Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №199/2536/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/2536/26

(3/199/1017/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

13.04.2026 м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. за участю:

- захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 – адвоката Туренка Д.О.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції – місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591099 від 14.02.2026 року слідує, що «14.02.2026 року приблизно о 11-55 годині, за адресою: Донецька область, с. Копані, дорога Т0515, ОСОБА_1 керував транспортним засобом SEAT IBIZA з державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився під час застосування технічних засобів відеозапису, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП».

ОСОБА_1 свою провину не визнав. У судовому засіданні пояснив, що не був у стані сп`яніння. 14.02.2026 він, як фельдшер медичної служби, отримав бойове розпорядження від свого командира виїхати до місця евакуації пораненого бійця, якому надати медичну допомогу та евакуювати для лікування. Виконуючи бойове розпорядження командира він одразу виїхав але поліція його зупинила на блокпості. Під час спілкування він пояснив поліцейським, що їхав по терміновим справам, з бойовим розпорядженням, також зателефонував командиру, який їм сказав, що є бойове розпорядження. Незважаючи на це, працівники поліції запропонували йому пройти медичне обстеження. Він спочатку не відмовлявся, пояснив, що їде по бойовому завданню. В цей момент відеозапис поліція не проводила. Вони попрохали переставити авто, і тільки потім увімкнули відеозапис для фіксування його відмови від проходження медичного огляду. Бойове розпорядження йому було дано командиром ОСОБА_2 . Це було о 10-00 ранку, а він мав прибути до 13 години. 14.02.2026 о 13-00 відбувалась евакуація пораненого. Він сам неодноразово отримував бойові поранення. У нього також, наявний дефект мовлення в результаті ДТП, та отримання черепно-мозкової травми, а до моменту зупинки прийшлось тривалий час займатися своїми обов`язками як медика, надавати допомогу пораненим бійцям. Можливо з-за цього працівник поліції зробив для себе висновок про його знаходження в стані сп`яніння.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Туренко Д.О. у судовому засіданні заявив клопотання про визнання огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння недійсним, та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Приймаючи рішення у даній справі, суд мотивує своє рішення наступним.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.

Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.

У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» – право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591099 від 14.02.2026 року відносно ОСОБА_1 , дії останнього кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, у протоколі зазначено, що 14.02.2026 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження медичного огляду відмовився.

Водночас, дослідивши відеозапис №1, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, таймкод 0:01:30, що останнього було зупинено працівниками поліції під час керування транспортним засобом SEAT IBIZA з державний номерний знак НОМЕР_2 . Працівником поліції було заявлено, що в ОСОБА_1 вбачаються ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, на що одразу ОСОБА_1 заперечив та пояснив працівникам поліції, що жодного разу не вживав наркотичні речовини, та для нього це перший досвіт зупинки працівниками поліції, через що він нервує.

Після чого, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився, та на спробу пояснити причину відмови, працівник поліції одразу перебив його та почав доводити йому суть нібито вчиненого ним адміністративного правопорушення, незважаючи на те, що ОСОБА_1 заявив про виконання бойового завдання.

Суд враховує, що відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддя учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративний правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначена і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстроване в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

При цьому, відповідно до вищезазначеного відеозапису відсутні будь-які озвучено поліцейськими - ОСОБА_1 причину його зупинки відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію”, з чого суд вбачає грубе порушення працівниками поліції зазначеної норми права, яка є імперативною нормою права, яка містить в собі вичерпний перелік причин зупинка транспортного засобу, і які не вказані ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших процесуальних документах, які містяться у вищезазначеній справі.

Крім того, згідно із п. 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

При цьому, відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Водночас, на дослідженому відеозаписі судом встановлено, що ОСОБА_1 з початку розмови із працівниками поліції не висловлював відмови від проходження, а намагався надати пояснення, проте, працівниками поліції не було його вислухано, та на переконання суду штучно створено такі умови, при яких останній відмовиться від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Разом з цим, з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, судом під час його дослідження не було встановлено будь-яких ознак, які були вказані у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, складеному на ОСОБА_1 та підтверджують його перебування у стані наркотичного сп`яніння.

Тобто, зафіксована обстановка та факти події, що унеможливлюють іншого, суб`єктивного трактування, окрім того, що було зафіксовано на відеозаписі.

При цьому, досліджуючи зазначений відеозапис, суду не було подано працівником поліції доказів, які встановлюють ознаки у ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення: «розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці».

Окрім цього, суд зауважує, що ознаки, які були нібито встановлені працівниками поліції, є такими, що можливо встановити візуально, як ознаки сп`яніння за допомогою дослідження відеозапису, проте, такі ознаки у ОСОБА_1 відеозапис не підтверджує.

На переконання суду, факт відмови, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення є лише штучно створеними умовами працівниками поліції для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду.

Окрім цього, відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як вбачається з матеріалів справи, відеозапис, який міститься на DVD-диску, є вочевидь змонтованими, не повним, не безперервним.

На переконання суду вказаний запис не можна прийняти як належний та допустимий доказ.

Окремо, суд зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що фіксування проводилось на камеру, яка закріплена на форменому одязі поліцейського, за допомогою спеціальних технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що під час обставин, які були викладені про протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та які мали місце 14.02.2026 року, використовувалася лише 1 бодікамера працівника поліції, при цьому, на відеозаписі чітко можливо встановити, що поруч був ще один працівника поліції, на форменому одязі якого була встановлена бодікамера, та якою зафіксовано по суті лише виключно факт відмови, без можливості дослідити та встановити інші обставини, які мали місце 14.02.2026 року.

Крім того, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він перебуває на посаді начальника медичного пункту 3-батальйону 4-бригади оперативного призначення «Рубіж». ОСОБА_1 йому підпорядковується та займає посаду – фельдшер. Один екіпаж перебуває на постійному чергуванні, всі інші люди розосередженні по всім іншим містам, щоб не зосереджувати особовий склад в одному місці. 14.02.2026 року були відкриті штурмові дії по певному напряму, відповідно для страхування та виконання роботи якісно і вчасно був викликано ще один екіпаж, який перебував найближче. Відповідно, вже почалась евакуація одного пораненого військовослужбовця, і в цей час приблизно о 13 годині, як стало відомо, екіпаж з ОСОБА_1 було зупинено на блок пості. ОСОБА_1 йому зателефонував, та доповів, що його хочуть освідчити. 14.02.2026 року екіпаж займався евакуацією військовослужбовця, який отримав поранення та ОСОБА_1 виконував його, як командира, офіційне бойове розпорядження.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та проходить військову службу у медичного пункту 3-батальйону 4-бригади оперативно призначення «Рубіж», та перебуває на посаді – фельдшера.

Відповідно до копії диплому молодшого спеціаліста НОМЕР_3 - ОСОБА_1 01.03.2013 закінчив Вищий навчальний заклад «Перший Київській медичний коледж», спеціальність лікувальна справа, професійна кваліфікація – фельдшер.

14.02.2026 року ОСОБА_1 від свого прямого командира - начальника медичного пункту 3-батальйону 4-бригади оперативного призначення «Рубіж» ОСОБА_2 , якому він підпорядковується, отримано наказ про прибуття до місця дислокації до 13 години 00 хвилин 14.02.2026 року, для прийняття участі у евакуаційних діях потенційно поранених осіб, внаслідок відкриття ворогом бойових дій.

При цьому, як встановлено судом, 14.02.2026 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, дійсно відбувалась евакуація військовослужбовця саме медиками медичного пункту НОМЕР_4 оперативно призначення «Рубіж», та підлеглими свідка ОСОБА_2 , одним з яких є ОСОБА_1 .

Зазначенні обставини, у судовому засіданні підтвердженні свідком ОСОБА_2 , що дійсно він наказав ОСОБА_1 прибути до 13 год. 00 хв. 14.02.2026 року до певного місуця для евакуації поранених бійців, у зв`язку із чим, на переконання суду, останнього було зупинено працівниками поліції під час виконання бойового завдання, яке він отримав заздалегідь, перед початком керуванням транспортним засобом.

Крім того, з поданої суду копії первинної медичної картки МОЗ БОП БРОП, яку склав начальник медичного пункту 3-батальйону 4-бригади оперативного призначення «Рубіж» ОСОБА_2 , вбачається, що о 13 год. 00 хв. 14.02.2026 року була надана медична допомога , солдату військової частини № НОМЕР_5 ОСОБА_3 , який отримав поранення 20 год. 59 хв., 13.02.2026 року, ВТ (13.02.2026), ВОСП двох гомілок, правого передпліччя, вогнепальний перелом обох гомілок, ВОДП лівого ока, та потребував евакуації, що підтверджує пояснення у судовому засіданні як свідка ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що під час зупинки ОСОБА_1 о 11-55, 14.02.2026 року, останній перебував зі спеціальним суб`єктним статусом, тобто, будучи службовою особою із особливим правовим статусом, що має додаткові ознаки, які не властиві загальному суб`єкту.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплює спеціальних суб`єктів, визначаючи їхню відповідальність за специфічні правопорушення.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Враховуючи вищезазначене, на переконання суду, та приймаючи до уваги факт виконання бойового розпорядження (наказу тощо) ОСОБА_1 свого командира, працівники поліції після зупинки останнього зобов`язані були викликати Службу правопорядку для подальшого встановлення факту перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, що передбачено ст. 266-1 КУпАП.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Надалі, будь-які дії, які працівники поліції проводили під час складання зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, суперечили припису ст. 266-1 КУпАП та Порядку «Застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів».

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 266-1 КУпАП, порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, ст. 3,4 Порядком «Направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, суд позбавлений права змінювати, спотворювати фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, та зобов`язаний виходити лише з доказів, які були надані як працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і особою, відносно якої було складено протокол.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Також у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи – інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, проведений з грубим порушеннями закону такий огляд є недійсним, тому викладене в протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, ОСОБА_1 не роз`яснювалась норма ст. 266 КУпАП та порушено норми статті 59 Конституції України. Всі дії працівників патрульної поліції були направленні на фіксування відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, в чому вони були явно зацікавлені.

При цьому, на думку суду, такі дії працівників поліції напряму суперечать Конституції України та п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про національну поліції».

Окрім цього, досліджуючи сам протокол, судом було встановлено, що хоча і були надані працівниками поліції і долучені до матеріалів справи відеозаписи з місця події від 14.02.2026, проте у самому протоколі, у графі № 10 відсутні будь-які відомості про бодікамери, які використовували працівники поліції для фіксації порушення ОСОБА_1 .

Відеозаписом зафіксовано рішення працівника поліції щодо відсторонення останнього від керування транспортного засобу, та передачі його іншій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем.

Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 266 КУпАП, у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Проте, дослідженні матеріали справи не містять жодного факту дотримання працівником поліції ч. 7 ст. 266 КУпАП, також в самому протоколі про адміністративне правопорушення повністю відсутня зазначена обставина.

Суд вважає, що обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні, а тому, за вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.

Суддя: В.Л.Воробй

15.04.2026