Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №766/150/23 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/150/23

н/п 1-кп/766/3163/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретарів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченої: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

потерпілого: ОСОБА_9

представника потерпілих: ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62023080030000041 від 14.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Антонівка м. Херсон, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, з повною вищою освітою, одруженої, неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

-у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним.

ОСОБА_7 14.02.2023 приблизно о 12:25 годині, керуючи автомобілем «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювала рух по проїзній частині вул. Кременчуцької від вул. Гончара в напрямку вул. Молодіжної в м. Херсоні, на відстані 5,1 метрів від правого краю проїзної частини (за напрямком руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) по зустрічній смузі руху, зі швидкістю не менше 53,5 км/год. та не більше 63,29 км/год., що перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті, без пасажирів. У цей же час, водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем «NISSAN MURANO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснювала рух по проїзній частині вул. Української в м. Херсоні з боку вул. Вадима Ладичука в напрямку пр. Ушакова, на відстані 2 метрів від правого краю проїзної частини до правих коліс (за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ) зі швидкістю не менше 52,03 км/год. та не більше 61,55 км/год., без пасажирів.

Проїжджа частина вул. Кременчуцької є другорядною по відношенню до проїжджої частини вул. Української в м. Херсоні.

У вказаний день та час, в зоні дії знаку 5.38.2 «Пішохідний перехід» справа наліво відносно руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по нерегульованому пішохідному переходу вул. Кременчуцької в м. Херсоні рухалась пішохід ОСОБА_12 .

Під час руху на перехресті вулиць Кременчуцької та Української в м. Херсоні водій ОСОБА_7 , діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, а саме п. 12.4, п. 16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху, ігноруючи вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», маючи при цьому технічну можливість уникнути зіткнення, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжила, переваги в русі водію ОСОБА_11 не надала, виїхала на перехрестя нерівнозначних доріг та допустила зіткнення правою боковою частиною кузова керованого нею транспортного засобу «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із передньою частиною автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 .

У результаті вказаного зіткнення транспортний засіб «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , виїхав на пішохідний перехід вул. Кременчуцької, по ходу руху автомобіля останньої, де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_12 .

Вказані наслідки знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм автомобіля «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме:

-п. 12.4, згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;

-п. 16.11, згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

-п. 2.1 розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»), згідно з яким водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримала відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток основи черепу, забої головного мозку, крововиливи під мозкову оболонку, садно лівої скроневої ділянки, крововилив у підшкірно-жирову клітковину скроневої ділянки ліворуч, внаслід ок яких настала смерть останньої. Крім того, вищезазначені ушкодження виникли незадовго до смерті від дії тупого предмету з великою кінетичною енергією, а саме в результаті зіткнення тіла з автомобілем із послідуючим падінням на дорожнє покриття, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

ІІ. Позиція учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення спочатку не визнала. Дала показання про те, що 14.02.2023 близько 12:00 години дня вона їхала по вул. Кременчуцька в сторону вул. І.Кулика. Під`їжджаючи до перехрестя вул. Кременчуцька та вул. Українська та коли переїжджала перехрестя, побачила з правого боку автомобіль, який був від неї на значній відстані. Коли переїжджала перехрестя, був такий момент, в задньому лівому колесі як щось хлопнуло. Коли закінчувала переїзд, відчула різкий удар в правий бік свого автомобіля, після чого автомобіль розвернуло. Коли прийшла в себе, вийшла з автомобіля, побачила водійку автомобіля «NISSAN MURANO», спитала у неї чи потрібна допомога, вона сказала, що ні.

Потім, коли ОСОБА_7 почала обходити свій автомобіль, побачила, що вийшли люди, там здається був шиномонтажний сервіс, і сказали, що тут хтось лежить. Вона підійшла та побачила, що лежить жінка. Вона почала одразу викликати швидку допомогу, подзвонила на лінію «103», потім повідомила своєму керівництву про те, що трапилось.

Коли вона їхала по вул. Кременчуцька, під`їжджаючи до перехрестя був знак «Дати дорогу». Вулиця Кременчуцька є другорядною, їхала зі швидкістю 50-52 км/год. Автомобіль іншої водійки був далеко, тому обвинувачена не уступила дорогу, оскільки вважала, що встигає проїхати перехрестя. Жінку, яка переходила дорогу, бачила, вона вже дорогу перейшла. Удар в праву частину відчула, коли вже була на перехресті, а саме, коли закінчувала пересікати перехрестя і відбулося зіткнення. Після зіткнення її автомобіль вилетів на тротуарну частину, постраждала жінка лежала на тротуарі.

Вину не визнає, оскільки є ще одна людина, яка була винна, це водійка « ОСОБА_13 », яка їхала на значній швидкості. Також зазначила, що коли вона закінчила переїжджати перехрестя, більшу частину вул. Українська проїхала, відбулося зіткнення, оскільки водій «NISSAN MURANO» швидко їхала. З якою саме швидкістю приблизно рухалася інша водійка, не може сказати.

Змінила покази, в яких визнавала свою вину та які давала раніше на досудовому розслідуванні, оскільки тоді знаходилася у важкому психоемоційному стані та поруч не було захисника.

Пояснила, що з 2018 року за кермом, до дорожньо-транспортної пригоди працювала помічником чергового Корабельного відділу поліції, у званні «капрал поліції». На першому судовому засіданні, коли було проведено підготовче судове засідання, вона особисто підійшла до потерпілого і попросила вибачення, намагалася продовжити бесіду, але їй відмовили. На зв`язок з потерпілими вже виходив не її батько, а чоловік. Також пояснила, що її батьком були відшкодовані витрати на поховання загиблої.

Також зазначила, що перед виїздом на перехрестя дорога, по якій вона рухалася, мала дві смуги. Вона рухалася в правій смузі. Гальмування або відворот керма не застосовувала, оскільки не встигла. Після того, як сталася дорожньо-транспортна пригода, коли вона вийшла з автомобіля, слідів гальмування на перехресті, які б належали її автомобілю, не бачила. Участі в огляді місця ДТП не приймала, все робили без неї. На стадії досудового розслідування під час слідчого експерименту не була присутня. Після ДТП автомобіль передали на відповідальне зберігання її батькові. З дня ДТП та до направлення справи до суду, її автомобіль для проведення слідчих дій або експертизи не надавався.

На запитання представника потерпілих ОСОБА_10 , чи вважає обвинувачена, що порушила правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом, ОСОБА_7 відмовилася відповідати.

Зазначила, що під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не була присутня, оскільки її забрали в швидку допомогу через травму голови, були переломи декількох хребців в шиї, синці.

На даний момент вона визнає себе учасником ДТП, але не визнає себе винуватою у вчиненому кримінальному правопорушенні. Доповнила, що вона не є експертом, але водійка « ОСОБА_13 » їхала швидше 50 км/год.

Пізніше, в судовому засіданні, яке відбулося 26.06.2025, на повторне запитання щодо визнання вини, обвинувачена зазначила, що свою вину визнає частково.

Під час судового засідання 07.04.2026 обвинувачена ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялась у вчиненому, звернулася до потерпілих з вибаченнями, зазначила, що ніколи в житті не хотіла б, щоб так сталося. Свою провину раніше під час судового розгляду не визнавала через різну поведінку та дії слідчого, який не провів з нею жодного слідчого експерименту, що й змусило її сумніватися в зібраних ним доказах.

Цивільний позов визнала частково в розмірі 300 000 гривень.

Під час судових дебатів ще раз просила вибачення у потерпілих, розкаялася у вчиненому, зазначила, що зробила відповідні висновки. При призначенні покарання просила врахувати дані, які характеризують її особу, сукупність обставин, що пом`якшують покарання, вчинення злочину з необережності, стан вагітності, втрату батьків внаслідок обстрілів та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, звільнивши від його відбування з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати на проведення судових експертиз, вирішити питання про скасування арештів та речових доказів. Зазначив про відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Захисник ОСОБА_8 під час судового розгляду зазначав, що його підзахисна визнавала свою причетність до вказаної дорожньо-транспортної пригоди, однак вину у вчиненні ДТП за тих обставин, які викладені в обвинувальному акті через нібито порушення вимог дорожнього знаку і руху в межах дорожньої частини, вона не визнає.

Під час судових дебатів захисник зазначив, що його підзахисна визнала свою вину, розкаялась у вчиненому. В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачена вживала та й досі вживає дії щодо пошуку шляхів для примирення з потерпілими, пропонуючи компенсації. ОСОБА_7 зробила відповідні висновки, критично ставиться до вчиненого нею діяння, що є невід`ємним елементом поняття «щире каяття». Його підзахисна визнала позовні вимоги в розмірі 300 000 гривень, що свідчить про те, що остання має намір врегулювати питання компенсації збитків, має позитивні характеристики. Просив при призначенні покарання врахувати сукупність обставин, що пом`якшують покарання та вирішити питання щодо звільнення від його відбування з випробуванням.

Також під час судового розгляду зазначав про неналежність та недопустимість доказів, а саме:

-протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.02.2023, в якому відображені певні обставини, які не знаходять свого підтвердження. Так, у вказаному протоколі зазначено, що видимість необмежена. Однак, згідно фототаблиці, схеми місця ДТП, пояснень водія «NISSAN MURANO», то у напрямку слідування до проїзної частини, з якої було здійснено виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , оглядовість та видимість обмежена парканом та насадженнями у вигляді дерев. Ця обставина взагалі не зафіксована, не встановлена та не перевірялася під час досудового розслідування. Також у протоколі зазначено щодо сліду юзу, ідентифікація якого на місці огляду не перевірялася, оскільки жоден з водіїв не залучався до вказаної слідчої дії;

-висновку експерта від 16.03.2023 №СЕ-19/122-23/116-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи. Для проведення експертизи експерту було надано два автомобілі та протокол огляду місця ДТП разом зі схемою. Покази самих водіїв не надавалися, як і інших матеріалів. Перевірка показів водія « ОСОБА_13 », яка в подальшому і вказала місце зіткнення транспортних засобів, для перевірки технічної спроможності вказаної версії експерту також не надавалася. На поставлені питання експертом у вказаному висновку обмежено надано відповіді. Експертом не зазначено та не досліджено на якому віддалені відносно меж проїзної частини відбулося зіткнення;

-висновку експерта від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, оскільки вказаний висновок проведений на підставі хибних вихідних даних. На аркуші 2 висновку зазначено, що місце зіткнення автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з автомобілем «NISSAN MURANO» реєстраційний номер НОМЕР_5 , знаходиться на відстані 2,7 метри від правого краю проїзної частини вул. Української в м. Херсоні за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_6 , та 5,1 метри від правого краю проїзної частини вул. Кременчуцької в м. Херсоні за напрямком руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_7 . Однак, жодного доказу на підтвердження того, що місце зіткнення має такі сталі прив`язки з відстанями 2,7 та 5,1 метрів матеріали кримінального провадження не містять, жодна особа не надавала вказаних відомостей. Під час допиту свідка ОСОБА_11 на питання захисника, остання пояснила, що не зазначала місце зіткнення;

-протоколу проведення слідчого експерименту від 08.05.2023. Під час вказаного слідчого експерименту замість автомобіля «NISSAN ROGUE» для імітації було взято автомобіль «Toyota Corolla», який по технічним характеристикам і параметрам, своїм габаритам відрізняється від автомобіля «NISSAN ROGUE», вказані автомобілі різні та віднесені до різних класів транспортних засобів «Седан» та «Кросовер». Не було встановлено місце зіткнення як нульову точку. Під час проведення слідчого експерименту сторона захисту не була присутня.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що загибла ОСОБА_12 є його донькою. Обставини при яких виникла дорожньо-транспортна пригода йому не відомі. Обвинувачена до них з приводу відшкодування шкоди не зверталася, звертався її батько, відшкодував витрати на поховання, було відшкодовано 30 000 гривень.

Під час судових дебатів зазначив, що обвинуваченій має бути призначено справедливе покарання, підтримав позицію прокурора.

Представник потерпілих ОСОБА_10 під час судових дебатів не погодився з позицією прокурора щодо міри покарання, вважаючи її занадто м`якою, просив призначити максимальну міру покарання визначену санкцією статті у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачена, керуючи транспортним засобом, рухалася другорядною дорого та допустила зіткнення з іншим автомобілем, що призвело до загибелі потерпілою. Під час дачі показів пояснювала, що бачила автомобіль іншого водія, але думала, що встигне проїхати перехрестя, порушуючи при цьому Правила дорожнього руху. На попередньому судовому засіданні обвинувачена хоча і визнала свою вину, розкаялася, однак в даному випадку щире каяття не можна розцінювати як пом`якшуючу обставину. Цивільний позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з викладених в ньому підстав.

Потерпіла ОСОБА_14 надіслала на адресу суду заяву, якою просила розгляд кримінального провадження здійснювати за її відсутності.

ІІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується наступними показами свідків, допитаними в ході судового розгляду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що 14.02.2023 вона виїхала зі свого дому, рухалася на вул. Українська на своєму власному автомобілі «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Рухалася в сторону просп. Ушакова, їхала по правій смузі по головній дорозі. Потім на перехресті вул. Українська та вул. Кременчуцька відбулося зіткнення з автомобілем «NISSAN ROGUE». Вона вийшла з автомобіля, побачила, що її автомобіль розвернуло, побачила автомобіль обвинуваченої, що вона також вийшла з автомобіля. Потім, коли вона вийшла зі свого автомобіля «NISSAN MURANO», він почав самостійно рухатися, але знак зупинив його. Приїхали співробітники поліції, швидка. Вона побачила, що ОСОБА_15 забрали, сказали також, що лежить якась людина.

Зазначила, що вона рухалася по вул. Українська, зі швидкістю приблизно 50 км/год. Їй здалося, що автомобіль обвинуваченої рухався зі швидкістю 80 км/год.

Коли вона рухалася, то загиблу потерпілу не бачила. Пішохідний перехід знаходиться на вул. Кременчуцька. По ходу руху її автомобіля, потерпіла переходила дорогу справа. Яким автомобілем загиблу відштовхнуло, не пам`ятає. Знак «Головна дорога» був на перехресті вул. Українська та вул. Кременчуцька, світлофора там не було. Вона рухалася по вул. Українська у напрямку просп. Ушакова. Після зіткнення, коли вона вийшла з автомобіля та побачила ОСОБА_16 , то на її питання «Що ти зробила?», ОСОБА_16 відповіла «Вибачте, вибачте». Обвинувачена була одягнена по формі співробітника поліції. Хто викликав швидку допомогу не знає.

Також свідок зазначила, що після того як відбулося зіткнення та вона вийшла зі свого автомобіля, тільки її автомобіль через технічну несправність почав самостійно рухатися. Ймовірно через удар щось відлетіло, автомобіль на «нейтральному» не стояв та покотився, бо стояв на режимі «drive».

