Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №635/1311/22 — Харківський районний суд Харківської області

15.04.26

Харківський районний суд Харківської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026

селище Покотилівка Харківської області

Справа №635/1311/22

Провадження №2/635/1894/2026

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карасави І.О.,

секретаря судового засідання – Федотова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко Олег Володимирович, ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач) про розірвання договору довічного утримання.

У позовній заяві просить суд розірвати договір довічного утримання від 19 вересня 2014 року укладений між позивачем та відповідачем, реєстровий №1368, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко Олегом Володимировичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, 19 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області. При укладенні договору нотаріусом була накладена заборона на відчуження вищевказаного майна за номером 1369.

Відповідно до умов договору довічного утримання, відповідач зобов`язався довічно утримувати позивача, надаючи йому необхідне харчування, забезпечувати за ним належний догляд, забезпечувати необхідну загальну медичну допомогу.

Вартість харчування, забезпечення належного догляду та необхідної загально медичної допомоги, сторони договору встановили в п.7 Договору у розмірі 230,00 грн на місяць.

Відповідно до п.11 цей Договір було укладено за згодою чоловіка відповідача ОСОБА_4 . На підставі Договору позивач передав у власність відповідачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач після підписання договору жодного разу і жодним чином не виконувала укладений між сторонами договір довічного утримання. Разову допомогу передбачену п. 6 у розмірі 70 000,00 грн до теперішнього часу не надала. Необхідне харчування, належний догляд, забезпечення необхідної загальної медичної допомоги на суму 230,00 грн щомісячно - не здійснює, що можуть підтвердити свідки.

Восени 2014 року, відразу після укладення спірного договору, відповідач разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_4 , переїхали проживати до Французької Республіки.

Відповідно до п.3 Договору, вартість майна на час укладення договору становила 149 000,00 грн. Відповідно до п.6 відповідач мала надати позивачу разову допомогу в сумі 70 000 грн, яка становила майже половину вартості квартири. Очевидно, що ненадання зазначеної разової допомоги є істотним порушенням договору. Пунктом 9 спірного договору передбачено розірвання у судовому порядку в разі невиконання відповідачем умов договору.

Вказані обставини є підставою звернення до суду для захисту своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на аргументи, які були викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Зі сторони відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Пояснень від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до суду не надходило.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не подано.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив суд про причини неявки та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2024 року відкрито провадження в справі, її призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2025 року було витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та час його перетину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 грудня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви суду

Вислухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка, дослідивши наявні в справі докази та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено договір довічного утримання, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В., зареєстрований у реєстрі за №1369.

За умовами Договору відчужувач передає у власність набувачу належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Квартира двокімнатна, житловою площею 26,20 кв.м., загальною площею 44,30 кв.м.

Квартира належить відчужувачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 11.09.2014 за реєстровим №2-961, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Богуновою Надією Валентинівною, згідно Витягу від 11.09.2014 Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 26662373, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 450961563251: номер запису про право власності: 6959928.

Вартість майна становить 149 000,00(сто сорок дев?ять тисяч) гривень 00 копійок, згідно звіту про вартість майна, виданого суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 19.09.2014.

Згідно пункту 5 Договору набувач зобов`язується довічно утримувати відчужувача, надаючи йому необхідне харчування, забезпечувати за ним належний догляд, забезпечувати необхідну загальну медичну допомогу, а також зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати його.

Набувач надає відчужувачу разову допомогу в сумі 70 000,00(сімдесят тисяч) гривень 00 копійок(п.6 Договору).

Вартість харчування, забезпечення належного догляду та необхідної загальної медичної допомоги сторони договору встановлюють в розмірі 230,0 (двісті тридцять) гривень на місяць. У відповідності зі ст. 751 ЦК України грошова оцінка матеріального забезпечення. яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає індексації у порядку(п.7 Договору).

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що відповідачка після підписання договору жодного разу не виконувала укладений між сторонами договір, а саме разову допомогу передбачену п. 6 договору у розмірі 70 000,00 гривень не надала, необхідне харчування, належний догляд, забезпечення необхідної загальної медичної допомоги на суму 230,00 гривень щомісячно також жодного разу не надавала, оскільки, через місяць після укладання договору відповідачка виїхала за кордон.

Відповідно до Акту від 22.10.2025 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , склали цей акт про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 виїхала за кордон та не мешкає за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 . По теперішній час за місцем свого проживання не поверталася.

Згідно відповіді на №20472/2025 від 13.05.2025, наданої Державною прикордонною службою України, вбачається, що відомості щодо перетину держаного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 08.11.2017 по 26.05.2025 в Базі даних не виявлено.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що є сусідом позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3 , з якими проживав в с. Вільхівка, Харківської області, Харківський району. Йому відомо, що починаючи з 2014 року відповідачка ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком

ОСОБА_4 виїхала проживати за кордон та по теперішній час не поверталися. ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю проживав постійно в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно вимог статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках(ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 744 ЦК України за договором довічного утримання(догляду) одна сторона(відчужувач) передає другій стороні(набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом(ст. 751 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 755 ЦК України договір довічного утримання(догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення грошовим утриманням, доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі №644/1566/19, провадження № 61-5955св21).

Згідно частини 1 статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З огляду на наведене, для розірвання вказаного договору з наведених підстав є достатнім встановлення факту неналежного виконання набувачем умов договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору довічного утримання ОСОБА_1 мав був отримати від відповідача одноразову допомогу у розмірі 70 000,00 гривень та вартість харчування, забезпечення належного догляду та необхідної загальної медичної допомоги у розмірі 230,00 гривень.

Невиконання стороною відповідача зобов`язань за спірним Договором зумовило потребу у зверненні останньої до суду.

Окрім того, у судовому засіданні свідок зі сторони позивача підтвердили обставини невиконання відповідачем договору довічного утримання.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання нею умов договору довічного утримання, при цьому, ураховуючи предмет позову, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доведення обставин, які б свідчили про належне виконання нею прийнятих за договором обов`язків.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка, виходячи зі змісту пунктів 6 та 7 Договору довічного утримання, виконала ці умови.

Відповідачка не надала суду жодних доказів на підтвердження належного виконання умов договору утримання, не надано доказів придбання продуктів харчування, одягу, ліків для позивача, забезпечення ОСОБА_1 необхідною допомогою, у тому числі медичною. Матеріали справи не містять жодних квитанцій, відомостей щодо грошових переказів, платіжних інструкцій, медичних виписок чи будь-яких інших доказів належного виконання відповідачкою умов договору.

Отже, судом встановлено, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання не виконувала. Вказані обставини стороною відповідача не спростовано.

У постанові від 13.05.2021 у справі №752/818/17 Верховний Суд зазначив, що саме відповідач у випадку належного виконання умов договору має можливість надати відповідні докази цього, оскільки позивач у такому випадку позбавлений об`єктивної можливості надати докази невиконання умов договору, оскільки відсутність дій свідчить про відсутність доказів на підтвердження їх вчинення.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення до справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Урахувавши зміст договору довічного утримання, визначені договором обов`язки набувача, суть спору між сторонами, суд на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв`язок, дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору довічного утримання знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно задоволенню заявлених позовних вимог. При пред`явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 980,00 гривень. Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 81, 141, 247, 263-265, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко Олег Володимирович, ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В., зареєстрований у реєстрі за №1369.

Застосувати наслідки розірвання договору, повернувши квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 980,00 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ;

третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко Олег Володимирович, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 281;

третя особа – ОСОБА_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 15.04.2026

Суддя І.О.КАРАСАВА