Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №748/4953/24 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/28/26

Єдиний унікальний № 748/4953/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді: Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Мороз О.В.,

представника відповідача – адвоката Прокоф`єва Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2024 року представник позивача адвокат Переверзєв О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 частину вартості автомобіля AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_2 , у розмірі 138023,31 грн та частину вартості автомобіля IVECO EUROCARGO 120Е17, д.н.з. НОМЕР_3 № кузова НОМЕР_4 , у розмірі 111515,25 грн., припинити право власності за ОСОБА_1 на вказані автомобілі та визнати право власності за ОСОБА_2 , мотивуючи позов тим, що 18.12.2015 року сторони уклали шлюб. 17.09.2024 рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторонами було придбано вищевказані автомобілі. Відповідач у добровільному порядку не бажає вирішувати питання про поділ майна, що набуте у період шлюбу.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 05 грудня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

10.01.2025 представником відповідача надано відзив, відповідно до якого сторона відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що сторони проживали разом до кінця травня 2024 року, відповідач мав намір зберегти сім`ю, однак 17.09.2024 за ініціативою позивача шлюб було розірвано. Під час перебування у шлюбі відповідачем було продано два автомобілі 11.04.2024 та 01.05.2024. У відзиві зазначено, що позивач та відповідач проживали разом на час продажу автомобілів, вели спільне господарство, позивач була обізнана про наміри відповідача продати автомобілі, кошти були витрачені на спільні потреби сім`ї.

Відповідно до ухвали від 24 лютого 2025 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.

04 квітня 2025 року провадження у справі відновлено для вирішення клопотання експерта.

25 квітня 2025 справу направлено для продовження проведення експертизи.

08 липня 2025 року провадження у справі відновлено.

30.07.2025 представником позивача надана заява про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням висновку експерта.

Відповідно до ухвали від 21 січня 2026 року прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що з відповідачем не проживають разом з лютого 2024 року. Стосунки між сторонами погіршились ще раніше і відповідач знав, що вона буде звертатись з позовом про розірвання шлюбу. Щодо відчуження автомобілів їй не було відомо і відповідач з нею це питання не узгоджував.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що сторони до травня 2024 року проживали разом, 17.09.2024 за ініціативою позивача шлюб було розірвано. Автомобілі були відчужені в період шлюбу, а отже вважає, що кошти були витрачені на потреби сім`ї.

В ході судового розгляду були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є сестрою позивача, проживає на даний час у Закарпатській області та іноді приїжджає до с.Старий Білоус. В кінці лютого 2024 року вона приїжджала на 2 тижні та була у сестри. ОСОБА_1 їй розповідала, що ОСОБА_2 з січня 2024 року не ночує вдома, а у лютому 2024 року він зібрав речі та виїхав з будинку.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що перебуває у дружніх відносинах з позивачем, їх діти ходять разом до школи. Вона завжди зранку заводить свого сина до Співаків та вони разом з ОСОБА_1 ідуть на роботу, а діти до школи, також ОСОБА_2 підвозив дітей до школи. Коли вона заходила до будинку Співаків до лютого 2024 року, то бачила речі ОСОБА_2 і до лютого 2024 року ОСОБА_2 підвозив дітей до школи. У лютому 2024 року і в подальшому, коли вона заходила, то помітила, що речі ОСОБА_2 у будинку відсутні і він не підвозив дітей до школи, також не був на дні народження свого сина. У січні 2024 року їй телефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_6 не ночував вдома.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей Головного сервісного центру МВС, за ОСОБА_2 09.02.2022 року зареєстровано автомобіль автомобіля IVECO EUROCARGO 120Е17 5861 (1999), № шасі НОМЕР_4 , 10.06.2022 зареєстровано автомобіль AUDI A6 2393 (2005), № кузова НОМЕР_2 (а.с.14).

Відповідно до звіту про оцінку № 197/24 від 30.10.2024, ринкова вартість КТЗ IVECO EUROCARGO 120Е17, д.н.з. НОМЕР_3 на дату оцінки складає 223030,50 грн (а.с.15-17).

Відповідно до звіту № 196/24 від 30.10.2024, ринкова вартість КТЗ AUDI A6 2393, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 276046,62 грн (а.с. 20-22).

За висновком експерта № СЕ-19/125-25/4361-АВ від 30.06.2025 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість, з урахуванням зносу, транспортного засобу AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 2005 року випуску, станом на день проведення експертизи становить 205 767,83 грн. Ринкова вартість транспортного засобу IVECO EUROCARGO 120Е17, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 , 1999 року випуску, станом на день проведення експертизи становить 248 854,27 грн. ( а.с.95-140)

Стороною відповідача надано договір комісії № 14606 від 01.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_2 доручив ТОВ ЛОТ вчинення правочину щодо продажу транспортного засобу AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 2005 року випуску та договір комісії № 14342 від 11.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_2 доручив ТОВ ЛОТ вчинення правочину щодо продажу транспортного засобу IVECO EUROCARGO 120Е17 5861, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . ( а.с.53-54)

Відповідно до наданих копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб IVECO EUROCARGO 120Е17 5861, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстровано з 09.02.2022 за ОСОБА_2 , транспортний засіб AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 2005 року випуску зареєстровано з 18.03.2025 за ОСОБА_7 . ( а.с.85-86)

З досліджених матеріалів цивільної справи № 748/2489/24 встановлено, що 30.05.2024 представник ОСОБА_1 , що діяв на підставі ордеру та договору, укладеного 30.04.2024, звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області до ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Відповідно до свідоцтва про шлюб, 18 грудня 2015 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На адвокатський запит від 17 квітня 2024 року, сервісним центром надано відповідь 19.04.2024 щодо реєстрації транспортних засобів за ОСОБА_2 .. Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу № 14342 від 12 квітня 2024 року покупцем транспортного засобу IVECO EUROCARGO 120Е17 5861, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_10 . Відповідно до договору купівлі-продажу № 14606 від 02 травня 2024 року покупцем транспортного засобу AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 2005 року випуску є ОСОБА_10 . Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_10 є батьком відповідача. Відповідно до рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано та стягнуто аліменти на утриманні дитини в розмірі 5 500 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як слідує з поданої заяви відповідачем не оспорюється та обставина, що спірне рухоме майно придбано у шлюбі, та те, що воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положенням ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У випадку відчуження автомобіля одним із подружжя проти волі без згоди іншого з подружжя, останній має право на грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля, виходячи з дійсної ринкової вартості аналогічних транспортних засобів.

Відповідна правова позиція зазначена, зокрема в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року по справі № 545/2396/20 (провадження № 61-4894св22).

Отже, в даному випадку для стягнення грошової компенсації не має значення сам факт розірвання шлюбу. Разом з тим, в ході судового розгляду достовірно встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились в лютому 2024 року. ОСОБА_1 ще у квітні звернулась до адвоката, про що свідчить запит адвоката 17.04.2024 до сервісного центру щодо реєстрації транспортних засобів. Достовірно знаючи про наміри позивача подати на розірвання шлюбу відповідач почав вчиняти дії щодо відчуження транспортних засобів, які фактично були продані його батьку. При цьому, в матеріалах справи відсутня обов`язкова письмова згода позивача на віджучення транспортних засобів, що свідчить про те, що транспортні засоби були відчужені поза волею іншого подружжя, а отримані кошти не були використані в інтересах сім`ї, оскільки фактично у квітні 2024 року сторони разом не проживали та позивач звернулась за правовою допомогою щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а в подальшому і про поділ майна.

З урахуванням того, що сторони придбали транспортні засоби AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , IVECO НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідач розпорядився зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_1 , позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірних транспортних засобів, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/4361-АВ від 30.06.2025.

Оскільки в ході судового розгляду встановолено, що транспортні засоби були відчужені та на даний час не перебувають у власності відповідача, то відсутні підстави для припинення частки у праві спільної сумісної власності та визнання парва власності на вказані автомобілі за ОСОБА_2 . Отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати по справі зі сплати судового збору в розмірі 2273,11 грн стягнути з відповідача.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ордеру, договору про надання парвничої допомоги, акту прийняття-передачі наданих послуг судових витрат від 21.11.2024, квитанції вартість наданих послуг адвокатом Переверзєвим О.О. становить 10 000 грн, що складаються з консультації з приводу подання позову в сумі 1500 грн, складання та направлення запиту в сумі 3500 грн, складання позову та виготовлення додатків в сумі 5000 грн.

З урахуванням того, що в матеріалах цивільної справи № 748/2489/24 наявний аналогічний запит до сервісного центру щодо реєстрації транспортних засобів, що не потребувало значних затрат адвокатом часу, категорії справи, доданих до позову додатків, які зібрані були не в повному обсязі, часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 328, 364, 368, 372 ЦК України, ст.57, 60, 69, 71 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , у розмірі 102 883 грн 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля IVECO EUROCARGO 120Е17, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_4 , у розмірі 124 427 грн 13 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2273 грн 11 коп. та 5 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса : АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С. М. Майборода