Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №761/30338/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30338/25

Провадження № 2-а/761/245/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач, інтереси якого представлені адвокатом Лебедєвим В.В., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 09 липня 2025 року серія ЕНА № 5184175 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, справу про адміністративне правопорушення закрити та стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 09 липня 2025 року інспектором відділення поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Машталяром В.А. було винесено постанову серії ЕНА № 5184190 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до вказаної постанови позивач, керуючи 09.07.2025 транспортним засобом марки «Opel Monterey», д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , по вулиці Івана Багряного с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1 вузька суцільна лінія і здійснив її перетин, чим порушив п. 8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Таким чином, старшим лейтенантом поліції Машталяром В.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..

Зазначає, що на питання позивача на підставу його зупинки старшим лейтенантом поліції Машталяр В.А. було повідомлено, що він перетнув суцільну лінію розмітки 1.1. Однак, на прохання позивача надати докази вчинення ним вказаного порушення ПДР, поліцейським було відмовлено.

Позивач не погоджується із зазначеним рішення інспектора, оскільки вважає себе невинним, а вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2025 відкрито провадження в справі та призначено справу до розглядув порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

30.09.2025 представником Головного управління Національної поліції в Київській області Чубинським В.С. було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що згідно відеозапису з портативного відеореєстратора працівників поліції позивач під час розмови з правоохоронцями неодноразово підтвердив факт перетину вузької суцільної лінії. Дану обставину зафіксовано о 04 хв. 27 сек. Та о 09 хв. 20 сек., що свідчить про фактичне визнання позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме п. 8.5.1 ПДР України, внаслідок чого його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №5184190 від 09.07.2025 року, винесеною інспектором відділення поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Машаляр В.А., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 09.07.2025 року о 23 год. 17 хв. ОСОБА_1 за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Івана Багряного, керуючи транспортним засобом «Opel Monterey», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу д.р. 1.1 вузька суцільна лінія та здійснив її перетин, чим порушим п. 8.5.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КАС України). Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящій орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частина 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає випадки, в яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них відноситься, зокрема якщо водій порушив ПДР.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пункт 5 розділу ІV Інструкції передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

На думку суду, доводи сторони позивача щодо неправомірних дій відповідача та безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 276 КУпАП, інспектором відділення поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Машаляр В.А., розглянуто справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно ст. 283 КУпАП, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи, а також відеозапис, наданий відповідачем.

Наданий відповідачем відеозапис фіксації події, яка описана в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, зазначений у постанові серії ЕНА №5184190 від 09.07.2025, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по справі.

При відтворенні цифрової інформації (відеозапису) встановлено, що 09.07.2025 працівниками поліції на ділянці дороги було зупинено автомобіль позивача, повідомлено, що ведеться відеофіксація на нагрудний відео реєстратор та причину зупинки. З відеозапису убачається, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 1.1 (Небезпечний поворот праворуч» попереджає про заокруглення дороги праворуч (радіус . Він вимагає знизити швидкість, бути уважним, уникати різких маневрів та обгонів, готуючись до підвищеної небезпеки. ), факт вчинення правопорушення не заперечив та підтвердив факт перетину вузької суцільної лінії. Працівник поліції повідомив, що розпочинає розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, роз`яснив склад порушення, права, передбачені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, пункт правил дорожнього руху, що було порушено ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої була винесена постанова, яка вручена позивачу.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від16.12.2021 у справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №400/1510/19, від05.07.2022 у справі №522/3740/20, від27.09.2022 у справі №320/1510/20, від03.10.2022 у справі №400/1510/19, від01.11.2022 у справі №640/6452/19 та від18.01.2023 у справі №500/26/22, від16.03.2023 у справі №400/4409/21.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

У Постанові Верховного Суду в справі № 459/180/17 викладені висновки «що аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оспорюваній постанові неправильних даних, не спростовує порушення позивачем правил дорожнього руху, та є опискою.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави суду для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав.

В той же час, надані представником відповідача докази підтверджують винуватість позивача у вчиненні ним зазначеного в постанові правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем та відповідачем обставини, окрім вищеописаних обставин, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями чинного законодавства, а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись статтями 2, 12, 73-78, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В. Сіромашенко