Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №643/5180/20 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/10/26

Справа № 643/5180/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220470000056 від 04.01.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має вищу освіту, розлученого, який має малолітнього сина: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30.12.2019 приблизно о 23:30 ОСОБА_6 , знаходячись на сходовому майданчику біля квартири АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з колишньою тещою ОСОБА_8 з приводу неналежного, на його думку, виховання матір`ю їх спільного малолітнього сина - ОСОБА_7 , 2016 р.н., умисно спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження при таких обставинах.

Так, на ґрунті стійких, тривалих, сімейних неприязних відносин за вищевказаних обставин у ОСОБА_6 виник злочинний намір, направлений на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний намір та бажаючи діяти саме так, ОСОБА_6 прийшов за вищевказаною адресою із малолітнім сином ОСОБА_7 , щоб повернути останнього додому. Коли двері в квартиру відчинила ОСОБА_8 , він почав вимагати від неї покликати свою колишню дружину ОСОБА_9 та намагався увійти до квартири, на що ОСОБА_8 йому перешкоджала. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , стоячи обличчям до потерпілої, правою рукою схопив її за одяг, та витяг з квартири на сходовий майданчик, де кулаком лівої руки, умисно наніс їй один удар в область правої ключиці, від якого ОСОБА_8 впала навзнак на підлогу. Вказаними протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 фізичний біль, моральні страждання та тілесні ушкодження.

При зазначених обставинах, згідно з висновком судово-медичної експертизи №09/349-С/2020 від 18.02.2020 у ОСОБА_8 мали місце закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, садно та синець на тулубі.

По ступеню закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням це пошкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (відповідно до п.п. 2.2.1 «в» п. 2.2.2. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а садно та синець відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п.2.3.2 «б» п. 2.3.5 Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вину не визнав, зазначив, що 30.12.2019 забрав сина на цілий день, домовилися що приведе дитину ввечері. У сина був денний сон з 18 до 20 години. О 20-20:30 обвинувачений зв`язався з ОСОБА_10 ), вона емоційно відреагувала, що пізно. ОСОБА_11 пообіцяв, що о 22:00 буде дитина, так було завжди. Вийшли на вулицю близько 21:30, щоб сісти в машину, дитина каже: «Хочу до туалету». Він з сином піднялися до квартири. З 21:30 зв`язок з ОСОБА_12 перервався, намагався попередити про запізнення, проте не додзвонився ОСОБА_12 . О 21:15-21:20 виїхали з сином, біля 23:00 приїхали. Автомобіль Ксенії був біля під`їзду, світло в квартирі горіло. Обвинувачений зазначив, що включав диктофон та писав ОСОБА_12 , це її зупиняло. Домофон не працював, ключ від під`їзду у нього був, піднявся на 6-й поверх. Світла на сходовій клітці не було. Двері не відкрили у квартиру АДРЕСА_3 , хоча дитина тричі стукала ногою в двері. Постукали сусідці в квартиру АДРЕСА_4 . Навпроти відкрив двері сусід ОСОБА_13 , апелював до нього. Сусідка ОСОБА_14 відкрила тамбур, де проживали ОСОБА_15 , сказала, що вони вдома. Двері відкрила ОСОБА_16 з агресією, претензією. За 10-15 секунд з`явився її чоловік та заявили обвинуваченому, що він побачить дитину через суд, кидалися на нього при дитині. У нього вихватили дитину. ОСОБА_6 був у тамбурі, дитину завели у коридор. ОСОБА_16 виштовхувала його двома руками з тамбуру, його почали бити. ОСОБА_11 стояв з телефоном в руках, все записував та тримав сумку з речами дитини. Він не спричиняв ушкоджень ОСОБА_17 , його руки були зайняті. З тамбуру його виштовхували і ОСОБА_18 і ОСОБА_19 . ОСОБА_20 виштовхувала ОСОБА_11 з тамбуру, він відійшов, вона впала на плече від квартири АДРЕСА_5 обличчям від тамбура. ОСОБА_11 зрозумів, що вона травмувалася, дитина розривається, він вирішив, що краще піти, щоб не вступити в бійку. Мати дитини в цей час була у ванній. Це все тривало хвилини півтори. ОСОБА_16 та ОСОБА_21 були випивши. ОСОБА_22 виштовхував та вдарив обвинуваченого в око, були подряпини. Звертався до лікарні, справу закрили, не захотів судитися з бабусею та дідусем. Обвинувачений стверджував, що якщо б він вдарив ОСОБА_16 , вона б впала зі сходів. Телефон у нього вибили та він впав. З ОСОБА_15 був затяжний конфлікт, мати настроювала дочку проти ОСОБА_11 , його не пускали до хати.