Свідок пам`ятає, що при проведенні слідчого експерименту було все зафіксовано. На її розсуд, їй так здалося, що обвинувачена швидко рухалася. Свідок у свою ж чергу намагалася гальмувати. Оглядовість з якої виїжджала обвинувачена була добра. Зіткнення відбулося по правій смузі. Передивляючись відео, дізналася що обвинувачена порушила правила дорожнього руху та рухалася по центру. Після зіткнення, автомобіль свідка як був на вул. Українська так і залишався, його тільки розвернуло, автомобіль проїхав до дорожнього знаку, який зупинив його. Автомобіль обвинуваченої побачила одразу після удару. По дослідженому відео обвинувачена перетинала перехрестя, а її автомобіль вже в`їхав у неї. Свідок пояснила, що рефлекторно мабуть гальмувала, але точно не пам`ятає. Стаж водіння у неї з 2009 року.

Допитаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_17 під час судового засідання надав покази про те, що підтвердив свою участь під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Прибувши на місце, всі відомості які були зафіксовано, були відображені в протоколі. Пройшло майже три роки, всіх деталей не пам`ятає. Якщо якісь зміни були в дорожній обстановці, вони мали бути зафіксовані в протоколі. Вся слідова інформація відображена в протоколі огляду місця ДТП.

Допитаний за клопотанням сторони захисту під час судового засідання в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_18 надав покази про те, що 14.02.2023 прибувши в складі слідчо-оперативної групи на місце ДТП була світла пора доби. Всі факти, виявлені на місці події були відображені в протоколі, жодних зауважень до протоколу про огляд місця ДТП в учасників не було. Під час складання протоколу був присутній він, ще один слідчий, одна з учасниць ДТП. Чи була присутня правопорушник, не пам`ятає. Внаслідок технічної несправності один з автомобілів перемістився сам собою. Одна з жінок, яка була учасником ДТП, пояснювала весь механізм, в тому числі і щодо того як перемістився автомобіль.

Ймовірно щодо слідів юзу автомобіля «NISSAN ROGUE» вказували виходячи з обстановки, в протоколі зазначалось те, що на момент огляду було видно. Пам`ятає, що були суттєві пошкодження в обох автомобілів. В тих умовах, в яких проводився огляд була необхідність в спеціальному обладнанні для з`ясування справності гальм. В обов`язковому порядку всі учасники огляду ознайомлюються з протоколом та підписують протокол.

За клопотанням сторони захисту також судом було допитано експерта ОСОБА_19 , який зазначив, що він працює старшим судовим експертом Херсонського НДЕКЦ. У вказаному кримінальному провадженні проводив судові інженерно-транспортні експертизи (висновок експерта від 22.02.2023 №СЕ-19/122-23/115-ІТ, висновок експерта від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ), судову фототехнічну експертизу (висновок експерта від 17.04.2023 №СЕ-19/122-23/594-ФП). Проводив перевірку технічного стану ходової частини, рульового керування та гальмівної системи автомобіля «NISSAN ROGUE».

Згідно атестаційної картки експерта та Переліку видів судової експертизи та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта в Експертній службі МВС, який є Додатком 2 до Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію при МВС та порядок проведення атестації судових експертів Експертної служби МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справа України 21.09.2020 №675, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2021 №22/35644, щодо дослідження елементів та деталей кузову він має допуски №6.1 та №10.2, допуску №10.3 не має. Допуск №10.2 – це «Дослідження технічного стану транспортних засобів», допуск №10.3 – це «Дослідження деталей транспортних засобів». Дослідження коліс транспортних засобів – це дослідження технічного стану транспортних засобів, тобто допуск №10.2. Допуск №10.3 передбачає дослідження окремих деталей транспортних засобів, якщо потребує дослідження окремо по пошкоджених окремих деталях. Пошкодження гуми колеса транспортного засобу то є питанням допуску №10.3. Ті пошкодження, які були виявлені ним під час проведення експертизи, відносяться до пошкоджень №10.2. Пошкодження, які були виявлені на задньому колесі автомобіля «NISSAN ROGUE», вони не відносяться до тих пошкоджень, які вимагають дослідження за спеціалізацією по допуску №10.3. Тут мало місце пошкодження крайки колісного диску в районі розташування штуцера накачки. На лівій бічній частині маються післяаварійні пошкодження, то відповідно заднє ліве колесо знаходиться в зоні цих пошкоджень, тому розгерметизація даного колеса відбулася внаслідок утворення деформації під час дорожньо-транспортної пригоди, що додаткового дослідження за допуском №10.3 не вимагало.

У даному випадку експертиза проводилася в рамках дослідження допуску №10.2, даних для проведення експертизи вистачало. Автомобіль був у технічно працездатному стані. Поняття «технічно справного» та «технічно працездатного» стану це тотожні поняття, але різні терміни. Транспортний засіб не може знаходитися у справному стані, якщо він не знаходиться в працездатному стані, ці поняття взаємопов`язані.

Щодо висновку від 17.04.2023 №СЕ-19/122-23/594-ФП, для дослідження надавався диск з відеозаписом. Технічні характеристики автомобіля «NISSAN ROGUE» були взяті з загальнодоступних джерел, з Інтернет-ресурсів. Дані автомобіля стандартні згідно даних заводу виробника, технічно сталі. Якщо є колісна база цього транспортного засобу, вона не змінюється. На підставі того, що в матеріалах кримінального провадження були взяті технічні параметри, на підставі відомостей з інформаційних джерел проводилися дослідження. Зазначив, що величину (довжину) колісної бази «NISSAN MURANO» обирав посилаючись на Інтернет-ресурс. Для дослідження було надано диск з відеозаписом, а чи це була копія чи оригінал, йому не відомо, оскільки досліджував сам відеозапис.

Щодо висновку від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ пояснив, що слід юзу, який на схемі місця ДТП, міг бути залишений як при переміщенні автомобіля, при гальмуванні, при його відкиданні, що не впливало на висновок експерта. Щодо оглядовості, момент небезпеки було встановлено слідством. Згідно обставин подій там перешкода є у вигляді паркану будинку №104 по вул. Українська. Дослідження було проведено згідно об`єктивних даних, того, що є обмежена оглядовість. Момент небезпеки для водія «NISSAN MURANO» виник з моменту об`єктивного виявлення автомобіля «NISSAN ROGUE». Розрахунки проводилися з урахуванням перевищення швидкості автомобілів.

Також експерт зазначив, що для уточнення технічних характеристик, особливостей обладнання транспортних засобів, тощо, згідно методичних рекомендацій є така практика, що експерти обирають ті дані, які є незмінними, тобто, постійні дані, технічні величини, які стосуються вимог заводу виробника. Якщо слідчим задані інші дані, то при експертизі обираються тоді ці дані.

Експерт пояснив, що під час проведення технічного стану для дослідження він безпосередньо оглядав транспортний засіб «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Окрім показань свідків, експерта, винуватість ОСОБА_7 також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.02.2023 зі схемою, фототаблицею, доданим DVD-R диском до нього, проведеного за участі двох понятих та в присутності водія ОСОБА_11 , відповідно до якого огляд проводився на перехресті вулиць Української та Кременчуцької в м. Херсоні на нерегульованому пішохідному переході, перехресті нерівнозначних доріг. Оглядом встановлено зіткнення в світлу пору доби транспортних засобів «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з наїздом на пішохода. Проїзна частина – горизонтальні ділянки по вул. Українська та по вул. Кременчуцька в м. Херсоні, дорожнє покриття асфальтобетонне, на початку огляду зволожене чисте, в кінці огляду частково сухе з невеликими калюжами місцями. Дорожнє покриття вул. Кременчуцька шириною 10,5 м, вул. Українська шириною 9,3 м, призначено для руху в двох напрямках. Дорожня розмітка згідно з п. 34 ПДР має значення 1.14.1 «Зебра» на перехресті вулиць з обох боків по вул. Українська і з одного боку по вул. Кременчуцька в м. Херсоні (відповідно до схеми). Наявні дорожні знаки: по вул. Кременчуцька – 2.1 «Дати дорогу», 5.38.1 «Пішохідний перехід» ПДР; по вул. Українська – 2.3 «Головна дорога», 5.38.2 «Пішохідний перехід» згідно з п. 33 ПДР. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія – необмежена (п. 14 протоколу); об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч – необмежено (п.15 протоколу).

Транспортний засіб «NISSAN MURANO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 після ДТП перемістився, на що вказує віддалене місце знаходження транспортного засобу, від місця осипу уламків та місця витоку рідин транспортного засобу (свідчення водія ОСОБА_11 ). У транспортних засобів наявні пошкодження: у транспортного засобу «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в кузові сірого кольору пошкодження вм`ятини правої передньої та задньої пасажирських дверей, подряпини бамперу заднього, вм`ятина заднього лівого крила та пошкодження задньої фари, вм`ятина правої передньої водійської двері, робите скло у вказаної двері, спрацювали подушки безпеки в салоні; у транспортного засобу «NISSAN MURANO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 – в кузові червоного кольору пошкодження передньої частини автомобіля, вм`ятина капоту, бампер відсутній, лівого переднього та правого переднього крила на правій бічній поверхні, відсутні нижній полімерний молдинг, повздовжні подряпини правої задньої пасажирської двері, в салоні автомобіля спрацювали подушки безпеки.

Сліди шин: залишені передніми колесами транспортного засобу «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на схемі позначені №4, слід юзу на проїзній частині, слід поверхневий, одинарний, криволінійний, дугоподібний, з боковим занесенням, довжиною 2,7 м (за схемою); залишені транспортним засобом «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , сліди ковзання частин (№5 на схемі).

Також містяться відомості щодо наявності відокремлених від транспортних засобів частин. деталей, інших об`єктів; наявності на місці ДТП слідів контактної взаємодії транспортних засобів з навколишніми об`єктами, предметами; наявності слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об`єктами, предметами; відомості про труп; щодо вилучених речей та документів.

До протоколу додана схема, у якій зафіксовано кінцеве положення трупу людини та транспортних засобу після ДТП та слідова інформація. Також, до протоколу ОМП додана фототаблиця, на якій зображено загальний вид проїзної частини та транспортних засобів після контактування;

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 15.02.2023 з доданим DVD-R диском до нього, відповідно до якого власник ОСОБА_20 із застосуванням власного технічного обладнання та комп`ютерної техніки скопіював на наданий носій інформації «ДВД диск» 4,7 Gb відеофайл формату «Видео (МР4) (.mp4)», який має розмір 3,70 Мb (3 889 325 байт). Під час огляду вказаного відеофайлу встановлено, що на ньому зафіксовано 30 секунд часу 12 годин 38 хвилин та зображено момент ДТП на перехресті вулиць Кременчуцька та Українська в м. Херсоні за участі автомобілів «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також пішоходом ОСОБА_12 ;

- протоколом огляду оптичного носія інформації від 15.02.2023, відповідно до якого було проведено огляд оптичного носія інформації DVD-диску 4,7 Gb, який 15.02.2023 був вилучений у ОСОБА_20 . Під час огляду диску з файлом встановлено, що останній містить відеозапис щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.02.2023 на перехресті вулиць Українська та Кременчуцька в м. Херсоні за участі автомобілів «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також пішохода;

- протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 09.03.2023 з доданим СD-R диском до нього, відповідно до якого власник ОСОБА_21 із застосуванням власного технічного обладнання та комп`ютерної техніки скопіювала на наданий носій інформації «СD-R LS-MEDIA» 700 Mb відеофайл формату «МР4 (.mp4)», який має розмір 1,26 Мb (1 327 104 байт). Під час огляду вказаного відеофайлу встановлено, що на ньому зафіксовано перехрестя вулиць Кременчуцька та Українська в м. Херсоні з боку вул. Кременчуцька та зображено момент ДТП на перехресті вулиць Кременчуцька та Українська в м. Херсоні за участі автомобілів «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також пішоходом ОСОБА_12 , а також події, які відбувалися після ДТП;

- протоколом огляду оптичного носія інформації від 09.03.2023, відповідно до якого було проведено огляд оптичного носія інформації СD-R диску «LS-MEDIA» 700 Mb, який 09.03.2023 був вилучений у ОСОБА_21 . Під час огляду диску з файлом встановлено, що останній містить відеозапис щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.02.2023 на перехресті вулиць Українська та Кременчуцька в м. Херсоні за участі автомобілів «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також пішохода;

- висновком експерта від 22.02.2023 №СЕ-19/122-23/115-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого на момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходяться у технічно-працездатному стані;

- висновком експерта від 23.02.2023 №СЕ-19/122-23/114-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого на момент експертного огляду рульове керування, ходова частина та гальмівна система автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходяться у технічно-працездатному стані;

- висновком експерта від 16.03.2023 №СЕ-19/122-23/116-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого первинний контакт відбувся між передньою ліво-кутовою частиною кузова автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та правою бічною частиною кузова автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Кут між повздовжніми осями транспортних засобів в момент первинного контакту складав 80°(±5°), що відліковується проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої вісі автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до повздовжньої вісі автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 .В момент первинного контакту автомобіль «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , розташовувався в смузі свого напрямку руху, передньою частиною в районі початку утворення подряпин, що зазначені під позицією «5» у план-схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної події, до правої бічної частини автомобіля «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який перетинав зліва направо, смугу руху автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 .Місце зіткнення автомобіля «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , та автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , знаходиться в смузі руху автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , перед початком утворення подряпин, що зазначені під позицією «5» у план-схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди, за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 .В момент первинного контакту автомобіль «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух вперед відносно напрямку свого руху та зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_5 .Наїзд автомобіля «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , на пішохода відбувся в процесі після-контактного переміщення ліворуч автомобіля «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , внаслідок зіткнення з автомобілем «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , в межах утворення слідової інформації, за напрямком неконтрольованого руху автомобіля «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 ;

- висновком експерта від 15.02.2023 №172, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого при експертизі трупу ОСОБА_12 , смерть настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток основи черепу, забоїв головного мозку, крововиливів під мозкові оболонки, садно лівої скроневої ділянки, крововилив у підшкірно-жирову клітковину скроневої ділянки ліворуч, що підтверджується наявністю і характером ушкоджень і результатами досліджень. Враховуючи дані постанови смерть настала 14.02.23 о 12:25 годині, що не суперечить даним судово-медичного дослідження.

При судово-медичній експертизі трупа виявлено: відкрита черепно-мозкова травма: відкритий перелом основи черепу, субарахноїдальні крововиливи, забої головного мозку, садно лівої скроневої ділянки, крововилив у підшкірно-жирову клітковину скроневої ділянки ліворуч; закрита тупа травма грудної клітки: переломи 3-12 ребер; закрита тупа травма органів черевної порожнини: травматичний розрив селезінки; садно лівої кисті.

Вище вказані ушкодження виникли незадовго до смерті, від дії тупого предмету з великою кінетичною енергією, а саме в результаті зіткнення тіла з автомобілем із послідуючим падінням на дорожнє покриття, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Локалізація і характер ушкоджень свідчить про те, що первинний контакт автомобіля з потерпілою прийшовся на передньо-ліву поверхню тіла.

