Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №607/6588/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6588/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/456/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

та сторін: позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Сагайдака В.В., відповідача ОСОБА_2 , його представників адвокатів Білоуса О.В., Білоуса В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/6588/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Головко Оксани Ігорівни про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості права на спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем другої черги,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2025, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Головко Оксани Ігорівни про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 2015 до дня її смерті, а також зміни черговості спадкування та надання ОСОБА_1 права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкоємцем другої черги, відмовлено у повному обсязі.

09.12.2025 представником відповідача – адвокатом Білоусом В.О. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 гривень.

Також, 09.12.2025 представником відповідача – адвокатом Білоусом О.В. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 (Двадцять тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Білоус В.О.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (Двадцять тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Білоус О.В.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Сагайдак Володимир Васильович, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, просить додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт надання адвокатом чи отримання відповідачем послуг правової допомоги. Разом з тим, розмір судових витрат на правничу допомогу, який відповідач просить стягнути з позивача, є значно завищеним.

Звертають увагу суду на те, що акт здачі-приймання наданих послуг від 08.12.2025 сформований без жодної диференціації (розділення) відповідних послуг в окремі групи з різною оплатою, усі судові засідання оцінюються в 3000 гривень без врахування виконаних під час засідання дій (незалежно чи такі засідання фактично відбувались, чи будь-які процесуальні дії представником вчинялися, оскільки тривали судові засідання тощо). Надані суду розрахунки формальні, жодним чином не відображають фактично виконану представниками відповідача роботи, а лише розподіляє уже сплачений гонорар на кількість судових засідань незалежно від рівня залучення у них.

Також, з невідомих причин представник відповідача чомусь окремо виділяє підготовку до судових дебатів 06.11.2025, хоча вона охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь-яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав. Крім того, у акті здачі-приймання наданих послуг підготовка та участь у судовому засіданні 06.11.2025 представником відповідача фактично порахована двічі. Таке формулювання викликає сумніви щодо належного розрахунку представником відповідача витрат на правничу допомогу в цілому.

Зазначають також, що основну процесуальну роботу по справі — підготовку відзиву на позовну заяву, збір долучених до відзиву доказів, витребування додаткових доказів шляхом подання клопотання (тобто, підготовка документів та збір доказів) - здійснював лише представник відповідача Білоус Віталій Олегович, а не ОСОБА_5 . Із наданих ОСОБА_5 документів простежується виконання ним таких дій: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення (текст якої в заявах обох адвокатів майже ідентичний), участь у судових засіданнях. Таким чином, хоча обоє представників відповідача мають різні юридичні адреси та подали до суду окремі документи для підтвердження судових витрат, вони обоє виконували лише частину роботи, яка включається поняттям «правова допомога». Судом першої інстанції не повною мірою враховано лише часткову залученість обох представників у даній справі, зменшено лише частку стягнення одного із адвокатів, при цьому для іншого, який по-суті лише відвідував фізично судові засідання, за його заявою було стягнено повну суму.

Щодо посилання представника відповідача на значні витрати з транспортування адвоката з м. Біла Церква до м. Тернопіль зазначають, що чинне законодавство передбачає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції якраз на випадок неможливості/надмірної складності для участі у судовому засіданні сторін та інших учасників справи (стаття 212 ЦПК України). Вказують, що інший представник відповідача - адвокат Білоус Віталій Олегович, при аналогічній проблемі територіальної віддаленості робочого офісу від суду - звернувся із відповідним клопотанням, яке було задоволене ухвалою від 22.05.2025, та брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, що значно спростило його участь у справі. Відтак, обґрунтування представником відповідача такої значної суми стягнення потребою транспортування не відповідає критерію розумності, адже адвокат мав можливість вирішення даної проблеми зі значно меншими витратами ресурсів, часу та сил, однак фактично діяв не ефективно.

Окрім того, матеріали справи не містять жодного підтвердження понесених представником відповідача витрат, пов`язаних із транспортуванням, а лише засновані на протиставлення адреси суду та юридичної адреси адвоката.

Також, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу та предмет позову, типовість обставин справи щодо яких існує стабільна судова практика, зазначають, що вказані представниками відповідача витрати до стягнення з позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у загальній сумі 40 000 гривень є такими, що у повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представниками відповідача роботою в суді першої інстанції.

Звертають увагу суду на те, що в матеріалах справи наявні довідки про доходи позивача за 2022-2024 роки згідно з якими впродовж останніх трьох років позивач отримує мінімальну заробітну плату. Даний факт чудово відомий представникам відповідача - згадані довідки про доходи були долучені ще до позовної заяви. Разом з тим, відповідач заявляє обтяжуючу суму для позивача, а оскаржуване додаткове рішення стягує з позивача суму у розмірі 40 000 гривень, яка значно перевищує її доходи за кілька місяців. Судом першої інстанції не було взято до уваги поряд із низьким рівнем заробітку також складну економічну ситуацію в державі, а тому стягнення такої значної суми спричинить матеріальні складнощі для позивача.

З огляду на вказане, враховуючи принципи необхідності, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, матеріальних спроможностей позивача, вважають, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з огляду на значну завищеність вказаної у ній суми для стягнення.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Білоус В.О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги адвокату Сагайдаку В.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , та залишити в силі додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2026 у справі № 607/6588/25.

Вказує, що в судовому засіданні при розгляді справи, інтереси відповідача представляли адвокат Білоус Віталій Олегович, згідно ордеру серії АІ №1871104, виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально та адвокат Білоус Олег Володимирович, згідно ордеру серії АІ №1267225, виданого адвокатським об`єднанням «Білоцерківське адвокатське об`єднання».

Представниками відповідача, було надано суду копії рахунків-фактур, додаткових угод від 10.04.2025 та актів здачі-приймання наданих послуг від 08.12.2025, в яких зазначений перелік наданих юридичних послуг та вартість вказаних послуг.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року (справа № 200/10535/19-а) у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК).

Відтак, вважають, що суд першої інстанції, зваживши на надані представниками відповідача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, беручи до уваги складність справи та виконану адвокатами роботу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги в судових засіданнях, беручи до уваги предмет позовних вимог та значення справи для відповідача, враховуючи принцип співмірності, прийняв справедливе рішення, яким правомірно стягнув з позивача на користь ОСОБА_2 20 000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Білоус В.О. та 20000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Білоус О.В.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сагайдак В.В. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники адвокати - Білоус О.В., Білоус В.О. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Головко О.І. у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправленя за штрих кодом R068071790782. Разом з тим, на адресу суду надіслала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та вказує, що при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю, з огляду на таке.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 09.12.2025 представником відповідача – адвокатом Білоусом В.О. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 гривень.

На підтвердження понесення таких витрат до заяви адвокатом Білоус В.О. долучено:

1) ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1871104 від 18.02.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 10.04.2025;

2) додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025 року, де у п.1 сторони погодили, що сума гонорару становить щонайменше 45 000 грн. Також узгоджено гонорар успіху, який складає 10% від 1/2 вартості усього майна по спадковій справі. Гонорар адвокату Білоусом О.В. сплачується окремо та визначений в сумі щонайменше 20 000 грн;

3) акт здачі-приймання наданих послуг від 08.12.2025 у відповідності до договору про надання правничої допомоги від 10.04.2025, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв`язку із наданням правової допомоги відповідачу у суді першої інстанції та виконано наступні роботи:

- формування адвокатського запиту до ПрАТ “Київстар” із додатками та направлення на адресу володільця інформації – 2 500 грн;

- формування адвокатського запиту до приватного нотаріуса Головко О.І. із додатками та направлення на адресу володільця інформації – 2 500 грн;

- формування адвокатського запиту до ДПСУ із додатками та направлення на адресу володільця інформації – 2 500 грн; Формування адвокатського запиту до Сатанівської селищної ради із додатками та направлення на адресу володільця інформації – 2 500 грн.;

- формування адвокатського запиту до ОСББ «Живова 37» із додаткам та направлення на адресу володільця інформації – 2 500 грн;

- формування клопотання про ознайомлення зі справою № 607/6588/25 (провадження 2/607/26132025) та клопотання про дистанційне ознайомлення, що направлені до Суду – 2 500 грн.;

- ознайомлення зі справою № 607/6588/25 (позовом та додатками) протягом трьох годин, матеріали якої надійшли в ЕСІТ, а також аналіз законодавства із порушених питань та практики ВСУ – 3 000 грн. (вартість години 1000 грн.);

- формування та направлення відзиву у справі № 607/6588/25 із детальною позицією заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1 – 5 000 грн.;

- формування та направлення клопотання про допит свідків у справі № 607/6588/25 для спростування позовних вимог – 3 000 грн;

- формування та направлення клопотання про витребування доказів у справі № 607/6588/25 для спростування позовних вимог – 3 000 грн.; 11.

