Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №341/499/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/499/26

Номер провадження 2/341/576/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

установив

Представниця ОСОБА_3 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

У позові просить:

- розірвати шлюб між позивачкою та відповідачем, який зареєстрований 24 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 521;

-після розірвання шлюбу залишити за позивачкою прізвище « ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 квітня 2015 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалось. Кожен має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. З цього приводу між сторонами часто виникають конфлікти, а тому подальше сумісне проживання та збереження сім`ї є неможливим. Шлюбні відносини фактично припинені. Шлюб носить формальний характер.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.

Судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року.

30 березня 2026 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу. Зазначив, що у сторін відсутнє взаєморозуміння та наявні різні погляди на життя. Сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільного побуту. У сторін відсутні спільні інтереси. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Сімейне життя між ними надалі не складається. Шлюбні стосунки носять формальний характер.

У судове засідання 18 березня 2026 року сторони не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи належним чином відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.

Представниця позивачки 14 квітня 2026 року подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі позивачки та її представниці. Позов підтримує, просить задовольнити позовні вимоги.

З огляду на приписи статей 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представниця позивачки просила розгляд справи здійснювати без участі сторони позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Сторони зареєстрували шлюб 24 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 521, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 7).

У сторін є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Відповідно до змісту позову спільне життя між сторонами не складається. Виникають часті непорозуміння. Шлюбні відносини фактично припинені. Шлюб носить формальний характер. Тому, позивачка дійшла висновку, що шлюб між нею та відповідачем необхідно розірвати.

Відповідач позовні вимоги визнає, не заперечує щодо розірвання шлюбу, що підтверджується у відзиві на позов.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Приписами ч. 1 ст. 110 СК України установлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, забезпечення права на залишення прізвища позивачці передбачено нормами СК України та не потребує додаткового судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги, відповідач суду не надав, навпаки позов визнав, про що зазначив у відзиві.

Розглядаючи спір, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, що підтверджується визнанням відповідачем позову, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його повного складання. На виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 206, 211, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 521.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