Судово-токсикологічною експертизою крові трупа, етиловий спирт не виявлено. Судово-імунологічною експертизою крові трупа встановлено, що вона відноситься до групи 0, з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, що за дослідженими системами АВ0 відповідає 1 групі;

-висновком експерта від 20.02.2023 №48, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого при судово-медичній експертизі гістопрепаратів від трупу ОСОБА_12 субарахноїдальний крововилив в препаратах №№1, 2, 3. Набряк головного мозку і м`яких мозкових оболонок. Жирова і білкова дистрофія печінки. Вогнищеві крововиливи в міокард, легені. Вогнищевий кардіосклероз. Атеросклероз судин серця. Гемодинамічні порушення внутрішніх органів;

-висновком експерта від 15.02.2023 №158, за результатами проведення судово-токсикологічної експертизи, відповідно до якого в крові трупа ОСОБА_12 не виявлено: метилового, етилового, ізопропілового, пропілового, ізобутилового, бутилового, ізоамілового, амілового спиртів;

-висновком експерта від 16.02.2023 №22/ім, за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_12 за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В;

-протоколом огляду речей від 28.02.2023, проведеного за участі судово-медичного експерта Комунальної установи «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради, відповідно до якого у приміщенні службового кабінету КУ «Бюро судово-медичної експертизи» ХОР за адресою: вул. Церковна, 17, м. Херсон об`єктом огляду є пара черевик чорного кольору, в яких була одягнена ОСОБА_12 на момент потрапляння в ДТП. Встановлено, що черевики виготовлені з матеріалу, схожого на шкіру, чорного кольору. Кожна з пари черевик має шнурки чорного кольору та блискавку, розташовану збоку. На поверхні черевик є слідки ґрунту та бруду. Вказані черевики було вилучено;

-висновком експерта від 02.03.2023 №27-МК, за результатами проведення судово-медичної експертизи взуття потерпілої при ДТП ОСОБА_12 , відповідно до якого при досліджені черевиків знайдені сліди ковзання на ходовій поверхні підошви і каблука правого черевика та на каблуці лівого. Сліди ковзання свідчать про ковзаючу дію тупого предмета з необмеженою поверхнею контактування. Наявність слідів ковзання на ходовій поверхні підошви і каблука правого черевика та на каблуці лівого свідчать про те, що на момент наїзду автомобіля з дорожнім покриттям стикались вказані ділянки черевиків, що свідчить про те, що потерпіла стояла. Напрямок слідів ковзання свідчить про те, що після наїзду черевики переміщувались кзаду та дещо праворуч, на них діяла сила в напрямку спереду назад, дещо зліва. Встановлення взаїморозташування потерпілої та автомобіля відноситься до компетенції судово-медичної експертизи трупа (потерпілого);

-висновком експерта від 17.04.2023 №СЕ-19/122-23/594-ФП, за результатами проведення судової фототехнічної експертизи, згідно з яким відповідно до відеозапису «Камера1_20230214123631.avi»: у часовому діапазоні 0,58…0,75 секунди до моменту зіткнення, середня швидкість руху автомобіля марки «NISSAN ROGUE», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , була не меншою за 53,50 км/год. та не більшою за 63,29 км/год. Відповідно до відеозапису «Камера1_20230214123631.avi»: у часовому діапазоні 2,25…2,42 секунди до моменту зіткнення, середня швидкість руху автомобіля марки «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , була не меншою за 52,03 км/год. та не більшою за 61,55 км/год.;

-висновком експерта від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ, за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно вимогам пунктів 12.4, 16.11 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події шляхом виконання вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору знаходилися в причино-наслідковому зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з технічної точки зору не знаходилися в причино-наслідковому зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.05.2023 з доданими двома схемами до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_11 , спеціалістів в області та інженерно-транспортної експертизи (вид експертної спеціальності – дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод), двох статистів, у присутності двох понятих, відповідно до якого слідчий експеримент проведено з метою перевірки і уточнення відомостей та обстави ДТП, яка мала місце 14.02.2023 приблизно о 12:25 годині, на ділянці проїжджої частини, перехресті вулиць Українська та Кременчуцька в м. Херсоні, за участі автомобілів «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_22 та «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , а також пішохода ОСОБА_12 , яка померла від отриманих тілесних ушкоджень. Для проведення слідчого експерименту були залучені транспортні засоби з аналогічними конструктивними та зовнішніми характеристиками тим транспортним засобам, які потрапили в ДТП, а саме: автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує автомобіль «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ); автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_9 (імітує автомобіль «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

На питання слідчого до свідка ОСОБА_11 , свідок пояснила, що 14.02.2023 приблизно о 12:25 годині, у світлу пору доби, при похмурій погоді, на перехресті доріг загального користування вулиць Українська та Кременчуцька в м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_22 та транспортного засобу марки «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , а також пішохода ОСОБА_12 , яка померла від отриманих тілесних ушкоджень. Погодні умови відповідають тим, які були під час ДТП. Стан дорожнього покриття відповідає тому, який був під час ДТП, однак під час ДТП дорожнє покриття було зволожене. Зовнішні ознаки експериментальних автомобілів відповідають ознакам автомобілів («NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), за участю яких було скоєно ДТП. У своєму автомобілі вона була одна, будь-який вантаж в автомобілі був відсутній. Перед настанням ДТП та у його момент зустрічні або попутні автомобілі були відсутні.

Надалі, для визначення місця зіткнення було використано відомості з матеріалів кримінального провадження №62023080030000041 від 14.02.2023, а саме з висновку експерта №СЕ-19/122-23/116-ІТ від 16.03.2023 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи. Місце зіткнення автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_22 та автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , знаходиться в смузі руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перед початком утворення подряпин, що зазначені під позицією «1» у план-схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної події, за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Місце зіткнення автомобіля, вказане свідком ОСОБА_11 знаходиться на відстані 2,7 метри від правого краю проїзної частини за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та 5,1 метри від правого краю проїзної частини за напрямком руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищезазначене місце зіткнення було намальоване білою крейдою на дорозі загального користування – перехресті вулиць Українська та Кременчуцька в м. Херсоні.

В подальшому, свідок ОСОБА_11 поставила автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 , в те положення, в якому вона рухалася 14.02.2023 відносно проїзної частини вул. Українська в м. Херсоні. Вказане місце розташоване на відстані 2 метрів від правого краю проїзної частини до правих коліс, за напрямком руху автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Свідок ОСОБА_11 поставила автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_9 (імітує автомобіль «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) в те положення, в якому він рухався 14.02.2023 відносно проїзної частини вул. Кременчуцька в м. Херсоні. Вказане місце розташоване на відстані 5,1 метрів від правого краю проїзної частини за напрямком руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Для об`єктивної можливості визначення водієм автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , небезпеки для руху у вигляді автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що наближався до смуги руху автомобіля «NISSAN MURANO» ліворуч, з-за об`єкту що обмежував оглядовість (паркан домоволодіння по вул. Українська, будинок №104).

Під час проведення судової фототехнічної експертизи №СЕ-19/122-23/594-ФП від 17.04.2023 було встановлено швидкість руху автомобіля «NISSAN MURANO», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , яка була не меншою за 52,03 км/год та не більшою за 61,55 км/год, швидкість руху автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка була не меншою за 53,50 км/год та не більшою за 63,29 км/год.

Слідча ситуація №1 за умов руху автомобілів «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі швидкістю 52,03 км/год та «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі швидкістю 53,50 км/год:

Розрахунковим шляхом встановлюється відстань, яку долають учасники ДТП за 1 секунду, яка становить для автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 52,03:3,6 (стала величина) = 14,45 метрів за секунду.

Розрахунковим шляхом встановлюється відстань, яку долають учасники ДТП за 1 секунду, яка становить для автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 53,50:3,6 (стала величина) = 14,8 метрів за секунду.

Після чого, від вищеописаного місця зіткнення, в зворотному напрямках руху автомобілів «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було здійснено виміри відстані, які проходять кожен з автомобілем за 0,5 секунди. Таким чином, проїзну частину в обох напрямках руху було поділено на 4 ділянки, кожна з яких дорівнює відстані, яку проїдуть автомобілі за 0,5 секунди, тобто для автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ця відстань складає 7,2 метри, а для автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , це складає 7,4 метри. Ділянки 3 та 4 було поділено навпіл.

