Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №515/336/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/336/26

Провадження № 1-кп/515/816/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження № 12026162240000006, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2026 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно непрацевлаштованого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 245 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 23 грудня 2025 року близько 13 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, знаходячись на земельній ділянці сільськогосподарського призначення приватної власності з кадастровим номером 5125083400:01:001:1177, площею 3,7584 га, яка знаходяться між с. Струмок та с. Нерушай Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту на території Татарбунарської міської ради, в порушення вимог ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», ст. 12. Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, докуривши сигарету та не погасивши її, усвідомлюючи, що на даній земельній ділянці наявні залишки рослинності, викинув недопалок на суху траву.

Внаслідок необережних протиправних дій ОСОБА_4 , який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та не передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, хоча повинен і міг їх передбачити, а саме можливість настання негативних наслідків у вигляді пожежі від недопалку сигарети, не виконав усіх дій аби загасити вказаний недопалок, від якого виникло загорання залишків рослинності, а у подальшому від сильного вітру неконтрольований процес горіння об`єктів рослинного світу, через що були знищені та пошкоджені рослинність та її залишки на земельній ділянці сільськогосподарського призначення приватної власності з кадастровим номером 5125083400:01:001:1177, яка знаходяться між с.Струмок та с.Нерушай БілгородДністровського району, загальною площею 0,018 га.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.245 КК України за ознаками: знищення рослинності та її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, погодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю вказаних доказів, які є достовірними та узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.245 КК України як знищення рослинності та її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення мав вік 49 років, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра КНП «Татарбунарська БЛ» не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відсутні.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії нетяжких, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, та висновку Білгород-Дністровського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про можливість виправлення обвинуваченого у суспільстві, та дійшов висновку, що необхідне та достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання не пов`язане із ізоляцією від суспільства, однак в умовах нагляду і контролю, у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75,76 КК України.

Підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, згідно з ст.75 КК України, зокрема, є те, що він має постійне місце проживання, стабільні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, вину у вчиненому визнав, щиро покаявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 245 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Згідно з п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з 15 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя ОСОБА_1