Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №317/5877/25 — Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/5877/25

№/п 2-а/317/2/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі :

головуючого судді - Ачкасова О.М.,

при секретарі - Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі у спрощеному (письмовому) позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 18.11.2025 р. був притягнутий ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України, про що винесено Постанову № 5398. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно Постанови № 5398 є те, що він 31.10.2025 не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Відповідач у Постанові № 5398 вказує, що позивач був оповіщений Кушугумською селищною радою про виклик до

ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом надсилання засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованого поштового відправлення № 0505388056830 на адресу: АДРЕСА_2 . У вказаному рекомендованому поштовому відправленні № 0505388056830 була повістка № 10 про виклик позивача у період з 10.10.2025 по 31.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рекомендоване поштове відправлення № 0505388056830 було повернути відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою 28.10.2025.

Позивач вважає, що Постанова № 5398 від 18.11.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тому був вимушений звернутися до суду позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, як і будь-які докази.

Згідно ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд ухвалив розглядати справу у спрощеному (письмовому) позовному провадженні, згідно Глави 10, статті 263 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши всі докази у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №5398 від 18.11.2025 р. за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КпАП України, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №5398, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №5398 від 18.11.2025, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол 5398 від 11.11.2025 про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу №5398 про адміністративне правопорушення військовозобов`язаний, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 31.10.2025 р. не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КпАП України, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Відповідно до розпорядження ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №МВ/12994/7 від 06.10.2025 р. з метою уточнення військово-облікових даних, проходження медичної комісії, визначення придатності на особливий період, Кушугумською селищною радою було здійснено оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в Кушугумській селищній раді, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.10.2025 по 31.10.2025 р. о 08.30 год. за адресою: Центральний стадіон «Славутич-Арена» м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.21. За результатами розпорядження ВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №МВ/12994/7 від 06.10.2025 р., Кушугумською селищною радою було направлено акт про результати проведення оповіщення військовозобов`язаних. Так, військовозобов`язаний ОСОБА_1 був оповіщений Кушугумською селищною радою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом надсилання засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованого поштового відправлення №0505388056830 на адресу: АДРЕСА_1 . У вказаному рекомендованому поштовому відправленні №0505388056830 була повістка №10 про виклик ОСОБА_1 у період з 10.10.2025 по 31.10.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рекомендоване поштове відправлення №0505388056830 було повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою 28.10.2025 р. Відповідно до Ф.20 довідки АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання поштового відправлення повістка про виклик ОСОБА_1 була належним чином відправлена та він був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 повідомлено під час складання протоколу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12.00 год. 18.11.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 30. На розгляд справи ОСОБА_1 прибув, надав усні пояснення, що повістку не отримував, сповіщення від АТ «Укрпошта» про надходження йому листа не надходило. Письмових пояснень не надав, з заявами, клопотаннями не звертався. Відповідач зазначив у постанові, що ОСОБА_1 повістка була направлена за зареєстрованим місцем проживання, тобто він був належним чином повідомлений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закону № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Порядок оповіщення військовозобов`язаних, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 36 Порядку, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними, визначено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі – Правила).

Згідно з пунктом 82 Правил рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж

протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта», час перевірки статусу відстеження від 27.11.2025 р., вбачається, що згідно з відомостями про рух поштового відправлення 0505388056830, поштове відправлення 0505388056830 прийнято оператором (поштове відділення 70450) 20.10.2025. Після чого, 28.10.2025 поштове відправлення за один день, прибуло до відділення, було проставлено відмітку про «Повернення Відправнику (одержувач відсутність за вказаною адресою)» та повернуто відправнику. Крім того, із зазначеного трекінгу вбачається, що поштове відправлення 0505388056830 надійшло на відділення і повернуто відправнику в один день. Тобто, не було дотримано вимог пункту 82 Правил, щодо зберігання вказаного поштового відправлення протягом трьох робочих днів, для можливості позивачу отримати вказане поштове відправлення. За вказаних обставин поштове відправлення могло бути повернуто відправнику із відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою» не раніше 31.10.2025. Крім того, з відомостей про рух поштового відправлення, вбачається відсутність такої відмітки як «невдала спроба вручення», що свідчило б про факт спроби вручити позивачу вказане відправлення 28.10.2025.

Таким чином, оператор поштового зв`язку, у даному випадку АТ «Укрпошта» (відділення 70450, с-ще. Кушугум), не вчинив дій щодо повідомлення позивача у передбачений законом спосіб про наявність поштового відправлення 0505388056830.

Тому, суд вважає, що позивач не може вважатись таким, що був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на визначену дату, у розумінні пункту 41 Порядку, а відтак, бути притягнутим до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до примітки ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

При цьому з Постанови № 5398 не вбачається, для уточнення яких саме даних викликався позивач та які з них відповідач не міг отримати іншим шляхом. Також відсутні відомості, що підтверджують належне повідомлення позивача про необхідність його явки або хоча б про його обізнаність щодо існування відповідної повістки.

З військово-облікового документу Резерв+ , сформованого 18.11.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, звання солдат, проходив ВЛК 30.07.2025 р., придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони,відстрочки не має, дійсний до 18.11.2026 р.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.

При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом.

Законодавчі норми щодо вчинення адміністративного правопорушення дають підстави вважати, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що позивач порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачем до постанови не долучено, як і не надано суду.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази. У разі заперечень особи - мають містити відомості про його позицію (пояснення, заперечення, тощо).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 268 КУпАП Україн и особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).

Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних у цій нормі закону.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Матеріали справи не містять повістки на 31.10.2025 р. на ім`я ОСОБА_1 , а отже він не був належним чином повідомлений про необхідність явки в зазначену дату в зазначене місце.

Тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він повістки про виклик на 31.10.2025 не отримував, як вбачається з матеріалів справи, належними та допустимими доказами це не доведено та підтверджується матеріалами справи.

З приписів статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Частинами першою, другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими.

Відзиву на адміністративний позов відповідачем суду не надано, що суд розцінює як відсутність доказів на спростування позову та фактичне визнання позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки, копія протоколу про адміністративне правопорушення від 30.06.2025 позивачу не вручалась, матеріали адміністративної справи для ознайомлення не надавались, не забезпечено право користуватися юридичною допомогою адвоката або спеціаліста у сфері права, в постанові не конкретизовано, які саме дані не уточнив позивач та які дані не відповідають даним, якими володіє відповідач, а також ненадано жодного доказу відсутності у відповідача актуальних даних позивача, доступ до яких відповідач має, та які є незмінними, постанова звернена до виконання із порушенням строків визначених ст. 303 КУпАП України, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, особа незаконно притягнута до адміністративної відповідальності, тому постанову не можна вважати законною та вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, на суму 6000,00 грн., яка складається з підготовки позовної заяви, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 27.11.2025 р., актом приймання-передачі послуг від 27.11.2025 р., додатком 1 Договору про надання правничої допомоги від 27.11.2025 р.,, платіжною інструкцією 2.421363063.1 від 27.11.2025 р. на суму 6000,00 грн.

В силу ст.134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Крім того, згідно 132 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 2.421362177.1 від 27.11.2026 р.

Згідно ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Тому, враховуючи положення КАС України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-11, 20, 25, 72-77, 205, 211, 241-246, 257, 258, 263, 286, 293 КАС України, ст.ст. 23, 33, 38, 210-1, 245, 251, 287, 288, 289 КпАП України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №5398 від 18.11.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за ч.3 ст.210-1 КпАП України до стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) і закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч.3 КпАП України.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 10.04.2026 року.

Суддя: О.М. Ачкасов