Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №308/19448/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19448/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Струтинська (Якимець) Ю.М. до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 18.10. 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

В спільному шлюбі у них народилось двоє дітей, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 (6 років), що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (додаток - №2) та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Протягом останнього часу взаємовідносини Позивача з Відповідачем поступово погіршувались, стали частішими непорозуміння, в результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння і взаємоповага.

Будь-які спроби у свій час досягти примирення не дали бажаних результатів, оскільки з плином часу між Позивачем та Відповідачем сформувалися різні погляди на сімейне життя та подружні обов`язки, змінилися життєві пріоритети та інтереси.

Тривалий час кожен з них веде окремий спосіб життя та реалізує власні інтереси. Фактично сім`я припинила своє існування та спільного побуту з Відповідачем більше не ведуть.

ОСОБА_1 переконана, що подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить її власним інтересам, які полягають в моральному та духовному розвитку, а також у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та власної гідності.

За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 18.10.2017 року, між нею та ОСОБА_2 , розірвати.

У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Струтинська (Якимець) Ю.М. надала заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мицянка А.М. в судове засідання надав суду заяву, згідно якої відповідач позовні вимоги визнає та просить розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого 18.10.2017 року, між ОСОБА_2 та позивачкою – ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що складено відповідний актовий запис №770 від 18.10.2017 р. (оригінал свідоцтва про шлюб додається).

Від даного шлюбу у подружжя є двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Спору щодо поділу спільного майна подружжя та визначення місця проживання дітей сторонами не заявлялося.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача так і відповідача, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.

Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі – 605,60 грн.

Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути ОСОБА_1 з державного бюджету, п`ятдесят відсотків сплаченого, згідно квитанції № 5428-3253-0472-0766 від 29.12.2025 року, судового збору, що становить – 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Шлюб, укладений 18.10.2017 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що складено відповідний актовий запис №770 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 50 % сплаченого останньою судового збору у розмірі – 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету - 50% сплаченого згідно квитанції № 5428-3253-0472-0766 від 29.12.2025 року судового збору, у розмірі - 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк