Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №523/5905/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5905/26

Номер провадження 3/523/1537/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, -

УСТАНОВИЛА:

23 березня 2026 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставинами того, що 13 березня 2026 року близько 10:00 години в м. Одесі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За вказаними обставинами працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 314992 від 13 березня 2026 року.

ОСОБА_1 у судовому засіданні після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, свою вину не визнав, пояснивши, що протиправних дій він не вчиняв, сімейного насильства стосовно колишньої дружини не здійснював, між ними виник спір щодо спільного майна, а саме будинку по АДРЕСА_3 , в якому він деякий час проживав і вважає, що має право на його частину, оскільки його будував, хоча земельна ділянка належить колишній дружині на праві власності, повідомлення дружині про порушення ним питання про поділ будинку і стало приводом для її звернення у поліцію.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1 КУпАП завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 вищезазначеного закону під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Проте, висновки працівників поліції про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи і спростовуються письмовими матеріалами справи.

Так, у своїй заяві потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 проживає у домоволодінні, який належить їй на праві власності, і не хоче його покидати, погрожуючи забрати майно. Своєю заявою та письмовими поясненнями потерпіла підтвердила, що між нею та колишнім чоловіком існує майновий спір.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту, що узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23).

У ході розгляду справи встановлено, що між колишнім подружжям існує цивільний спір щодо поділу спільного майна подружжя, що автоматично не свідчить про застосування домашнього насильства.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейський не зазначив, які саме дії, що свідчать про психологічне насильство стосовно колишньої дружини, вчинив ОСОБА_1 .

Отже, зібрані у справі докази не підтверджують вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства стосовно ОСОБА_2 . Більше того сама ОСОБА_2 у своїй заяві та письмових поясненнях вказувала на те, що її колишній чоловік відмовляється виселятися з будинку, який належить їй на праві приватної власності, погрожуючи у словесні формі забрати її майно.

Таким чином, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не було доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Також, суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, коли відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

На підставі вищезазначеного та враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 23, 173-2, 251, 255, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її ухвалення до Одеського апеляційного суду.

Суддя