- за результатом отримання доказів, формування та направлення додаткових пояснень у справі № 607/6588/25, включно із аналізом «трафіків» мобільних терміналів за значний період часу – 5 000 грн;

- формування та направлення чотирьох клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відео-конференції – 2 000 грн;

- участь у трьох судових засіданнях по справі № 607/6588/25 в режимі відео-конференції – 6 000 грн. (2 000 грн. за кожне засідання);

- підготовка, узгодження із клієнтом та скерування до Суду заяви про видачу додаткового рішення від 08.12.2025 у справі № 607/6588/25 – 3 000 грн;

4) рахунок-фактура №б/н від 10.04.2025, згідно якого вартість професійних послуг адвоката на виконання договору та додаткових угод від 10.04.2025 становить 45000 гривень.

Також, 09.12.2025 представником відповідача – адвокатом Білоусом О.В. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.

Представником відповідача - адвокатом Білоус О.В. на підтвердження таких витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції надано:

1) додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025 року, де у п.1 сторони погодили сума гонорару становить щонайменше 20 000 грн. Також узгоджено гонорар успіху, який складає 10% від 1/2 вартості усього майна по спадковій справі. Гонорар адвокату Білоусу В.О. сплачується окремо та визначений в сумі щонайменше 45 000 грн;

2) акт здачі-приймання наданих послуг від 08.12.2025 у відповідності до договору про надання правничої допомоги від 10.04.2025, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв`язку із наданням правової допомоги відповідачу у суді першої інстанції та виконано наступні роботи:

1) ознайомлення зі справою № 607/6588/25 які передано Білоусом В.О. та участь у шести судових засіданнях по справі № 607/6588/25, а саме 30.05.2025, 18.06.2025, 08.08.2025, 11.09.2025, 13.10.2025, 06.11.2025 та 01.12.2025 (без виступу), спільно із понесеними витратами на транспортування адвоката із м. Біла Церква до м. Тернопіль та у зворотному напрямку – 18 000 грн. (3 000 грн. за кожне засідання);

2) підготовка та подання кінцевих судових дебатів 06.11.2025 - 1 000 грн;

3) підготовка, узгодження із клієнтом та скерування до суду заяви про видачу додаткового рішення від 08.12.2025 у справі № 607/6588/25 – 1 000 грн.

4) рахунок на оплату від 10.04.2025, згідно якого вартість професійних послуг адвоката на виконання договору та додаткових угод від 10.04.2025 становить 20 000 гривень.

Таким чином витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачу адвокатом Білоусом О.В. послуг, а також подані ним документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок гонорару в додатковій угоді №1 до договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025 року та акт виконаних робіт від 08.12.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті здачі-приймання наданих послуг від 08.12.2025, такі як «ознайомлення зі справою та участь у судових засіданнях, спільно із понесеними витратами на транспортування адвоката із м. Біла Церква до м. Тернопіль та у зворотному напрямку вартістю 18 000 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України, та не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, основна процесуальна робота у справі, а саме підготовка відзиву на позовну заяву, формування та подання доказової бази, а також ініціювання витребування додаткових доказів шляхом подання відповідних клопотань, фактично здійснювалась представником відповідача Білоусом В.О. Саме ці дії становлять сутність професійної правничої допомоги, спрямованої на формування правової позиції сторони у справі.

Водночас із поданих Білоусом О.В. документів убачається, що його участь обмежувалась ознайомленням з матеріалами справи, участю у судових засіданнях, а також підготовкою заяви про ухвалення додаткового рішення, зміст якої є майже ідентичним відповідній заяві іншого представника. Такий обсяг дій не свідчить про самостійне формування правової позиції чи виконання значного обсягу правової роботи.

Крім цього, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідачем витрати на професійну правничу допомогу надані адвокатом Білоусом О.В. за розгляд справи в суді першої інстанції у загальному розмірі 20 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи представник позивача — адвокатом Сагайдаком В.В. у наданих суду письмових поясненнях заперечив щодо визначеного представниками відповідача ОСОБА_2 - адвокатами Білоусом О.В. та Білоусом В.О. розміру витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що розмір правничої допомоги є надмірним та неспівмірним з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На вказані обставини, суд першої інстанції уваги не звернув та передчасно визначив розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги наданої адвокатом Білоус О.В. в сумі 20 000 грн.

Також колегія суддів бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.01.2024 у справі №910/2158/23

З огляду на викладене, враховуючи заперечення представника позивача — адвоката Сагайдака В.В. та особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті від 18.12.2025, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Білоусом О.В. під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн.

Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже, доводи позивача в апеляційній скарзі частково знаходять своє підтвердження.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 та зміни додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Білоусом О.В., зменшивши розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн до 10000 грн. В решті додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесених витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Білоусом Олегом Володимировичем, змінити, зменшивши з 20 000 гривень до 10 000 гривень.

В решті додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 квітня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів