Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №464/767/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/767/26

пр.№ 2/464/1384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.04.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Рейман В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом, поданим представником Кудіною А.В., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №103189084 у розмірі 19 755,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір №103189084. 28.07.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого та згідно з реєстром боржників №3 від 28.07.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 755,10 грн. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ», яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Кудіна А.В. в судове засідання не з`явилась, у прохальній частині позовної заяви просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За умовами ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи неявку сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

15.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103189084, підписаний позичальником електронним підписом відтвореним одноразовим ідентифікатором 754549 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого кредитодавець (ТОВ «Мілоан») зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений умовами цього договору, надати позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти у кредит, а позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені цим договором (п. 1.1 договору).

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: сума кредиту становить 6 000 грн., загальний строк, на який надається кредит, становить 360 днів, остаточний період повернення коштів – 10.03.2026, комісія за надання кредиту у розмірі 0 грн., комісія за обслуговування кредиту – 9 240 грн., що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (встановлені графіком платежів) (п. п. 1.2-1.5.2 договору).

Крім того, умовами договору визначено розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, зокрема, тип процентної ставки – фіксована, у розмірі 3,65% на фактичну заборгованість за кредитом, що нараховуються протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, протягом решти строку кредитування – у розмірі 220% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. п. 1.5.3-1.6 договору).

Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п. п. 2.2.2, 2.2.3 договору.

Також, відповідно до п. 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як вбачається з платіжного доручення №101480935 від 15.03.2025, ТОВ «Мілоан» здійснило переказ грошових коштів (кредиту) у розмірі 6 000 грн. на рахунок НОМЕР_1 , тим самим виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Доказів на спростування встановлених судом обставин, зокрема, факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять.,

Водночас, ОСОБА_1 , отримавши кредит, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, своєчасно не здійснювала повернення кредитних коштів на погашення тіла кредиту та інших зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості.

28.07.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №28072025, за умовами якого та відповідно до додаткової угоди №1 до вказаного договору від 29.07.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників від 28.07.2025, платіжної інструкції від 31.07.2025, реєстру боржників №3 від 29.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за договором про споживчий кредит №103189084 від 15.03.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму заборгованості, що становить 19 755,10 грн.

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, зважаючи на те, що докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит №103189084 від 15.03.2025 в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 12 527,25 грн., з яких: 6 000 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням, 3 57,25 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 940 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такі слід задовольнити.

Водночас, при вирішенні вимоги позову в частині стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) у розмірі 7 227,85 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває до теперішнього часу.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи наведене, стягнення неустойки (штрафів, пені) у заявленому позивачем розмірі за кредитним договором, укладеним між сторонами 15.03.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, відтак така вимога позову до задоволення не підлягає.

За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.

Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 688,30 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 78-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №103189084 від 15.03.2025 у розмірі 12 527 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Сабара Л.В.