 08.02.206 р. близько 21:10 у м. Стрий по вул. О.Басараб, 15 громадянин ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівникам поліції Дудяк М. та Савчин Т., а саме на неодноразові законні вимоги працівників поліції почав шарпати за одяг.

ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 03.03.2026, 18.03.2026, 27.03.2026, 06.04.2026, 15.04.2026 не з`явився.

Судова повістка, яка скеровувалась за адресою вказаною у протоколі, а саме: АДРЕСА_1 , повернулась на адресу суду 25.02.2026 з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Ухвали судді про привід ОСОБА_1 від 03.03.2026, 18.03.2026 та 27.03.2026 Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області не виконані, оскільки згідно рапортів поліцейських ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області гр. ОСОБА_1 відсутній по місцю проживання.

Зважаючи на сповіщення ОСОБА_1 про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП.

Від захисника ОСОБА_1 адвоката Турчин Ю.І. 15.04.2026 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване наступним. Так, 08.02.2026 близько 21:10 год. ОСОБА_1 перебував на заправці ОККО, що по вул. Галицька, 10. До нього підійшли працівники поліції, встановили особу та перевірили документи на транспортний засіб. Після чого, оглянули автомобіль в середині салону та багажник. Потім один з поліцейських почав світити ліхтарем в очі ОСОБА_1 , зазначивши, що останній перебуває в стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 категорично заперечував вживання наркотичних речовин, а тому погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в Стрийській ЦРЛ, що по вул. Басараб, 15. Тобто ОСОБА_1 повністю співпрацював із працівниками поліції, що виключає будь-яку непокору. Поведінка ОСОБА_1 була спокійною, він не чинив опору, навпаки висловив готовність пройти медичний огляд. Однак, огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 так і не проходив, оскільки по дорозі до Стрийської ЦРЛ працівники поліції встановили, що останній перебуває в розшуку за порушенням правил військового обліку. Після чого, ОСОБА_1 був доставлений до Стрийського РУП, де відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Відповідно до диспозиції ст. 185 КУпАП адміністративним правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад). З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законного розпорядження або законної вимоги працівника поліції, і такі розпорядження або вимога мають виражатися у категоричній формі та бути законодавчо обґрунтовані. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №228284 від 08.02.2026, ОСОБА_1 08.02.2026 близько 21:10 год. у АДРЕСА_2 вчинив злісну непокору працівникам поліції Дудяк М. та ОСОБА_2 , а саме: на неодноразові законні вимоги працівників поліції почав шарпати за одяг, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 за обставин зазначених у проколі про адміністративне правопорушення, вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції. В самому протоколі про адміністративне правопорушення не відображено, які саме неодноразові вимоги працівників поліції Дудяк М. та Савчин Т. відмовився виконувати ОСОБА_1 та кого саме почав шарпати за одяг. Cуд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. Суд, також, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП , тобто злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейських при виконанні ними службових обов`язків. На підтвердження цих обставин, працівниками поліції долучено до матеріалів справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №228284 від 08.02.2026, протокол про адміністративне затримання №165447 від 08.02.2026, пояснення ОСОБА_1 від 08.02.2026 та рапорт від 08.02.2026. Однак, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17). Щодо долученого до матеріалів справи рапорту поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Володимира Давидова, то такий є внутрішнім документом та не може слугувати доказом у справі. Крім того, механізм складання рапорту не врегульований законодавством. Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в справі №524/5741/16-а дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Таким чином, рапорт поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Володимира Давидова не може вважатися належним і допустимим доказом учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Протокол про адміністративне затримання сам по собі також не є беззаперечним доказом вини, а слугує лише фіксацією обставин, які мають бути підтверджені іншими доказами (відеозаписами, свідченнями, документами). Свідків події працівники поліції у даній справі не залучали. Ні фото-, ні відеофіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейських при виконанні ними службових обов`язків, відтак у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Турчин Ю.І. підтримала доводи, викладені в клопотанні про закриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доходжу до таких висновків.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На підтвердження вини особи суду мають бути надані докази, які підтверджують суб`єктивний та об`єктивний склад правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

За диспозицією статті 185 КУпАП передбачено відповідальність, у тому числі, у тому числі за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Слово непокора означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Системний аналіз норм КУпАП дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв`язку з чим вона висувалась.

Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КУпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, злісна непокора порушника.

Дане правопорушення обов`язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов`язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред`явлене відповідне посвідчення, у зв`язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом статей 254, 256 КУпАП, про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються, крім іншого: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно п. 15 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення.

Таким чином, усі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доведені сукупністю належних і допустимих доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Суд звертає увагу на те, що державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Отже, коли провина особи не доведена належними доказами поза розумним сумнівом, то така особа не може бути піддана адміністративному стягненню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Притягнення до адміністративної відповідальності обумовлює певні обмеження щодо особи, тому складання протоколу про адміністративне правопорушення має бути лише з обґрунтованих підстав.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і достатніми доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях.

У матеріалах справи, не міститься жодних належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 з приводу вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (зокрема, пояснень свідків, фото-, відеозаписів, тощо). Більше того, працівники поліції при виконанні службових обов`язків на форменому одязі мають прикріплені бодікамери. Жодного відеозапису до матеріалів справи долучено не було, не вказано про здійснення відеозйомки на нагрудну камеру працівника поліції і в протоколі про адміністративне правопорушення. На запит суду від 07.04.2026, адресований Стрийському РУП ГУНП у Львівській області, який ним отримано 08.04.2026, відеозаписи, які стосуються даної справи, не надано. Захисником Чалого Н.І. долучено до матеріалів справи відповідь Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 09.04.2026 №116544-2026, згідно якої строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, що унеможливлює надати в повному обсязі витребовувану інформацію.

На підтвердження доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №228284 від 08.02.2026, протокол про адміністративне затримання №165447 від 08.02.2026, пояснення ОСОБА_1 від 08.02.2026 та рапорт від 08.02.2026. Однак вказані документи самі по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи. В протоколі серії ВАД №228284 від 08.02.2026 не зазначено, які законні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не були виконані. Наявні у матеріалах справи протокол затримання, за результатами якого ОСОБА_1 був доставлений до приміщення Стрийського РУП ГУНП у Львівській області та рапорт працівника поліції суд не може визнати належними та допустимими доказами, оскільки такі не підтверджуються жодними іншими доказами.

Слід зазначити, що в рапорті від 08.02.2026 зазначено, що прибувши на місце події стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває активним від 16.08.2023 р. за ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подальшому в ході спілкування останній відмовився в добровільному порядку проїхати в ТЦК для уточнення анкетних даних та почав тікати.

Суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом із тим, відповідно до абзацу 39 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертався в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, факт законної вимоги працівника поліції не знайшов свого підтвердження.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначено, що його зупинила поліція на Галицькій, попросили документи, він віддав і викликав адвокатів й вони поїхали в лікарню. Тобто дані пояснення так само не підтверджують факт вчинення правопорушення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.

За вказаних обставин судом установлено, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №228284 від 08.02.2026 за ст. 185 КУпАП, не знайшли свого об`єктивного підтвердження належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Однак нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 185, 247, 268, 283, 284, 285 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя О. Ю. Писарев