Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №308/2892/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2892/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фартушок Т.І. до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фартушок Т.І. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 24.11.2007 року, який зареєстровано Виконкомом Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.11.2007 року, актовий запис про шлюб №06.

У шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 12.08.2009, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Так, після укладення шлюбу між сторонам поступово погіршувалися сімейні стосунки, що було зумовлено сукупністю обставин особистого, побутового та психологічного характеру. На початковому етапі подружнього життя сторони намагалися вибудувати сімейні відносини на засадах взаємної поваги, довіри та підтримки, однак з часом між ними виникли істотні розбіжності у поглядах на сімейне життя, ролі та обов`язки кожного з подружжя, питання виховання дитини, фінансового забезпечення сім`ї та організації спільного побуту.

Поступово конфлікти між сторонами набули системного характеру. Вони проявлялися у постійних сварках та відсутності взаєморозуміння, емоційній відстороненості та небажанні сторін йти на взаємні поступки. У зв`язку з цим було втрачено почуття взаємної поваги та довіри, які є необхідними складовими подружніх відносин.

Так, наведені обставини також негативно впливали й на дитину, що в свою чергу суперечить забезпеченню найкращих інтересів дитини.

З 2021 року сторони фактично припинили спільне проживання. Кожен з подружжя веде окреме життя, має власний побут, окремий бюджет та не пов`язує своє майбутнє з іншою стороною. Спільне господарство не ведеться, подружні стосунки фактично припинені, що свідчить про формальний характер існування шлюбу.

Таким чином, шлюбні відносини між сторонами фактично розпалися, а їх подальше збереження є неможливими та таким, що суперечить інтересам Позивачки та дитини.

За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 24.11.2007 року, між нею та ОСОБА_2 , розірвати.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнав та просить розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданого 24.11.2007 року, між ОСОБА_2 та позивачкою – ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Виконкомом Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.11.2007 року, актовий запис про шлюб №06. (оригінал свідоцтва про шлюб додається).

У шлюбі у подружжя народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 12.08.2009, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Спору щодо поділу спільного майна подружжя та визначення місця проживання дитини сторонами не заявлялося.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача так і відповідача, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.

Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі – 665,60 грн.

Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути позивачу з державного бюджету, п`ятдесят відсотків сплаченого, згідно квитанції № 1264-4185-8244-4075 від 23.02.2026 року, судового збору, що становить – 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Шлюб, укладений 24.11.2007 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Виконкомом Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №06 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 50 % сплаченого останньою судового збору, у розмірі – 665,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету - 50% сплаченого згідно квитанції № 1264-4185-8244-4075 від 23.02.2026 року судового збору, у розмірі - 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк