Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №308/4661/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4661/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №00283Е від 16.03.2026 року вбачається, що 16.03.2026 року о 20 год. 30 хв. на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , який нібито здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».

Отже, згідно змісту протоколу, ОСОБА_1 своїми діямивчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в матеріалах справи, яке ним було отримано, про причини неявки суд не повідомив.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не лише держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску без відповідних документів, або з використанням підробленого документа чи документів, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску без відповідних документів чи дозволу.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Диспозиція вказаної статті передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Таким чином, для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити не лише факт перебування особи поблизу лінії державного кордону, а й довести наявність конкретних умисних дій, безпосередньо спрямованих на його незаконне перетинання.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджували факт наявності у ОСОБА_1 умислу на незаконне перетинання державного кордону України.

Надані до суду матеріали, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, рапорт та схема місця затримання, самі по собі не містять належного опису конкретних дій особи, які б свідчили саме про спробу незаконного перетинання державного кордону України.

У протоколі про адміністративне правопорушення фактично лише зазначено про виявлення особи на відстані 3000 метрів до державного кордону України та зроблено висновок про наявність у її діях спроби незаконного перетину державного кордону. Водночас жодних конкретних обставин, які б свідчили про реальне вчинення дій, безпосередньо спрямованих на перетин державного кордону поза пунктом пропуску, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт перебування особи на певній відстані від державного кордону України, без наведення конкретних дій, які б свідчили про реальний намір його незаконного перетину, не може беззаперечно свідчити про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, які б об`єктивно та однозначно вказували на намагання незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

Тобто у діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні дані про умисність дій ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП визначено, що положення Кодексу встановлюють систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну спрямованість, а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, у таких справах підлягає застосуванню принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Більш того, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, матеріали справи не містять.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням до п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах «Кобець проти України», «Авшар проти Туреччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії», згідно з якими доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь. Недоведеність події та вини особи має бути прирівняна до доведеної невинуватості такої особи.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатись жодного розумного сумніву в тому, що особа вчинила протиправні дії. Наявність такого сумніву виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про умисні дії ОСОБА_1 , спрямовані на спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях повного складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає наявність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані на розгляд суду, не доводять наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 245, 247 ч. 1 п. 1, 251, 280, 283-285, 287, 291 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.