Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №606/2243/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/2243/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.

Провадження № 33/817/121/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.,2 ст.172-7 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю:

- особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

- захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Ковальчук Н.О.,

- прокурора Яциків О.П.

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн.

Як визнав суд, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Ладичинського старостинського округу Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, будучи членом виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, не повідомив у встановлених Законом випадках та порядку колегіальний орган – виконавчий комітет Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед та під час голосування за рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 04.03.2025 № 1158, «Про надання дозволу на встановлення лавок поблизу тимчасової споруди по вул. Поштова, 1 в с-щі Микулинці», яким надано дозвіл на встановлення лавок (з влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів) по АДРЕСА_1 (прилегла територія до ТС), для ведення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , яка є його близькою особою (матір`ю чоловіка дочки ОСОБА_3 ), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Ладичинського старостинського округу Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, будучи членом виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, не повідомив у встановлених Законом випадках та порядку колегіальний орган – виконавчий комітет Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед та під час голосування за рішення № 1220 від 30.06.2025 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 № 1158», яким внесено зміни в п. 1 рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 № 1158, зокрема, погоджено розміщення тераси з навісом та піддоном, поряд об`єкту торгівлі (ТС) по вулиці Поштова в селищі Микулинці Тернопільського району, (з розміщенням лавок та столиків та влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів), для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , яка є його близькою особою (матір`ю чоловіка дочки ОСОБА_3 ), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Ладичинського старостинського округу Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, будучи членом виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосувавши «ЗА» рішення рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 року № 1158», яким надано дозвіл на встановлення лавок ( з влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів) по АДРЕСА_1 (прилегла територія до ТС), для ведення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , яка є його близькою особою (матір`ю чоловіка дочки ОСОБА_3 ), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старости Ладичинського старостинського округу Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, будучи членом виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосувавши «ЗА» рішення № 1220 від 30.06.2025 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 року № 1158», яким внесено зміни в п. 1 рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 № 1158, зокрема, погоджено розміщення тераси з навісом та піддоном, поряд об`єкту торгівлі (ТС) по АДРЕСА_2 , (з розміщенням лавок та столиків та влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів), для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , яка є його близькою особою (матір`ю чоловіка дочки ОСОБА_3 ), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову суду першої інстанції необґрунтованою, невмотивованою та незаконною.

Стверджує, що суд не дав належної правової оцінки доводам сторони захисту, що є порушенням принципу всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що місцевий суд залишив поза увагою те, що протокол про адміністративне правопорушення складено відносно нього з порушенням вимог ст.ст.254-256 КУпАП.

Звертає увагу, що інкриміновані йому адміністративні правопорушення було вчинено 06.03.2025 р., 04.03.2025 р., 02.07.2025 р. та 30.06.2025 р., повна інформація щодо обставин вчиненого була повністю зібрана правоохоронним органами станом на 03.11.2025 р., проте протоколи про адміністративні правопорушення складено з порушенням строку, визначеного ч.2 ст.254 КУпАП.

При цьому, суд першої інстанції не визначив та не встановив ключові обставини, які мають значення для справи - ні моменту виявлення правопорушення, ні моменту виявлення особи, ні строку упродовж якого могли бути складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, що свідчить, на думку апелянта, про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності під час винесення оскаржуваної постанови.

Також звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано позицію сторони захисту про порушення його права на захист, яка пов`язана з тим, що примірники протоколів від 29.12.2025 р., надані в суд та вручені йому під розписку містять взаємовиключні відомості щодо роз`яснення йому процесуальних прав; складені без свідків; наявні розбіжності між примірниками документів.

Зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що заяви ОСОБА_2 від 28.02.2025 р. та від 24.06.2025 р., як суб`єкта благоустрою населеного пункту стосовно облаштування елементів благоустрою, були спрямовані на виконання останньою своїх зобов`язань, визначених договором особистого строкового сервітуту від 28.08.2023 р. щодо виконання обов`язкового супутнього заходу щодо благоустрою території, що виключає наявність майнового інтересу як у ОСОБА_2 , про який зазначено у протоколах про адмінправопорушення, так і безпосередньо у нього.

Також апелянта не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для застосування ст.22 КУпАП.

Вважає, що застосування до нього адміністративного стягнення, за обставин даної справи є непропорційним та не відповідає тяжкості правопорушення, за яким він визнаний винним, оскільки окрім наведених вище обставин, суд не врахував відомостей про його особу, а саме те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності і вчинене правопорушення не становить суспільної небезпеки та не завдало збитків державі чи суспільним інтересам.

