Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №299/937/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/937/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі :

головуючий - суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

за результатами судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025078080000272 від 16.10.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, зі середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштований, вдівець, в силу ст.89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 , ч.4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням точний день та час, на початку квітня 2025 року, але не пізніше 16 жовтня 2025 року, перебуваючи у м. Прага - Чехія, маючи єдиний умисел на підроблення офіційних документів, а саме посвідчення водія НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серією та номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , з метою отримання права керування транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , за допомогою глобальної мережі Інтернет в соціальній мережі «Facebook» знайшов оголошення про виготовлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за грошову винагороду в сумі 8275 грн.

Після чого, ОСОБА_4 діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, що посвідчують особу та її спеціальний статус згідно пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та підтверджує і надає право його власнику на керування транспортними засобами відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, а також Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, затвердженими Постановою Кабміну № 1388 від 21 жовтня 1993 року, за допомогою телефонного додатку «Facebook Messenger» вступив у попередню змову з невстановленою особою, з якою домовився про умови виготовлення на його ім`я підробленого посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з метою подальшого їх використання, надав цій особі в електронній формі свої особисті анкетні дані, фотозображення посвідчення водія НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із серією та номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , для подальшого виготовлення підроблених документів.

Після цього, всередині квітня 2025 року, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_4 на свій особистий мобільний телефон НОМЕР_4 на своє ім`я отримав у відділенні Нової Пошти № 1, що за адресою м. Хуст, вул. Івана Франка, посилку за номером ТТН 59002258492195 від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я « ОСОБА_5 », із заздалегідь підробленими документами - посвідченням водія НОМЕР_1 , виданим на ім`я ОСОБА_4 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу із серією та номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , які є офіційними документами і надають право керування транспортними засобами для подальшого їх використання, сплативши за них грошові кошти в сумі 8275 грн.

В подальшому, 16 жовтня 2025 року, близько 05 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, перебуваючи в міжнародному пункті пропуску «Вилок», за адресою: селище Вилок, вул. Раковці, 142, Берегівського району, та будучи учасником дорожнього руху як водій автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під час перевірки його як водія транспортного засобу та супровідних документів на транспортний засіб шляхом обману, який виразився у замовчуванні відомостей, які мають бути ним повідомлені, на території України пред`явив інспектору прикордонної служби вищої категорії відділу прикордонної служби «Вилок» ОСОБА_6 офіційні документи - посвідчення водія НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із серією та номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що вони є підробленими, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/107-25/12931- ДД від 27 жовтня 2025 року.

Діяння ОСОБА_4 кваліфікуються за 3 ст. 358 КК України як підроблення інших офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, які надають права, з метою використання їх підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підроблених документів.

В судовому засіданні ОСОБА_4 дав показання, якими підтвердив усі фактичні обставини обвинувачення. Пояснив, що у Чеській Республіці в нього викрали документи, у тому числі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Він звернувся до чеської поліції, де пояснили, що тимчасові документи йому ніхто не оформить та не видасть. Він був у безвихідній ситуації та за порадою знайомих через соціальну мережу замовив виготовлення викрадених у нього документів, які б були ідентичними викраденим.

ОСОБА_4 у повному обсязі визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачено. Переконав суд, що щиро покаявся у своєму діянні. Просив суд врахувати ці всі обставини при обранні виду та міри покарання.

Прокурор підтвердив, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину та проявив щире каяття.

Заслухавши показання обвинуваченого, позицію прокурора, суд вирішив, що оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, то є недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За результатами судового розгляду обвинувального акту суд встановив, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою та четвертою ст.358 КК України, та кваліфікуються відповідно як підроблення інших офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, які надають права, з метою використання їх підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та як використання завідомо підроблених документів.

Обвинувачений винен у вчиненні цих кримінальних правопорушень та підлягає покаранню за їх вчинення, оскільки кримінальні правопорушення ним вчинено у стані осудності.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому за ч.3 та за ч.4 ст.358 КК України, відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкий злочин), обставини, що пом`якшують покарання, та особу винного: обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання охарактеризований позитивно, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, до складу його сім`ї входять дві доньки, одна з яких малолітня, є вдівцем, не судимий (а.п.88-94).

На підставі ч.1 ст.70 КК України суд вирішив визначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Застереження в ч.3 ст.72 КК України щодо самостійного виконання основного покарання у виді штрафу застосовне лише у випадках складання покарань.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд констатує, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся, а тому суд дійшов висновку, що виправлення його можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі. Суд вирішив на підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Процесуальні витрати - витрати на залучення експертів у розмірі 8914 грн - слід стягнути із засудженого на користь держави (а.п.37, 48, 61).

Запобіжний захід не застосований.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст.100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 94, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Призначити ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Призначити ОСОБА_4 за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п`ятдесят гривень).

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 8914 грн (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень).

Арешт майна, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 20.10.2025 у справі №299/5193/25 (а.п.27-29) - скасувати.

Речові докази (а.п.18-19):

Автомобіль марки Volkswagen Polo, р.н.з. НОМЕР_5 , який зберігається на спецмайданчику ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, - повернути законному володільцю;

Документ «Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 » на ім`я ОСОБА_4 , та документ «посвідчення водія серії НОМЕР_1 », на ім`я ОСОБА_4 - зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через суд першої інстанції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийОСОБА_1