Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №496/2110/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2110/26

Провадження № 2-а/496/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Полубок Н.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №МВ/545/1 від 21.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 21.02.2026 року виніс відносно нього постанову № МВ/545/1 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 2101 КУпАП. На підставі зазначеної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за нібито вчинене порушення, передбачене ч.3 ст. 2101 КУпАП. У Постанові зазначено, що позивач порушив вимоги абз.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, не прибув 25.12.2025 року за викликом, повістка №5825749 для уточнення військо-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Біляївка). Виклик направлений рекомендований поштовим відправленням R067055046589. Про причини неявки протягом визначеного п.24 Порядку терміну не повідомив. Положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

В постанові зазначено, що позивач не прибув 25.12.2025 року, що повістка йому направлена рекомендованим поштовим відправленням R067055046589. Але, відповідно роздруківки трекінгу застосунку «Укрпошти» станом на 25.12.2025 року, тобто в день прибуття позивача до ТЦК, зазначена повістка ще перебувала в поштовому відділенні та відповідно відмітки (Одержувач відсутній за вказаною адресою) можна зробити висновок, що лише 25.12.2025 року позивачу поштар його приносив додому, але вдома його не було. Тобто в даному випадку вважається, що позивачу вручена повістка 25.12.2025 року, тобто в день, на який позивач безпосередньо викликався до 2-го ІНФОРМАЦІЯ_3 . Якщо пошта доставила або повернула лист у день, коли ОСОБА_1 вже мав бути в ТЦК, то він не може вважаєтись таким, що ухилився від виклику. Таким чином, при винесені постанови працівники ТЦК повинні перевірити факт вручення позивачу повістки, що зроблено не було, оскільки сповіщення проведено не належним чином, порушена сама процедура оповіщення, а тому й постанова винесена неправомірно та дана обставина є підставою для її скасування.

Крім того, ОСОБА_1 є батьком багатодітної родини, має дитину з інвалідністю, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Позивач регулярно оновлює документи, кожні три місяці подає пакет документів для продовження відстрочки, останні рази подавав 14.11.2025 року та 26.02.2026 року, про що свідчать Описи вхідних пакетів документу, наданих Центральним відділом адміністративних послуг. Тобто, дані позивача завчасно та регулярно оновлюються та всі його відомості є абсолютно у всіх державних реєстрах. Більш того, як зазначено в роздруківці Резерв+ від 05.03.2026 року, саме ІНФОРМАЦІЯ_4 надана позивачу відстрочка від мобілізації, тобто цей факт підтверджує, що на момент надання йому відстрочки питань до нього не було, хоча чому відстрочка надана саме цим РТЦК позивачу не відомо, оскільки він перебуває на обліку в іншому ТЦК, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , куди й викликався повісткою. Той факт, що позивач на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), свідчить також роздруківка з застосунку «Резерв+», яка була сформована 22.06.2024 року. А тому, ОСОБА_1 вважає, що відсутні обставини порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Як зазначено в самій оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), на території якого він зареєстрований та де стоїть на обліку. Той факт, що позивач стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) свідчить витяг №221582-03062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. З яких підстав оскаржувана постанова винесена іншим ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , відношення до якого позивач не має, та на його території не проживає та не перебуває не відомо. Керівник ТЦК має право накладати штрафи лише на тих громадян, які перебувають у зоні відповідальності саме цього територіального центру. Всю інформацію відповідач повинен був отримати та перевірити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Таким чином, наявними доказами підтверджено, що позивач перебуває на військовому обліку у 2-му ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ), його дані є в Єдиному державному реєстрі призовників, він вчасно оновив свої дані і відповідач міг отримати щодо позивача певну інформацію та облікові дані самостійно. Однак, незважаючи на викладені обставини та отриману інформацію, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Відповідно положень ст. 277-2 КУпАП відповідач мав повідомити ОСОБА_1 про розгляд справи повісткою не пізніше як за три доби. Повістку, про розгляд правопорушення на 21.02.2026 року, позивач не отримував взагалі, а тому не було забезпечено належним чином його участь у справі та позбавило можливості реалізувати свої права та довести безпідставність звинувачень зі сторони відповідача. Розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його не було сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч.1 ст. 268 КУпАП виключало можливість її розгляду. Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Відповідачем не вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто, суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених ст. 268 КУпАП, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Це все можна вважати розглядом справи про адміністративні правопорушення з суттєвим порушенням прав та свобод ОСОБА_1 , неналежним повідомленням щодо розгляду справи та суттєвими порушеннями процесу її розгляду з боку працівників ТЦК та СП. Оскільки відповідачем при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення проведено за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи, а відтак не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 77 КАС України, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, які зазначені у прохальної частині позову. Відповідач мав та має можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (утому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Інформація про дані позивача міститься в органах реєстрації актів громадського стану, які створені та діють на підставі Закону України «Про органи реєстрації актів громадського стану» від 24.12.1993 року; інформація про РНОКПП, місто роботи, податкову адресу, доходи, може бути отримана від Державної податкової служби України; про місце реєстрації - від органів МВС України. Застосування штрафу відповідачем щодо позивача на підставі ч.3 ст.2101 КУпАП України є незаконною, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті. Саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести факт того, що позивач вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Разом з тим, представник позивача вважає незаконним та таким, що не відповідає дійсності зазначення відповідачем у оскаржуваній Постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «обов`язок громадянина надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом».

Отже, представник позивача вважає, що постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №МВ/545/1 від 21.02.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч.3 ст. 2101 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача - Полубок Н.А. надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, на задоволенні позову наполягала, просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надав.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за приписами ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №МВ/545/1 від 21.02.2026 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

У постанові зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, не прибув 25.12.2025 року за викликом, повістка №5825749 для уточнення військо-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Біляївка). Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням R067055046589. Про причини неявки протягом визначеного п.24 Порядку №560 терміну не повідомив.

Відповідно до роздруківки з АТ «Укрпошта», поштове відправлення R067055046589 25.12.2025 року повернулося на адресу відправника, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки одержувач відсутній за адресою.

Відповідно до витягу №221582-03062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 03.06.2024 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу відповідно п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», яка надана ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується роздруківкою з Резерв+.

ОСОБА_1 має статус батьків багатодітної сім`ї, має чотирьох дітей, що підтверджується відповідною довідкою №670/01-11/2025 від 29.04.2025 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який є сином ОСОБА_1 , страждає на органічний психічний розлад, що підтверджується висновком №68/10 від 12.12.2025 року.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, приписами ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану`в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і по теперішній час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно абз.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста (абз.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

У відповідності до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов`язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За правилами ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув 25.12.2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_10 (Біляївка).

Проте, матеріалами справи підтверджено, що поштове відправлення R067055046589 25.12.2025 року повернулося на адресу відправника, оскільки одержувач відсутній за адресою.

Тобто, у день, коли ОСОБА_1 повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_10 (Біляївка), повістка ще перебувала у поштовому відділенні, тому підстави стверджувати, що останній належним чином повідомлений про наявність такої повістки, відсутні.

В свою чергу, відсутність своєчасного та належного оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_10 (Біляївка), виключає виконання ним обов`язку явки 25.12.2025 року.

Відсутність обов`язку з`явитися у певну дату та час, в свою чергу виключає і відповідальність за невиконання такого обов`язку.

Суд враховує правові висновки, викладені Верховним судом у постанові від 21.05.2020 року по справі №286/4145/15-а, про те, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 30.09.2019 року по справі №521/2794/17.

Представником відповідача не доведено, що перш ніж винести оскаржувану постанову та прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, останній належним чином обізнаний про наявність повістки та вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №676/752/17 дійшов висновку, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Також, відповідно правового висновку, викладеного у п.39 Постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач був своєчасно, належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з`ясування обставин справи, чим порушено його право на захист.

Водночас, ч.1 ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для її складення є те, що ОСОБА_1 не прибув 25.12.2025 року за викликом для уточнення військо-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Біляївка).

При цьому, постанова серії МВ №545/1 винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 « ІНФОРМАЦІЯ_12 ), представником відповідача не доведено правомірність винесення постанови іншим суб`єктом владних повноважень, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заперечень та доказів правомірності свого рішення не надав, тому суд згідно ч.4 ст.159 КАС України кваліфікує неподання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

При цьому суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який не надав суду будь-яких доказів правомірності свого рішення.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 щодо порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведена належними та достатніми доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відтак суд, відповідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у справі сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн. відповідно платіжної інструкції від 20.03.2026 року.

Тому, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 286 КАС України, ст.ст. 210, 276, 280, 283-284 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №МВ/545/1 від 21.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

На підставі ч.2 ст. 271 КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Суддя М.Л. Пасечник