Просить постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року, якою його визнано винним у вчинені у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, скасувати та звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Ковальчук Н.О., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Теребовлянського районного суду від 09 лютого 2026 року та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за малозначністю вчиненого ним правопорушення; думку прокурора, який просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтовуваним; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Виходячи з аналізу матеріалів провадження, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши та дослідивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як слідує з апеляційної скарги ОСОБА_1 , останній фактично не оспорює факту недотримання ним вимог законодавства про запобігання корупції, зосереджуючи увагу на порушенні органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, процесуальних вимог ст.254 КУпАП щодо строку протягом якого складається протокол про адміністративне правопорушення; вказуючи, що він не мав жодної вигоди від безпосередньої участі в голосуванні за заявою ОСОБА_2 , а також, що місцевим судом неналежним чином оцінено його як особу, яка притягується до адміністративного правопорушення в контексті правової оцінки тяжкості вчиненого ним правопорушення.

Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 ствердив, що він повністю визнає свою вину, щиро кається у вчиненому і пояснив, що під час розгляду заяв ОСОБА_2 , за обставин викладених у протоколах, не сприймав це як конфлікт інтересів з огляду на те, що вона є мамою чоловіка його доньки, а самі рішення, за які проводилось голосування, стосувалися благоустрою громади. При цьому, вказані рішення були підтримані усіма депутатами селищної ради, у зв`язку з чим його голос жодним чином не впливав на прийнятий результат.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , які були предметом розгляду суду першої інстанції, апеляційний суд вважає їх непереконливими, оскільки недотримання суб`єктом, який уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, двадцяти чотирьох годинного терміну з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, як це передбачено ч.2 ст.254 КУпАП, не може свідчити про процесуальне порушення, яке має своїм наслідком визнання недопустимими доказів зібраних по справі.

Також, суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок щодо доводів сторони захисту про не ідентичність примірників протоколів, які складалися відносно ОСОБА_1 в двох екземплярах, один з яких вручався йому. Суд виходив з того, що особа, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення підтвердила факт їх підписання у графі ознайомлення з правами та обов`язками, що фактично нівелювало доводи адвоката про порушення права на захист.

Достатньо мотивованими також є висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог законодавства про запобігання корупції, які регламентові приписами ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.

Зокрема, судом досліджено рішення Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 1158 від 04.03.2025 р. “Про надання дозволу на встановлення лавок поблизу тимчасової споруди по вул. Пошщтова, 1 в селищі Микулинці, відповідно до якого вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на встановлення лавок (з влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів) по АДРЕСА_2 для проведення підприємницької діяльності.

Також судом першої інстанції досліджено протокол засідання виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 5 від 30.06.2025 р. та рішення Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 1220 від 30.06.2025 р. “Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 р. № 1158”, згідно якого ОСОБА_2 погоджено розміщення тераси з навісом та піддоном поряд об`єкту торгівлі по АДРЕСА_2 з розміщенням лавок і столиків та влаштування вічнозелених кущів та сезонних квітів) для здійснення підприємницької діяльності.

В обох випадках ОСОБА_1 , який рішенням Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 2983 від 26.09.2024 р. затверджений на посаду старости Ладичиниського старостинського округу Микулинецької селищної ради, приймав учать у голосуваннях за вказані вище рішення, проголосувавши за їх прийняття.

Листами Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 2222 від 29.10.2025 р. та № 1498 від 17.07.2025 р. підтверджено, що староста Ладичиниського старостинського округу Микулинецької селищної ради Куманяк І.В. під час розгляду питання “ Про надання дозволу на встановлення лавок поблизу тимчасової споруди по вул. Поштова, 1 в селищі Микулинці” на засіданні виконавчого комітету 04.03.2025 р., а також 30.06.2025 р. при голосуванні питання “Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Микулинецької селищної ради від 04.03.2025 р. № 1158” не повідомляв про наявний у нього конфлікт інтересів.

Фактично ОСОБА_1 , як в суді першої так і апеляційної інстанції, не заперечував факту свого голосування за прийняття вищевказаних рішень.

