Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №521/4507/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/4507/26

Номер провадження 3/521/1954/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Коржеван В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З даного протоколу вбачається, що 10 березня 2026 року о 17:10 хв. за адресою м. Одеса шосе Тираспільське 22/8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці від проходження огляду у встановленому законодавством порядку відмовився під безперервний відеозапис, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання з`явився, свою вину не визнав, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини заперечив. Зазначив, що є військовослужбовцем та перебував у Херсонській області на бойовому завданні, де від ворожого дрону фара на автомобілі отримала механічне пошкодження. 10 березня 2026 року їхав з Херсонської області, та був зупинений працівниками поліції з приводу розбитої фари. Коли поліцейським пояснив, що був на завданні, та замінить фару, вони повідомили, що на нього раніше були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, тому пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичній установі. Пройти огляд на місці не заперечував, а їхати в медичний заклад не мав часу. Також зазначив, що не вживав наркотичних засобів, та був абсолютно тверезий. Ознаки на які посилаються поліцейські протоколі є надуманими та не підтверджуються долученим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом

Враховуючи вищевикладене вбачається, що в справі відсутні належні та достовірні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши додані до протоколу документи, оглянувши відеозапис, суддя прийшла до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний серед іншого з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами

Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Згідно вказаної норми об`єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин – керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння ( алкогольного чи наркотичного)

Матеріали справи не доводять факт перебування ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, що підтверджується наступним.

Відповідно до частини 1 ст.266 КУПАП, пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008р. №1103 та пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за №1413/27858 (далі – Інструкції) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Для наркотичного сп`яніння це: наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість реакції чи, навпаки, підвищена жвавість або рухливість, незв`язне мовлення; почервоніння обличчя чи неприродна блідість.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Наведене дає підстави стверджувати, що процедурі проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння має передувати виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 Інструкції. Тобто, підставою для проведення огляду на стан сп`яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декілька ознак із перелічених у п.3. Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх фіксація у передбаченому законом порядку. Тобто, підставою для проведення огляд на стан сп`яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декількох ознак із перелічених у п.3 Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх (ознак) фіксація у передбаченому законодавством порядку.

Проте, наявність у ОСОБА_1 перелічених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння ( звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) не підтверджується доданими до справи відеозаписами з бодікамер 470622, 471361.

Згідно відеозапису на бодікамері поліцейських і не встановлювали цих ознак. Зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , перевірили документи та встановили, що останній раз ОСОБА_1 було притягнуто у 2024 році до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Встановивши ці обставини поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. На що ОСОБА_1 відмовився, оскільки не було конкретизовано, які саме ознаки наркотичного сп`яніння він має, та неодноразово на місці наголошував на тому, що має контузію, що підтверджується медичними документами.

Ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 поліцейські не встановлювали, і на відео з бодікамери ці ознаки не вбачаються. На відео не видно, щоб була неприродна блідість обличчя. Поліцейські не встановлювали чи були звужені зіниці очей та їх реакцію на світло.

Щодо ознаки «поведінка, що не відповідає обстановці» взагалі не конкретизовано, та не зазначено яка саме поведінка не відповідала обстановці.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність ознак наркотичного чи іншого сп`яніння: наведені вище ознаки алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з рота), а також звужені чи дуже широкі зіниці, які майже не реагують на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання. Специфічною ознакою можуть бути численні сліди від ін`єкцій на руках чи тілі.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_1 на час зупинки його під керуванням транспортного засобу не були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння.

Таким чином, за відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння подальше проведення огляду на стан сп`яніння вже є незаконним.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Оскільки матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, то відсутня об`єктивна сторона правопорушення, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 130, 247, 283-285, 289 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.О. Поліщук