ОСОБА_23 також у судовому засіданні повідомив, що просив пробачення у Ксенії, пропонував допомогу для матері, проте йому повідомили, що нічого не потрібно. Захисник спілкувався з потерпілою, вона категорично відмовилася від допомоги. Обвинувачений відчуває провину, але потерпілу не бив. Також обвинувачений повідомив, що ОСОБА_12 з ОСОБА_24 дружили та ОСОБА_25 просила ОСОБА_26 дати показання. Обвинувачений зазначив, що не міг нанести удар ОСОБА_8 , оскільки вона є бабусею його сина, він не здатний когось вдарити.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Поясненнями свідка обвинувачення ОСОБА_27 , який є колишнім тестем обвинуваченого та чоловіком потерпілої ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні про те, що 30.12.2019 приблизно о 23:30 у двері хтось постукав ногами, дуже гучні були крики та стук, на дверях залишилися сліди від ніг. Коли запитали : «Хто там?», з`ясували, що це був зять ОСОБА_6 , його не пускали, він намагався увірватися. Двері відкрила ОСОБА_16 . Дружина сказала, щоб свідок відвів онука, а то буде конфлікт. Свідок забрав онука та відвів у дальню кімнату. ОСОБА_11 ображав його дружину, сусіди це чули, намагався зайти в квартиру. ОСОБА_11 сказав, що хоче бачити ОСОБА_12 . Ксенія була в душі, про що ОСОБА_11 було повідомлено, він підставив ногу та не давав закрити двері. Обвинувачений стукав до сусідів та кричав, що його не пускали до квартири, де він не має жодних прав. Двері тамбура та квартири були відкриті. Пройшло 5-10 хвилин з моменту як свідок забрав онука та як почув крик дружини. ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_18 , вийшли сусіди з квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , він втік. Дочка також вибігла з душу. Викликали швидку, ОСОБА_18 діагностували перелом ключиці, поставили спицю, зробили операцію. Звернулися до поліції з цього приводу. Свідок повідомив, що момент удару він не бачив, почув крик та вибіг, ОСОБА_18 лежала біля сходинок, у неї з ключиці стирчала кістка. ОСОБА_18 лежала біля сусідської квартири, біля сходинок була голова. ОСОБА_28 біг униз через п`ять сходинок. Дружина розповіла, що вона не пускала ОСОБА_28 в квартиру, він рвонув двері, вона вискочила та ОСОБА_28 вдарив її. Також свідок повідомив, що дочка проживала разом з ОСОБА_11 у них близько восьми років, вони майже не конфліктували до народження онука, після народження дитини виникали конфлікти. Між ОСОБА_11 та потерпілою виникали побутові скандали, свідок з ним не конфліктував. Дружина скаржилася на ОСОБА_28 , що не може з ним жити, він вів себе як хазяїн, була незадоволена ОСОБА_28 . Дочка намагалася залагодити конфлікти. Як вдарив дружину ОСОБА_28 бачили сусіди ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . ОСОБА_30 відмовилася бути свідком, оскільки боялася помсти. Коли ОСОБА_11 вийшов на вулицю та викликав поліцію та своїх друзів, провокував свідка на бійку перед поліцією та друзями.

Показаннями свідка обвинувачення ОСОБА_9 , яка є колишньою дружиною обвинуваченого та дочкою потерпілої, наданими у судовому засіданні про те, що 30.12.2019 вранці біля 10 години ОСОБА_28 забрав сина з дому. Домовилися, що не пізніше 21 години він повинен був привезти сина додому. Після роботи вона подзвонила ОСОБА_28 та сказала, що їде додому і що він може привезти сина раніше. О 21 годині дитини дома не було, на зв`язок ОСОБА_28 не виходив. Свідок подзвонила кумі ОСОБА_31 . Потім ОСОБА_28 вийшов на зв`язок, повідомив, що вони на Баварії, їдять. О 23:30 свідок була в душі, почула сильний стукіт у двері, вийшла не одразу. ОСОБА_9 чула, як мати кричала: « ОСОБА_28 , ти зламав мені ключицю». ОСОБА_28 пішов, свідок його не бачила, дитина плакала та кричала. Вона з батьком пішли до дільничного, написали заяву. Мати розповіла свідку, що ОСОБА_28 штовхнув її, зламав ключицю, у неї дуже боліло. У матері була подряпана спина, зчіс у районі крестця. Матері викликали швидку, її госпіталізували, поставили діагноз перелам ключиці та 02.01.2020 зробили операцію. У матері був адвокат, у присутності якого проводилися слідчі дії. Допомоги з боку обвинуваченого не було. Свідку відомо, що з 239 квартири виходила ОСОБА_32 , виходив сусід з 4-го поверху Георгій. ОСОБА_28 побачила вже на вулиці. Свідок викликала поліцію. Коли ОСОБА_12 вийшла, побачила матір, яка майже встала, батько її тримав, вона була обличчям до сходів, син стояв у коридорі. Бачила ОСОБА_24 , яка декілька разів виходила-заходила. Свідок не знає чи бачила ОСОБА_24 як ОСОБА_28 бив її матір. ОСОБА_33 вона не бачила.

Також свідок ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_28 часто забирав дитину, після 23 години майже ніколи дитину не привозив. Проживали більшість часу з батьками свідка протягом 2012 – 2018 р.р. Сварки з ОСОБА_28 були і у Ксенії і у її батьків. У ОСОБА_28 були претензії: то голосно говорили коли він спав, то йому заважав племінник. Свідок згадала про випадок коли ОСОБА_28 кидав дитячу ванночку в сторону її батьків, складні були відносини. Свідок казала, що потрібно жити окремо від батьків, проте ОСОБА_28 був проти. Батьки свідка добре ставилися до ОСОБА_28 , мирилися, проте часто сварилися.

Показаннями свідка обвинувачення ОСОБА_26 , яка є сусідкою потерпілої та колишньої дружини обвинуваченого, проживає на одному поверсі, в квартирі навпроти, наданими у судовому засіданні 29.11.2024 про те, що напередодні нового року, 4 роки тому, пізно ввечері ОСОБА_6 привів дитину додому до дружини приблизно о 23:00, було гучно. ОСОБА_34 з ОСОБА_35 розплакалася, гучно розмовляли ОСОБА_11 та ОСОБА_22 та ОСОБА_18 . Почалася штовханина на сходинковій клітині, вона відкрила двері, потім вирішила не втручатися, все бачила в глазок. Свідок бачила, як ОСОБА_28 вдарив ОСОБА_36 , вона впала, були крики, вибіг ОСОБА_37 , штовханина. Свідок зазначила, що ОСОБА_28 взяв ОСОБА_38 за грудки та штовхнув її сильно. Чи впала ОСОБА_18 одразу, свідок не пам`ятає. ОСОБА_37 піднімав ОСОБА_18 , що вона кричала свідок не пам`ятає. Свідку відомо, що ОСОБА_20 їздила до лікарні, їй там надавали допомогу, робили рентген. Свідок підтвердила, що її викликали як свідка до поліції, вона була учасником слідчого експерименту. Свідок зазначила, що бачила як наніс удар ОСОБА_6 . ОСОБА_16 . Якою саме рукою, що робив ОСОБА_6 , свідок пояснити не змогла, як була розтошована ОСОБА_15 після падіння – не пам`ятає. Потім були крики, вискочив ОСОБА_37 , чула голос ОСОБА_39 завели до квартири. Спостерігала у глазок приблизно 20 хв, було світло. ОСОБА_13 , сусід по тамбуру, відчинив двері та пішов додому. Свідок чула шаги по сходах, ОСОБА_37 кричав, що викличе поліцію.

Також свідок ОСОБА_24 повідомила, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_15 часто були скандали. В цей разу конфлік був із-за того, що ОСОБА_11 пізно привіз дитину.

Також вина обвинуваченого підтверджується таким доказами, які були досліджені у судовому засіданні:

- рапортом ДОП Московського ВП про реєстрацію матеріалу для подальшого внесення до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_6 (т. 1 а.с.190);

- довідкою за фактом конфлікту громадян за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1 а.с.191,192);

- заявою ОСОБА_8 про застосування заходів до колишнього зятя ОСОБА_6 за фактом нанесення їй тілесних ушкоджень (т. 1 а.с.193а);

- рапортом від 31.12.2019, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_8 , було виявлено ОСОБА_6 , який близько 23:30 за адресою: пр. Ювілений, 63 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 , яку госпіталізовано до ОКТБ БШМД 406 з діагнозом перелом ключиці праворуч (т. 1 а.с.195);

- копією медичної карти стаціонарного хворого №8240 від 12.06.2015, з якої встановлено що в період з 31.12.2019 по 08.01.2020 ОСОБА_8 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом закритий перелом латеральної клітини правої ключиці зі зміщенням (т. 1 а.с.213-215);

- випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8240 від 08.01.2019, з якої встановлено що в період з 31.12.2019 по 08.01.2020 ОСОБА_8 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом закритий перелом латеральної клітини правої ключиці зі зміщенням, проведено оперативне лікування (т. 1 а.с.216,217, 218, 219, 220);

- висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №23п/п від 04.01.2020, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного огляду ОСОБА_8 з урахуванням медичної документації має місце: закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, садно та синець на тулубі, які утворилися від ударної дії тупих твердих предметів та могли бути отримані не пізніше строку звернення потерпілої до лікувальної установи. По ступеню тяжкості закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням є пошкодженням середньої ступені тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, а садно та синець відноситься до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с.224-225);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2020 з фототаблицею, під час якого потерпіла ОСОБА_8 за участю спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_40 на статисті показала як ОСОБА_41 узяв її за одяг біля дверей квартири та витяг на сходовий майданчик до ліфту. Після цього показала як він схопив однією рукою за тулуб, а лівою рікою наніс один удар в ділянку ключиці справі, від якого вона впала на підлогу, розташувала статиста на підлозі на спині (т.1 а.с.244-248);

Стороною захисту було заявлено клопотання про визнання даного протоколу проведення слідчого експерименту неналежним доказом, оскільки відсутній телефон, на який знімався слідчий експеримент.

Порядок проведення слідчого експерименту та оформлення його результатів передбачено ст. 240 КПК України. Слідчий експеримент проведений за участі спеціаліста ОСОБА_42 , із проведенням фотографування на фотокамеру мобільного телефона, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 240 КПК України. Фотознімки роздруковані та долучені до протоколу, а тому посилання сторони захисту на долучення телефона, на який велося фотографування слідчої дії, не відповідає вимогам КПК. Слідчий експеримент проведений за участі потерпілої, спеціаліста, понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , що відповідає вимогам ч. 3 ст. 240 КПК України. Незалучення до проведення слідчого експерименту підозрюваного не тягне за собою визнання проведеної слідчої дії недопустимою, оскільки участь підозрюваного не є обов`язковою. Враховуючи стосунки між потерпілою та обвинуваченим проведення слідчого експерименту за відсутності ОСОБА_6 відповідає положенням ч. 4 ст. 240 КПК України. Слідчим складено протокол згідно з вимогами ст. 104 КПК України.

Отже, протокол проведення слідчого експерименту від 18.02.2020 відповідає вимогам КПК України, є належним та допустимим з точки зору вимог законодавства.

- висновком експерта № 09/349-С/2020 від 18.02.2020, відповідно до якого експерт прийшов до висновків, що у ОСОБА_8 мали місце: закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, садно та синець на тулубі, які утворилися від ударної дії тупих твердих предметів та могли бути отримані не пізніше строку звернення потерпілої до лікувальної установи. По ступеню тяжкості закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням це пошкодження середньої ступені тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, а садно та синець відноситься до легких тілесних ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися від щонайменше одного удару. Ці ушкодження могли бути спричинені кулаками рук. Тілесні ушкодження, встановлені на тілі ОСОБА_8 , не могли виникнути при одноразовому падінні боком, ничком або навзнак, з додаванням її тілу прискорення, з положення стоячи на ногах на рівну тверду (обмежену) поверхню. Показання ОСОБА_8 , на які вона посилається під час проведення слідчого експерименту в цілому відповідають об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень (т. 2 а.с.1-2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.02.2020 з фототаблицею, під час якого свідок ОСОБА_26 за участю спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_40 розташувала статиста навпроти себе та показала як ОСОБА_41 , утримуючи ОСОБА_8 правою рукою за одяг, кулаком лівої руки наніс їй один удар в праве плече, після чого від вказаного удару ОСОБА_8 впала навзнак на спину на підлогу (т. 2 а.с.3-7);

Сторона захисту посилалася на те, що слідчий експеримент знімався на телефон, а не на камеру, не на сходовому майданчику, а в приміщенні ХОБСМЕ-2 за адресою: м. Харків, вул. Амосова, 35, тому вважали цей доказ недопустимим.

Вимоги до проведення слідчого експерименту містить ст. 240 КПК України, якою передбачено в тому числі і застосування фотографування, обов`язкове здійснення відеозапису при проведенні слідчого експерименту нормами КПК не передбачено, а тому такий аргумент сторони захисту є неспроможним.

Щодо проведення слідчого експерименту саме на місці події.

Відповідно до позиції касаційного суду, сформульованої в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа №607/12407/16-к, провадження № 51- 5986 км 20), положення ст. 240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочинів.

За таких обставин, протокол проведення слідчого експерименту від 26.02.2020 за участю свідка ОСОБА_26 є допустимим доказом відповідно до вимог КПК України.

- висновком експерта № 09/458-С/2020 від 26.02.2020, відповідно до якого експерт прийшов до висновків, що у ОСОБА_8 мали місце: закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням, садно та синець на тулубі, які утворилися від ударної дії тупих твердих предметів та могли бути отримані не пізніше строку звернення потерпілої до лікувальної установи. Показання свідка ОСОБА_26 , на які вона посилається під час проведення слідчого експерименту, в цілому відповідають об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (т. 2 а.с.9).

Що стосується посилання обвинуваченого на складання протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_8 та протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_26 : першого чорнилами синього кольору з підписом спеціаліста Коби чорнилами чорного кольору, другого - чорнилами чорного кольору, суд вважає таке зауваження обвинуваченого таким, що жодним чином не впливає на зміст, належність, допустимість або достовірність цих доказів.

Також суд не бере до уваги посилання обвинуваченого на нібито його розмову з експертом ОСОБА_45 13.04.2026, фіксацію такої розмови та повідомленням обвинуваченому ОСОБА_6 експертом ОСОБА_45 , що нібито експерт не підтверджує, що підпис під протоколами проведення слідчих експериментів були вчинені ним. При цьому суд зазначає, що будь-який доказ повинен відповідати вимогам допустимості (ст. 86 КПК України). Очевидно, що пояснення отримані від особи (в даному випадку – експерта/спеціаліста ОСОБА_42 ), яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або отримання пояснень з порушенням цього права, є доказом отриманим внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними договорами (ч. 1, п.4 ч. 2 ст. 87 КПК України). За таких обставин, пояснення експерта/спеціаліста (за умови їх надання), отримані обвинуваченим без повідомлення прав відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, є недопустимим доказом та судом до уваги не приймається.

Потерпіла ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого 19.11.2020 (т. 2 а.с.52).

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_46 помер (т. 2 а.с.116).

Стороною обвинувачення було заявлено клопотання про дослідження протоколів проведення слідчих дій – протоколу допиту потерпілої ОСОБА_8 та протоколу допиту свідка ОСОБА_47 та долучення до матеріалів справи їх оригіналів, у задоволенні якого судом було відмовлено (ухвала суду від 13.09.2024 на а.с.207-209 т. 2).

Разом з цим, суд визнає допустимим доказом показання з чужих слів, а саме ОСОБА_8 , наданих свідками ОСОБА_27 та ОСОБА_9 , що відповідає положенням ч. 2, ч. 3 ст. 97 КПК України, та такі показання потерпілої підтверджуються іншими доказами, які досліджені судом та визнані допустимими.

Так, зі слів свідка ОСОБА_27 потерпіла ОСОБА_8 йому повідомила, що вона не пускала ОСОБА_48 в квартиру, він рвонув двері, вона вискочила та ОСОБА_28 вдарив її.

Зі слів свідка ОСОБА_9 її мати, потерпіла ОСОБА_8 , розповідала їй, що ОСОБА_28 штовхнув її, зламав ключицю, у неї дуже боліло.

За таких обставин, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , які суд сприймав з чужих слів.

Суд вважає неспроможною версію обвинуваченого стосовно того, що він не завдавав удару потерпілій ОСОБА_8 , а отримані нею тілесні ушкодження у вигляді перелому ключиці відбулися під час її падіння у зв`язку з тим, що вона спіткнулася самостійно. Така версія подій, викладена обвинуваченим, спростовується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , які суд сприймав з чужих слів; показаннями свідка ОСОБА_26 , яка повідомила суду, що бачила як ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8 , після чого остання впала; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2020 за участі потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 26.02.2020 за участі свідка ОСОБА_26 .

За висновком експерта № 09/349-С/2020 за результатами проведення судово-медичної експертизи від 18.02.2020 експерт виключив можливість виникнення тілесних ушкоджень, встановлених на тілі ОСОБА_8 , при одноразовому падінні боком, ничком або навзнак, з доданням її тілу прискорення, з положення стоячи на ногах на рівну тверду поширену поверхню. Дане ушкодження могло бути спричинено кулаками рук.

Також судовим експертом встановлена відповідність показань ОСОБА_8 (висновок експерта № 09/349-С/2020 від 18.02.2020) та свідка ОСОБА_26 (висновок експерта № 09/458-С/2020 від 26.02.2020), наданих під час проведення слідчих експериментів, об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

При цьому досліджені судом висновки експерта, надані як докази стороною обвинувачення, відповідають вимогам ст. 102 КПК України, є допустимими та належними доказами. Дана експертиза проведена лікарем-судово-медичним експертом ОСОБА_45 , який має вищу кваліфікаційну категорію за фахом «судово-медична експертиза», 5 клас судового експерта, кандидатом медичних наук, зі стажем роботи з 1989 року, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України та ознайомлений з правами, обов`язками експерта.

Стороною захисту не надано підтверджень того, що надані стороною обвинувачення у якості доказів висновки експерта не відповідають вимогам КПК України.

Твердження обвинуваченого стосовно того, що у потерпілої ОСОБА_8 мав місце косий перелом ключиці, який не можливий при ударі кулаком, спростовується наданими та дослідженими судом висновками судово-медичних експертиз. При цьому суд зауважує, що для визначення причин виникнення тілесних ушкоджень необхідно мати спеціальні знання в сфері медицини, яких обвинувачений не має (суду підтвердження наявності у обвинуваченого таких знань не надано).

Посилання обвинуваченого на зазначення у первинних рапортах, де зафіксовано виклик поліції, що було повідомлення про те, що зять штовхнув, а не вдарив тещу, не впливає на оцінку дій обвинуваченого, оскільки доказами по справі доведено, що обвинувачений наніс удар потерпілій в ключицю праворуч та саме після цього їй був діагностований перелом ключиці.

Крім того, висновок суду щодо вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 ґрунтується зокрема на тому, що свідки давали показання, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, їх показання узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, та не спростовуються іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Суд не бере до уваги письмові пояснення потерпілої ОСОБА_8 (т. 2 а.с.194), пояснення ОСОБА_9 (т. 2 а.с.197), письмові пояснення ОСОБА_47 , надані адвокату ОСОБА_49 (т. 2 а.с.221), пояснення ОСОБА_26 , надані адвокату ОСОБА_49 (т.2 а.с.222), протокол допиту свідка ОСОБА_9 (т. 2 а.с.226-229), як такі, що суперечать принципу безпосередності дослідження показань і документів судом (ст. 23 КПК України).

Також суд не бере до уваги, скріншоти на а.с.230-243 т. 1, як такі джерело походження яких встановити неможливо.

Суд не може ідентифікувати хто саме написав заяви на а.с.19,20 т. 2, тому не бере їх до уваги.

Суд за клопотанням сторони захисту допитав свідка сторони захисту, який надав такі показання у судовому засіданні.

Свідок захисту ОСОБА_50 , який є сусідом обвинуваченого та потерпілої по сходовій клітці, у судовому засіданні пояснив, що він, точну дату не пам`ятає, не був присутній при подіях, на той момент ОСОБА_28 та ОСОБА_12 не жили разом, чув шум у під`їзді, почув голос ОСОБА_28 , почалася розмова на підвищених інтонаціях. Спочатку ОСОБА_28 стукав у двері, йому кричали з-за дверей, потім кричали ще голосніше ОСОБА_28 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 . ОСОБА_18 кричала: « ОСОБА_51 звідси, залишай дитину, коли ти його привів, а коли повинен був». Двері були вже відчинені. Свідок відкрив двері, побачив ОСОБА_28 , він сказав, що привів дитину, його не пускають, двері не відчиняють, на питання свідка чи потрібна допомога, ОСОБА_28 відповів: «Поки ні». Свідок закрив двері тамбура та слухав, що далі буде через відчинені двері. Двері відкрили, дитину забрали, ОСОБА_28 погрожували, ображали. «Вони його ганяли по сходах». Свідок не був свідком нанесення тілесних ушкоджень. Йому відомо, що ОСОБА_16 отримала ушкодження. Співробітники поліції його не опитували. ОСОБА_25 приходила до свідка тричі приблизно через тиждень після події та просила, щоб він надав показання у суді, але він відмовився, він розумів, що вона на свою користь буде просити проти ОСОБА_28 . На сходовій клітині все було видно добре. Свідок бачив ОСОБА_11 з сином, дуже сильно кричали. ОСОБА_52 у тамбурі нема у нього, можна було все побачити у щілину в тамбур. Сусідку в тамбурі не бачив. Конфлікт тривав 30 хв. ОСОБА_53 не бачив. Свідок зазначив, що у нього подвійні двері, ОСОБА_11 на момент конфлікту вже не проживав в сусідній квартирі, як давно свідок не пам`ятає. Звуків боротьби та падінь, свідок не чув. Зазначив, що це відбувалося приблизно о 21-22 годині. У ОСОБА_28 в рухах був телефон та сумка. Також свідок пояснив, що між ОСОБА_28 , тестем та тещою були дуже добрі стосунки, вони їздили разом відпочивати.

Аналізуючи надані свідком захисту показання, суд констатує, що такі показання не спростовують наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 протиправних дій, у вчиненні яких він обвинувачується. Допитаний свідок не був очевидцем самої події нанесення тілесних ушкоджень та падіння потерпілої. Тільки той факт, що свідок ОСОБА_50 чув конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 та ОСОБА_54 , його сприйняття, що саме ОСОБА_15 ображали обвинуваченого, жодним чином не спростовує факт нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому ключиці потерпілій. Суперечливими є показання свідка захисту про дуже гарні стосунки між зятем ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , при тому, що свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 повідомляли про наявність конфлікту між зятем та батьками дружини, та про дуже складні відносини.

Судом досліджено наданий стороною захисту аудіозапис подій від 30.12.2019 (т. 3 а.с.52), на якому містяться два файли. Перший під назвою «Бійка при дитині» (переклад суду з рос.) тривалістю 2:07, якій закінчується словами ОСОБА_11 : «Я дитину свою заберу». Суд дійшов висновку, що обвинуваченим надано лише частина розмови, що сталася і на аудіозаписі очевидно не зафіксовано моменту, коли мали місце нанесення тілесних ушкоджень потерпілій або, як зазначає обвинувачений, штовханина, внаслідок якої потерпіла впала. Другий аудіозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (переклад суду з рос.) тривалістю 03:20, на якому зафіксовано подія до відкриття дверей квартири ОСОБА_15 , сама подія отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_8 не зафіксована. Наданими записами підтверджується наявність конфлікту між ОСОБА_6 з одного боку, ОСОБА_8 та ОСОБА_27 - з іншого.

Відповідно до довідки вз №3532-Т/19 від 31.12.2019 при судовому-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_8 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено (т. 2 а.с.223), що спростовує твердження обвинуваченого про те, що потерпіла ОСОБА_8 перебувала у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту.

Щодо посилання обвинуваченого на порушення його права на захист, таке твердження обвинуваченого ОСОБА_6 спростовується наданими стороною обвинувачення документами. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_6 було 19.02.2020 (п. 7 розділу ІІ Реєстру). ОСОБА_6 була вручена його пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного 19.02.2020 (т. 2 а.с.12-14). В цей же день, 19.02.2020, ОСОБА_6 написав заяву про надання йому захисника (т. 2 а.с.10). В цей же день, 19.02.2020, слідчим було залучено захисника до участі у кримінальному правопорушення для здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_6 (т. 2 а.с.11). ОСОБА_6 призначено 19.02.2020 захисника – адвоката ОСОБА_5 (т. 1 а.с.44).

Наданий суду висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №1740-2019 від 31.12.2019, відповідно до якого у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: синець та садна на обличчі, могли бути отримані протягом доби до моменту огляду та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с.17-18), не спростовує вину обвинуваченого.

Що стосується посилання ОСОБА_6 на неможливість примиритися з потерпілою, суд зазначає, що дійсно у зв`язку зі смертю обвинуваченої на момент розгляду справи, можливість закриття справи у зв`язку із примиренням обвинуваченого та потерпілої відсутня, проте ця обставина жодним чином не впливає на вину обвинуваченого та результат розгляду справи.

Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність зібраних у кримінальному провадженні доказів, які у своїй сукупності є достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Дослідженням даних про обвинувачену встановлено, що ОСОБА_6 не судимий, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, розлучений, має малолітнього сина.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжуюють покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Під час дебатів прокурор заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від покарання та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений заперечував проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та просив виправдати його, оскільки кримінальне правопорушення він не вчиняв.

Суд, розглянувши справу в загальному порядку, виконавши всі вимоги, передбачені ст. 283-288, 337, 344-380 КПК України, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд застосовує норми КК України в редакції, що діяли на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Отже, згідно з приписами вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Як встановлено судом обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив даний злочин 30.12.2019, від досудового розслідування та суду не ухилявся та не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався. Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності закінчився 30.12.2024.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Якщо ж обвинувачений заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину або виправдання, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні злочину, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання, а потім звільняє від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Враховуючи те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що обвинувачений ухилявся від досудового розслідування та суду, не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався, у зв`язку із чим слід визнати, що на момент постановлення вироку сплив строк давності вчиненого ним злочину за ч. 1 ст. 122 КК України, однак зважаючи на те, що обвинувачений заперечив проти закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне визнати його винуватим у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 122 КК України, та звільнити від покарання за цим вироком у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрити.

При цьому, суд з урахуванням позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 25.06.2025 по справі №684/477/19, відповідно до якої під звільненням від покарання необхідно розуміти звільнення не від конкретного виду й розміру покарання, передбаченого санкцією або призначеного судом, а саме від його призначення як форми примусу в цілому, звільняє обвинуваченого ОСОБА_6 від покарання, не призначаючи обвинуваченому конкретного виду та розміру покарання.

Ухвалою слідчого судді від 24.02.2020 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, строк дії якого закінчився (т. 2 а.с.15).

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заявлений на досудовому розслідуванні цивільний позов до розгляду судом не приймався, у зв`язку із відсутністю заяв про залучення до розгляду справи спадкоємців потерпілої ОСОБА_8 , яка на момент надходження справи до суду померла.

Керуючись ст. 2,7, 284-286, 288, 350, 368-370,371,373,374,376, 392,393,395,532 КПК України,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_6 від покарання призначеного за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та закриття кримінального провадження - задовольнити.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12020220470000056, внесене 04.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - закрити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1