Експериментальні транспортні засоби «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 та «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , були виставлені на позицію №1 в місце зіткнення, окресленого вище. Після чого, свідок ОСОБА_11 , перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує дії 14.02.2023 під час керування транспортним засобом «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ) в присутності всіх учасників слідчого експерименту вказує, чи бачить вона з цієї позначки експериментальний автомобіль «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Після чого всі учасники слідчої дії переміщуються до експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Після чого, статист, перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 (який імітує дії водія під час керування 14.02.2023 транспортним засобом «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) в присутності всіх учасників слідчого експерименту вказує, чи бачить він з цієї позначки експериментальний автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує транспортний засіб «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який знаходиться також в позиції №1. Таким чином буде продовжуватись слідчий експеримент з переміщенням автомобілів на інші експериментальні точки (віддалення від місця зіткнення) до моменту втрати видимості свідком ОСОБА_11 та іншими учасниками експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ), з місця водія перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує дії водія автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ). Крім того, буде продовжуватись слідчий експеримент з переміщенням автомобілів на інші експериментальні точки (віддалення від місця зіткнення) до моменту втрати оглядовості статистом та іншими учасниками експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), з місця водія перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 (імітує дії водія автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Під час слідчого експерименту встановлено, що об`єктивна можливість для водія експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 , виявити автомобіль «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , настає на відстані, яка відповідає розташуванню мітки, що відповідає 1.75 с від місця зіткнення.

Слідча ситуація №2 за умов руху автомобілів «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі швидкістю 61,55 км/год та «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі швидкістю 63,29 км/год:

Розрахунковим шляхом встановлюється відстань, яку долають учасники ДТП за 1 секунду, яка становить для автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 61,55:3,6 (стала величина) = 17,09 метрів за секунду.

Розрахунковим шляхом встановлюється відстань, яку долають учасники ДТП за 1 секунду, яка становить для автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 63,29:3,6 (стала величина) = 17,58 метрів за секунду.

Після чого, від вищеописаного місця зіткнення, в зворотному напрямках руху автомобілів «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було здійснено виміри відстані, які проходять кожен з автомобілем за 0,5 секунди. Таким чином проїзду частину в обох напрямках руху було поділено на 4 ділянки, кожна з яких дорівнює відстані, яку проїдуть автомобілі за 0,5 секунди, тобто для автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ця відстань складає 8,5 метри, а для автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , це складає 8,8 метри. Ділянку 3 та 4 було поділено навпіл.

Експериментальні транспортні засоби «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 та «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , були виставлені на позицію №1 в місце зіткнення, окресленого вище. Після чого, свідок ОСОБА_11 , перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує свої дії 14.02.2023 під час керування транспортним засобом «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ) в присутності всіх учасників слідчого експерименту вказує, чи бачить вона з цієї позначки експериментальний автомобіль «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Після чого всі учасники слідчої дії переміщуються до експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції № 1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Після чого, статист, перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , (імітує дії водія під час керування 14.02.2023 транспортним засобом «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) в присутності всіх учасників слідчого експерименту вказує, чи бачить він з цієї позначки експериментальний автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує транспортний засіб «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який знаходиться також в позиції №1. Таким чином буде продовжуватись слідчий експеримент, з перемішанням автомобілів на інші експериментальні точки (віддалення від місця зіткнення) до моменту втрати видимості свідком ОСОБА_11 та іншими учасниками експериментального автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ), з місця водія перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 (імітує дії водія автомобіля «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ). Крім того, буде продовжуватись слідчий експеримент, з переміщенням автомобілів на інші експериментальні точки (віддалення від місця зіткнення) до моменту втрати видимості статистом та іншими учасниками експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 , який знаходиться також в позиції №1 (імітує дії водія «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 ), з місця водія перебуваючи за водійським кермом експериментального автомобіля «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_9 (імітує дії водія автомобіля «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Під час слідчого експерименту встановлено, що об`єктивна можливість для водія експериментального автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_8 , виявити автомобіль «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_9 , настає на відстані, яка відповідає розташуванню мітки, що відповідає 1.5 с від місця зіткнення.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також є матеріалами, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 .

В судовому засіданні 07.04.2026 після дослідження в повному обсязі доказів, наданих суду, учасники кримінального провадження зазначили про відсутність клопотань та доповнень.

ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 – «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в постанові від 11.02.2020 у справі №761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Щодо долучених рапорту старшого інспектора-чергового чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області від 14.02.2023 №3254, рапорту старшого інспектора-чергового чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області від 14.02.2023 №3250, рапорту старшого інспектора-чергового чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області від 14.02.2023 №3243, суд не приймає вказані документи як докази та зауважує, що оскільки відповідні документи хоч і можуть бути приводами для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, проте не несуть в собі відомостей, що мають доказове значення, адже зазначена в них інформація є такою, що перевіряється в ході досудового розслідування. В силу норм ст. ст. 84, 93 КПК та позиції колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.03.2021 у справі №425/217/17, провадження №51-1554км19 доказ це не сам процесуальний документ «рапорт», а відомості, отримані у встановленому законом порядку та вміщені в ньому.

Щодо долученого стороною обвинувачення протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_22 від 09.06.2023, складеного під час досудового розслідування, суд не приймає його до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно . Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Засада безпосередності дослідження доказів означає таку побудову судового розгляду його предмета (обвинувачення, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру), за якого судді розглядають і вирішують його за участі сторін на підставі особистого і безпосереднього ознайомлення і дослідження доказів без будь-яких проміжних ланок. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення доказами, які не були безпосередньо перевірені (досліджені) ним за участі сторін під час судового розгляду.

Судовий розгляд матеріалів кримінального провадження, дослідження під час нього доказів, наданих сторонами, подання клопотань, їх обґрунтування тощо відбувається усно: суд заслуховує показання обвинуваченого, потерпілого, свідків; оголошує протоколи слідчих (розшукових) дій, висновки експертів, спеціалістів, зміст інших документів; проводить інші судові дії, спрямовані на дослідження обставин справи, усно оголошуючи їх хід та результати. Тому в кримінальній процесуальній доктрині цю засаду прийнято іменувати засадою безпосередності та усності дослідження доказів.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_7 від дачі показів не відмовлялася та була допитана перед судом, тобто показання останньої з урахуванням вимог ст. 23 КПК України були безпосередньо заслухані судом.

Суд також не приймає до уваги заперечення захисника обвинуваченої щодо висновків експертів від 16.03.2023 №СЕ-19/122-23/116-ІТ та від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ за результатами проведення судових інженерно-транспортних експертиз, оскільки судом не встановлено підстав, передбачених нормами КПК України для визнання вказаних висновків недопустимими доказами з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 КПК України висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

Частиною 1 ст. 242 КПК України встановлено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Положеннями ч. 1 ст. 243 КПК визначено, що експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

Статтею 244 КПК України визначено, що сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.

Відповідно до ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 №4038-XII, підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою – якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Пунктом 1.2.13 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 визначено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Як встановлено судом висновки експертів судових інженерно-транспортних експертиз (висновок експерта від 16.03.2023 №СЕ-19/122-23/116-ІТ, висновок експерта від 22.05.2023 №СЕ-19/122-23/1124-ІТ) по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.02.2023, призначені відповідно до вимог ст. 242 КПК України, складені професійними експертами державних експертних закладів, які мають належну освіту та стаж роботи, на підставі вихідних даних, зазначених у постанові слідчого та наявних у матеріалах кримінального провадження. При проведенні експертиз експерти попереджались про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, про що свідчить їх особистий підпис. Вказані висновки експертів достатньо обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи, сумнівів у правильності висновків експертів, пов`язаних з їх недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що вони суперечить іншим матеріалам справи, не виникло. На поставлені питання експертами було надано конкретні відповіді, протиріччя та неповнота у вказаних висновках відсутні.

У цьому провадженні, сторона захисту не була позбавлена можливості залучити експерта, надати альтернативний висновок, оскаржити рішення, дії та бездіяльність слідчого в частині призначення та проведення експертиз, однак матеріали провадження не містять будь-яких даних щодо вказаних питань. При цьому, захисник не наводить жодних обставин, які прямо чи опосередковано могли б вплинути на об`єктивність наявних у матеріалах провадження та досліджених судом першої інстанції висновків експертів.

Згідно висновків колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2026 у справі № 307/950/18, провадження №51-4071км25, Суд вкотре наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.

В судовому засіданні був допитаний експерт, який попереджався про кримінальну відповідальність та який підтвердив свої висновки і чітко вказував, що вихідних даних для проведення експертиз було достатньо. Всі висновки експертиз були досліджені безпосередньо у судовому засіданні. Експерт під час допиту надав вичерпні відповіді на всі запитання сторони захисту.

Доводи захисника ОСОБА_8 про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 08.05.2023, відповідно до якого слідчий експеримент проведено з метою перевірки і уточнення відомостей та обстави дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.02.2023, суд вважає необґрунтованими.

Так, згідно положень ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров`я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Тобто, слідчий експеримент – це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки та уточнення, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проводить інші необхідні досліди чи випробування.

Метою проведення слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія спрямована на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події, тощо), а також закріплення вихідних даних для проведення у подальшому експертизи.

Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування, а саме 08.05.2023 було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_11 , спеціалістів в області та інженерно-транспортної експертизи (вид експертної спеціальності – дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод), двох статистів, у присутності двох понятих, в ході якого свідок розповідала та демонструвала обставини ДТП, що сталася на перехресті вулиць Української та Кременчуцької в м. Херсоні за участі транспортних засобів «NISSAN ROGUE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «NISSAN MURANO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з наїздом на пішохода. За результатами вказаних слідчих дій було складено протокол з доданими двома схемами до нього, зміст якого відповідає положенням ст. ст. 104, 105 КПК України та який без будь-яких зауважень та заперечень був підписаний всіма учасниками цієї слідчої дії.

При цьому вказані слідчі дії були проведені без участі підозрюваної та/або її захисника, участь яких у розумінні ст. 240 КПК України не є обов`язковою.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №367/5021/16-к, провадження №51-5362км20.

Щодо протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.02.2023 суд вважає, що посилання захисника ОСОБА_8 про його недопустимість є неспроможними.

Частиною 1 ст. 237 КПК України визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Відповідно до положень кримінального процесуального закону огляд місця події – це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

В рамках цього кримінального провадження з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_18 14.02.2023 проведено огляд місця ДТП, з метою перевірки отриманої інформації про ДТП та фіксації слідів кримінального правопорушення, під час якої було здійснено візуальний огляд ділянки місцевості, де сталася ДТП, пошкоджених транспортних засобів та трупу потерпілої, за результатами якого було складено відповідний протокол зі схемою ДТП та фототаблицею. Вказана слідча дія проводилась за участю двох понятих, а також в присутності іншого водія та учасника ДТП ОСОБА_11 . Вказаний протокол складено з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, містить докладний виклад умов і результатів огляду, відомості про всіх учасників слідчої дії та їхні підписи, зауважень та доповнень до проведеної слідчої дії від них не надійшло, про що також зазначено у протоколі.

Під час судового розгляду в ході допиту обвинуваченої ОСОБА_7 , остання зазначала, що під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не була присутня, оскільки її одразу забрали в швидку допомогу через травму голови, переломи декількох хребців в шиї та синці.

Суд враховує висновки викладені у постанові від 31.08.2022 у справі №756/10060/17, згідно з яким Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

У даному випадку, суд констатує відсутність порушень прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, при проведенні огляду місця події слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_18 , оскільки, як вбачається з даних протоколу огляду місця події від 14.02.2023, проведеного на перехресті вулиць Української та Кременчуцької в м. Херсоні, з долученими до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, сам огляд був спрямований на виявлення та фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, без втручання у гарантовані конституційні та конвенційні права і свободи людини.

Також суд зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 237 КПК України не передбачено обов`язку слідчого забезпечити присутність потерпілого, підозрюваного, захисника, законного представника та інших учасників кримінального провадження під час огляду, законом визначено лише можливість запрошення вказаних осіб бути присутніми при огляді місця події.

Враховуючи викладене, проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди без участі обвинуваченої ОСОБА_7 не становить порушення права на захист останньої, про що вказує захисник, а відтак суд приймає фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.02.2023 з додатками до нього в якості належних доказів по справі.

Показання свідків суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою та які чітко вказували в своїх поясненнях під час їх допиту в судовому засіданні про обставини кримінального правопорушення. Зазначені показання свідків в повній мірі узгоджуються із наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, яким суд дав належну оцінку та які у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, яка 14.02.2023 керуючи транспортним засобом «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , гальмівна система, рульове керування та ходова частина якого знаходилися у технічно працездатному стані, рухаючись по другорядній проїзній частині вул. Кременчуцька, на перехресті вул. Кременчуцька та вул. Українська в м. Херсоні здійснила дорожньо-транспортну пригоду, допустивши зіткнення з транспортним засобом «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався по головній дорозі вул. Українська, внаслідок чого транспортний засіб «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , виїхавши на пішохідний перехід вул. Кременчуцької, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , що спричинило смерть останньої.

Слід зазначити, що диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною і для з`ясування того, чи були допущенні порушення правил безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до Правил дорожнього руху України, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

За нормативним визначенням об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків (спричинення смерті потерпілого або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень), причинного зв`язку між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об`єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

У разі виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру і черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №130/720/17, провадження №51-2134км19, для кваліфікації дій особи за ст. 286 КК судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого у ст. 286 КК. Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації. Між тим, при встановленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, то відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Суд звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він установлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 12.4, пункту 16.11 та пункту 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху стало умовою та причиною виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди і має прямий причинний зв`язок з наслідками, які настали в результаті ДТП.

Встановлення у даному кримінальному провадженні умислу на скоєння ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення не має правового значення, оскільки суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України характеризується необережністю, наявність якої підтверджена встановленими в ході судового розгляду відомостями.

Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків та надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_7 гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.

На переконання суду, письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, здійснення інших процесуальних дій у спосіб, який ґрунтується на вимогах процесуального закону, які були відкриті стороні захисту в порядку, визначеному КПК, відповідають принципам, викладеним у ст. ст. 85, 86 КПК України.

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визначає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час розгляду кримінального провадження не встановлено, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчинених ОСОБА_7 протиправних дій та підтверджують факти, викладені в обвинувальному акті, що знайшли своє підтвердження і під час судового розгляду. Ставити під сумнів досліджені судом докази в частині покладеній в основу вироку підстав не вбачається, вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

V. Призначення покарання.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд ураховує також роз`яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення та наслідки, дані про особу обвинуваченої, яка у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, правопорушення вчинила не перебуваючи у стані алкогольного або наркотичного сп?яніння, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась. Також суд приймає до уваги той факт, що обвинувачена перебуває у шлюбі, на підтвердження чого надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 , на день ухвалення вироку перебуває на 19-20 тижні вагітності, про що свідчить долучена копія довідки ТОВ «МЕДИКГРУП» від 01.04.2026, офіційно не працевлаштована, має постійне та зареєстроване місце проживання, відповідно до службової характеристики від 20.02.2023, виданої заступником начальника відділу поліції №2 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, за час служби в Національній поліції, в займаній посаді зарекомендувала себе з позитивного боку, дисциплінованим та кваліфікованим працівником, не допускала порушень службової дисципліни. Вказані відомості свідчать про наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченої.

Крім того, судом враховуються відомості щодо загибелі батьків обвинуваченої ОСОБА_7 , на підтвердження чого долучено відповідні копія свідоцтва про смерть ОСОБА_23 серії НОМЕР_11 , копія лікарського свідоцтва про смерть останнього №998 від 27.08.2024 та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_24 серії НОМЕР_12 , копія лікарського свідоцтва про смерть останньої №779 від 13.08.2025.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к, провадження №51-3612км18).

Аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №199/6365/19, провадження №51-3198км21.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості на підтвердження вказаної пом`якшуючої обставини, томуобставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.

Згідно з ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до статті 76 цього Кодексу (ч. 2 ст. 79 КК України).

Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення. Закріплення цієї норми в кримінальному законодавстві зумовлено тим, що закон ставить інтереси дитини, її виховання, нормальні умови життя для вагітної жінки вище, ніж негайне виконання покарання.

Передбачене цією нормою закону України про кримінальну відповідальність звільнення від відбування покарання з випробуванням є проявом гуманізму до засудженої та її дитини. Відповідно до частини 1 цієї статті таке звільнення від покарання допускається тільки: 1) щодо вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років; 2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Для застосування вказаної норми права законодавець визначив відповідні підстави, перші з яких містяться безпосередньо у статті 79 КК України і стосуються певних ознак особи, а інші є оціночними та стосуються індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження, характеру дій винної особи, її способу життя тощо.

Встановлення оціночних підстав є елементом реалізації дискреційних повноважень суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №139/244/20, провадження №51-2486км23.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 13.11.2025 у справі №127/1845/24, від 16.11.2023 у справі №686/30843/21, від 11.07.2023 у справі №940/1340/19, від 28.06.2023 у справі №334/2243/22, від 06.04.2023 у справі №346/2119/20, від 17.03.2020 у справі №336/1328/19, від 11.06.2019 у справі №536/1367/17, від 24.10.2018 у справі №640/8138/16 наявність передбачених у законі умов для звільнення таких жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов`язаний прийняти рішення про їх звільнення, застосування цього звільнення є правом, а не обов`язком суду, якщо є достатні підстави для висновку про можливість виправлення без реального відбування покарання.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що у застосовних міжнародних документах, зокрема, у стандартах Європейського Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню та покаранню, особливо проблематичним питанням є можливість для немовлят та малих дітей залишатися у в`язницях разом зі своїми матерями. Комітет у зв`язку з цим зазначив, що «на це питання важко знайти відповідь, бо, з одного боку, в`язниця безумовно не може бути належним середовищем для немовляти чи малої дитини, а з іншого боку, примусове розлучення матерів і малолітніх дітей є вкрай небажаним. На думку Комітету, основним міркуванням в усіх випадках має бути благополуччя дитини» (рішення ЄСПЛ у справі «Корнейкова та Корнейков проти України»).

Для правильного застосування ст. 79 КК України суд має встановити не тільки факт вагітності, але й дати належну оцінку тяжкості та обсягу вчинених суспільно небезпечних діянь, усім даним про особу обвинуваченої, з`ясувати, чи сприяє її спосіб життя забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст. 79 КК України суд виходить з принципу гуманізму з урахуванням національного законодавства та міжнародних договорів, з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини.

Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає обвинуваченим можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі.

Враховуючи викладене, думку прокурора, захисника, потерпілого та представника потерпілих суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_7 можливо призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, пов`язане з позбавленням волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України не вбачається, зі звільненням від відбування покарання в порядку ст. 79 КК України, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо визначення міри покарання в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначено на строк до десяти років.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати дане покарання до особи.

Указане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, їх наслідків тощо.

За змістом п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

З огляду на викладене, а також на встановлені судом обставини, що право керування не є основним джерелом доходу обвинуваченої, що злочин було вчинено внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху, а також наслідків у вигляді смерті доньки потерпілих, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_7 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

VІ. Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_14 звернулися з позовом доОСОБА_7 , в якому просять стягнути на їхню користь моральну шкоду, завдану смертю їхньої доньки ОСОБА_12 в сумі 1 000 000 гривень на кожного.

ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди визнала частково в сумі 300 000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За вимогами ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21), абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Відповідно до положень п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру відшкодування. Водночас розмір відшкодування моральної шкоди має відповідати принципам розумності, виваженості та справедливості, бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №295/9998/19 (провадження №51-1840км25)).

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Тож розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи (постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 14.01.2026 у справі №571/244/25 (провадження №51-2214км25)).

Розмір моральної шкоди встановлюється такими доказами, як показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації і т.ін.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_14 зазначили, що загибла ОСОБА_12 була їхньою донькою, разом з ними пережила в м. Херсоні дні окупації, щоденні ворожі обстріли, але загинула внаслідок неправомірних дії обвинуваченої. Донька була їхньою єдиною опорою та радістю в старості, матеріально їх підтримувала.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що дійсно потерпілим була заподіяна моральна шкода, встановлена особа, яка спричинила шкоду, встановлено протиправний характер дій, а також наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням обвинуваченої. При визначені розміру заподіяної позивачам моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок ДТП потерпілі зазнали непоправної втрати через загибель доньки, порушився їхній звичайний і нормальний спосіб життя, тривалість і глибину моральних страждань потерпілих, які протягом понад трьох років з часу події, впродовж яких здійснювалося це кримінальне провадження, і досі тяжко переживають її загибель. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, зокрема, попередній стан позивачів відновити вже неможливо. У зв`язку з цим їхні моральні страждання тривають від моменту смерті доньки й донині.

Разом з тим, враховуючи викладене вище, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 300 000 гривень моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 та 300 000 гривень моральної шкоди потерпілій ОСОБА_14 , оскільки зазначена сума з огляду на приписи ст. 23 ЦК України є обґрунтованою, співмірною і відповідатиме характеру, обсягу та тривалості страждань, яких зазнали потерпілі.

VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна, було застосовано лише з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності – передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання (п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України); гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України).

Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані Главою 8 КПК України.

Так, процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Приписами ст. 118 КПК України встановлено, процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа №598/1781/17, провадження №13-47кс20), потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підставі договору про надання правової допомоги від 08.05.2023, укладеного між ОСОБА_14 та адвокатом ОСОБА_10 , потерпілій у вказаному кримінальному провадженні було надано правову допомогу та понесені витрати в розмірі 5000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №78 від 10.05.2023.

На підставі договору про надання правової допомоги від 08.05.2023, укладеного між ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_10 , потерпілому у вказаному кримінальному провадженні було надано правову допомогу та понесені витрати в розмірі 5000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №77 від 10.05.2023.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність в порядку ст. ст. 120, 124 КПК України стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_9 процесуальні витрати, понесені останніми на професійну правничу допомогу в сумі по 5000 гривень кожному.

Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

Так, з ОСОБА_7 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 79 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_7 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати обвинувачену ОСОБА_7 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_14 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 9587 гривень 84 копійок.

В порядку ст. ст. 120, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_9 процесуальні витрати, понесені ним на правову допомогу в сумі 5 000 гривень.

В порядку ст. ст. 120, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілої ОСОБА_14 процесуальні витрати, понесені нею на правову допомогу в сумі 5 000 гривень.

Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.03.2023 (справа №490/1193/23, провадження 1-кс/490/1615/2023), а саме: автомобіль «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.03.2023 (справа №490/1193/23, провадження 1-кс/490/1616/2023), а саме: автомобіль «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Речові докази:

-автомобіль «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «NISSAN MURANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 – вважати повернутими законним власникам;

-черевики ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1