Доводи апелянта про те, що він не вважав конфліктом інтересів розгляд питань, які стосувалися підприємницької діяльності особи, яка є мамою чоловіка його доньки, суд вважає непереконливими, з огляду на те, що згідно Закону України “Про запобігання корупції”, який ОСОБА_1 повинен знати та виконувати як посадова особа органу місцевого самоврядування, мати чоловіка дочки відноситься до близьких осіб і тому прийняття участі, як представником органу місцевого самоврядування, у вирішенні питань щодо такої особи, створює реальний конфлікт інтересів. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.172-7 КУпАП - як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за ч.2 ст.172-7 КУпАП - як вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Разом з тим, доводи апелянта про неналежну оцінку судом обставин справи та безпосередньо особи винного при вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає слушними.

Так, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, суд першої інстанції повинен враховувати положення ст.ст. 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, за наявності підстав, суд вправі розглянути питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність обраного заходу впливу меті відповідальності. Також даний принцип передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчиненого, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Приписами ст.22 КУпАП закріплено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно примітки до вказаної правової норми визначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Таким чином, закон допускає застосування приписів ст.22 КУпАП України до особи, визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст.172-7 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що у Кодексі України про адміністративні правопорушення не закріплено визначення малозначного правопорушення та немає вказівок на його ознаки та чіткі критерії.

Тому, у кожному конкретному випадку, вирішуючи питання про визнання діяння малозначним, суд повинен виходити з того, що категорія (поняття) малозначність означає, що вчинене правопорушення, з урахуванням в тому числі особи винного, не спричинило істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому; щиро розкаявся; раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався; є учасником бойових дій фактично з перших днів під час повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України (посвідчення серії НОМЕР_1 ) і як учасник бойових дій нагороджений Міністром Оборони України нагрудним знаком “Знак пошани”, відзнакою головнокомандувача Збройних Сил України “Сталевий хрест”, а також медаллю “За службу Україні”; активно займається волонтерською діяльністю, про що свідчать численні грамоти та подяки, копії яких долучені до матеріалів справи. (т.2 а. п.154-164)

Окрім того, суд враховує, що рішення, голосування за які були підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, були проголосовані усіма присутніми депутатами одноголосно, що стверджується протоколами засідання виконавчого комітету Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.06.2025 р. та 04.03.2025 р. і, таким чином його голос жодним чином не впливав на позитивне вирішення питання про прийняття вказаних вище рішень. (т.2 а. п.17-19, 39-43)

Слід зазначити, що звернення ФОП ОСОБА_2 щодо встановлення лавок (з влаштуванням вічнозелених кущів та сезонних квітів), тераси з навісом та піддоном у сквері на АДРЕСА_1 , де остання здійснювала свою господарську діяльність, за що було проголосовано, в тому числі, ОСОБА_1 , пов`язане із звернення до неї волонтерської громадської організації “Міленали” із вказаною пропозицією щодо відповідного облаштування території, з метою проведення серії безкоштовних кінопоказів українських фільмів на території Тернопільської області, а саме у селищі Микулинці та с. Ладичин, в рамках проекту національного туру “Кіно заради перемоги”, що й було в подальшому реалізовано протягом червня-серпня 2025 року. (т.2 а. п.150)

Також, суд враховує, що з часу завершення відповідних ініціатив громадськості в рамках проекту національного туру “Кіно заради перемоги”, з приводу чого ФОП ОСОБА_2 зверталась до Микулинецької селищної ради для відповідного облаштування та благоустрою території, ОСОБА_2 будь-якої іншої діяльності в межах даної території не здійснювала та не здійснює, про що остання повідомила в суді апеляційної інстанції під час допиту в якості свідка та засвідчила нотаріально завіреною заявою. Це, в свою чергу, свідчить про фактичне усунення причини вчинення дій ОСОБА_1 , якими порушено вимоги законодавства про запобігання корупції.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Вказані вище обставини, на думку апеляційного суду, не є такими, які виправдовують ОСОБА_1 у вчиненні ним дій в умовах конфлікту інтересів та порушенні вимог законодавства про запобігання корупції, проте істотно знижують суспільну небезпеку як такого правопорушення, так і безпосередньо особи, яка його вчинила.

Узагальнюючи наведене, а також приймаючи до уваги, що наслідки правопорушення, за обставин даної справи, не становлять велику суспільну небезпеку, не завдають шкоду суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших громадян, вважаю, що наведені вище обставини дають підстав визнати вчинені ОСОБА_1 діяння малозначними та звільнити його від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до ст.284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст.22, 294 КУпАП, апеляційний суд, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — задовольнити.

Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 — скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням, а провадження щодо нього закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя