Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №450/1367/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1367/25

Провадження № 2/450/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому позивач просить суд позбавити відповідача, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття..

В обґрунтування позову, вказує, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.10.2020 розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина, який проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Після розірвання шлюбу відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: з дитиною не спілкується, участі у її вихованні не бере, станом здоров`я, розвитком та умовами життя не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, місце його проживання позивачці невідоме. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, висновком органу опіки та піклування від 11.03.2025 року, яким визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з повним ухиленням від виконання обов`язків щодо дитини. Посилаючись на норми Сімейного кодексу України та міжнародні акти щодо захисту прав дитини, позивачка зазначає, що така поведінка відповідача є підставою для позбавлення його батьківських прав, а також для стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки обов`язок утримання дитини не припиняється навіть у разі позбавлення батьківських прав. У зв`язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, зокрема на те, що відповідач протягом тривалого часу не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, не цікавиться її здоров`ям і розвитком, не підтримує з ним зв`язку, чим фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків з 2020 року, його місце знаходження їй не відомо, вперше звертається з таким позовом, просила позов задовольнити, враховуючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Від представника третьої особи в матеріалах справи є заява про участь справи без участі уповноваженого представника, на підставі наявних у справі матеріалів, щодо вирішення даної справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов`язані турбуватися про здоров`я дитини, її фізичний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.10.2020 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_4 – задоволити; розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 11.04.2017 року Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області. актовий запис № 1; після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_5 ».

Таке рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 13.11.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із змісту вищевказаного рішення, із Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.04.2017 року видно, що сторони зареєстрували шлюб 11.04.2017 року у с. Годовицько Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 1.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 21.08.2017 року.

Дитина сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із копії витягу з реєстру територіальної громади № 2024/014512487 від 02.12.2024 року, копії витягу з реєстру територіальної громади № 2024/014512977 від 02.12.2024 року, також згідно копії акта обстеження житлово-побутових умов від 10.12.2024 року, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , при перевірці на місці житлово-побутових умов будинок загальною площею 55.00 кв.м., житловою площею 39,40 кв.м., кімнат 2, який належить їй на праві власності, та на площі якого проживають: ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_7 – голова д/г, ОСОБА_8 – дружина, ОСОБА_9 – дочка, ОСОБА_3 – онук, додатково вказано, що ОСОБА_1 , 1993 року народження, особа з інвалідністю ІІ групи з народження, одна виховує сина ОСОБА_3 , 2007 року народження, колишній чоловік ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, не цікавиться життям дитини, матеріально не допомагає, за вказаною адресою не зареєстрований та не проживає.

Із рішення Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 546 від 11.03.2025 року «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » вирішено затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З висновку «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » наданого Виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 546 від 11.03.2025 року вбачається, що визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він повністю ухилився від виконання батьківських обов?язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не підтримує морально та матеріально.

Також у висновку зазначено, що за результатами розгляду заяви позивачки та поданих документів комісією з питань захисту прав дитини встановлено, що малолітній син проживає разом із матір`ю та її батьками, перебуває повністю на її утриманні, а сама позивачка належно виконує батьківські обов`язки, забезпечує розвиток, виховання та навчання дитини, користується позитивною характеристикою за місцем проживання. Встановлено, що відповідач участі у вихованні дитини не бере, з нею не спілкується, матеріальної допомоги не надає, інтересу до її життя не проявляє та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Зі слів позивачки, після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не намагався налагодити контакт із дитиною, його місце проживання та засоби зв`язку невідомі. Вжиті заходи щодо встановлення його місцезнаходження результатів не дали, а зареєстроване місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій території, що унеможливило його належне повідомлення.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Суд враховує, що зазначення у висновку про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків ґрунтується переважно на поясненнях позивача ОСОБА_1 , при цьому висновок складений за відсутності відповідача. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідач зареєстрований на території, яка є тимчасово окупованою в умовах воєнного стану ( АДРЕСА_2 ), у зв`язку з чим його належне повідомлення про розгляд питання органом опіки та піклування було об`єктивно ускладнене, а фактично — неможливе. Крім того, суд бере до уваги, що у висновку органу опіки та піклування відсутнє належне обґрунтування того, чи відповідає позбавлення батьківських прав найкращим інтересам дитини, не конкретизовано, яким саме інтересам дитини це відповідатиме та яким чином таке позбавлення вплине на її подальший розвиток і благополуччя. За таких обставин суд оцінює вказаний висновок критично та в сукупності з іншими доказами у справі.

На переконання суду, наданий третьою особою висновок носить лише рекомендаційний характер і сам по собі не може бути підставою для позбавлення відповідача цих прав.

Частиною 1 ст.164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п.2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, ухилення батька від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку з неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до нього чи вчиняв інші подібні дії.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватись в першу чергу максимальним забезпеченням її інтересів.

Статтею 24 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначено, що кожна дитина без будь-якої дискримінації має право на такі заходи захисту, які є необхідними в її становищі як малолітньої, з боку її сім`ї, суспільства і держави.

Згідно частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедури, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у Принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків.

Всупереч наведеному, суду не надано жодних висновків з позицією відповідних фахівців (психолога, інше) щодо ставлення дитини до батька з огляду на її вік.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження позивача про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не знайшло свого підтвердження, жодних доказів, які б свідчили про свідоме, тривале і безпідставне невиконання батьком обов`язків, що б давало підстави для вжиття такого крайнього заходу впливу на батьків як позбавлення батьківських прав, суду не надано та в матеріалах справи такі відсутні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказаний позов обумовлений ставленням позивача до колишнього чоловіка, недостатністю участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, в тому числі у матеріальному забезпеченню і всі досліджені судом докази і встановлені обставини справи не можуть свідчити з беззаперечною очевидністю про ухилення батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, в розумінні п.2 ч.1 ст.164 СК України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відсутні достатньо вагомі підстави вважати, що позбавлення відповідача батьківських прав є єдиним можливим та крайнім заходом впливу на відповідача і це буде відповідатиме правам та інтересам дитини, тому позов в частині вимоги про позбавлення батьківських прав є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідач ОСОБА_2 має зважати на те, що залишення ним поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків у подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання сина, суд зазначає наступне:

згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» на момент розгляду справи у суді, розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років – 2817,00 грн; для дітей від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

Тому беручи до уваги всі обставини справи, суд дійшов висновку що вимоги позивача в цій частині є підставними, оскільки неповнолітній син проживає разом з позивачем, враховуючи вік дитини, беручи до уваги прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років, станом на 2026 рік, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.04.2025 року, дня подачі позову, і до досягнення дитиною повноліття, оскільки обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Крім того, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 75, 203, 224-226 ЦПК України, ст.164, ст.165-166,180-184, 192 СК України, Конвенцією ООН від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) «Про права дитини», Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, – задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 01.04.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук