Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №760/9188/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9188/21 2/760/9225/22/760/9225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючої судді - Усатової І.А., за участю секретаря - Омельяненко С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на його користь 59 408 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісім) гривень, з яких:

- відшкодування збитків становить: 53 500,00 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот) гривень;

- витрати на правову допомогу становлять 5 000 (п`ять тисяч) гривень;

- судовий збір 908 (дев`ятсот вісім гривень) гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що є власником квартири, яка знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру.

Позивач зазначає, що у вересні 2020 року сталося залиття його квартири. Даний факт був встановлений актом про залиття квартири № 317, від 14 вересня 2020 року, який затверджений директором ТОВ "Житло Комфорт Сервіс" - Поліщуком О.Б.

Вказує, що згідно із актом про залиття, причиною залиття квартири 317 є порушення правил експлуатації елементів інженерного обладнання у квартирі № 318 , а саме: протікання через нещільності душового піддону та витоки із сантехнічної арматури, позивачу завдано збитки. Квартира АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить відповідачу, що підтверджується відповідною довідкою.

На підставі укладеного договору № 061 від 18.11.2020, між позивачем і в особі директора Ляш О.С. ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки", сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 635/18 від 15 серпня 2018 року, інститутом проведено незалежну оцінку вартості проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , з метою визначення ринкової вартості відновлювального ремонту для відшкодування матеріальних збитків на його проведення.

Згідно із висновком інституту, вартість проведення відновлювального ремонту квартири № 317 після її залиття (потопу), становить: 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) грн. (дата оцінки 25 листопада 2020 року; дата складання звіту 26 листопада 2020 року).

Відповідно до акту надання послуг № 114 від 30 листопада 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки" вартість послуги з визначення вартості проведення відновлювального ремонту квартири № 317 після її залиття (потопу) склала 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень).

У зв`язку з наведеним, позивачем направлено на адресу відповідача претензію з проханням відшкодувати завдану останньому шкоду, однак жодної реакції з його боку немає.

Просить позов задовольнити.

13.04.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано судді Солом`янського районного суду міста Києва Усатовій І.А.

Ухвалою суду від 16.04.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 17.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив в якому проти позову заперечив, зазначаючи, що акт про залиття складений з порушенням вимог чинного законодавства, а шкода, яку позивач просить стягнути з відповідача, неспівмірна із завданими збитками, вказав, що вини відповідача у залитті квартири позивача немає, а згідно проведених обстежень його квартири, будь-які ознаки залиття у його квартирі відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Судом встановлено, що позивач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру.

Згідно з інформацією з інтернет-ресурсу, рішенням Київської міської ради № 5940/5981 від 09.02.2023 АДРЕСА_1 повернуто історичну назву - АДРЕСА_4.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що у вересні 2020 року його квартиру було залито, що підтверджується актом про залиття квартири № 317 , від 14 вересня 2020 року.

Згідно із актом про залиття, причиною залиття квартири 317 є порушення правил експлуатації елементів інженерного обладнання у квартирі № 318 , а саме: протікання через нещільності душового піддону та витоки із сантехнічної арматури. Квартира АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить відповідачу, що підтверджується відповідною довідкою.

На підставі укладеного договору № 061 від 18.11.2020, між ОСОБА_1 та ТОВ "Інститут незалежної експертної оцінки", сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 635/18 від 15 серпня 2018 року, інститутом проведено незалежну оцінку вартості проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , з метою визначення ринкової вартості відновлювального ремонту для відшкодування матеріальних збитків на його проведення.

Згідно із висновком інституту, вартість проведення відновлювального ремонту квартири № 317 після її залиття (потопу), становить: 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) грн. (дата оцінки 25 листопада 2020 року; дата складання звіту 26 листопада 2020 року).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі №203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.

Слід зазначити, що п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Примірник акту міститься в додатку 4 до цих Правил.

Так, згідно з вимогами вказаних Правил факт залиття та його наслідки фіксуються актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акта (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) дата настання залиття; 4) адреса квартири; 5) опис того, що трапилося (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено); 6) чітко зазначені причини залиття; 7) висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.; 8) підписи членів комісії та тих хто ознайомлений з актом.

Вбачається, що 14.09.2020 директором ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» Поліщуком О.Б. затверджено акт, складений комісією у складі: ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, за наслідками проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 по зверненню мешканця квартири № 317 стосовно залиття квартири.

Згідно акту, комісія у складі: голови комісії - головного інженера ТОВ «Житло Комфорт Сервіс» ОСОБА_6, членів комісії - начальника відділу аварійно-ремонтної служби і технічного обслуговування ОСОБА_3 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 та представника власника квартири АДРЕСА_1 за заявою власника даної квартири провели обстеження даної квартири та склали цей акт про залиття.

На час обстеження 14 серпня 2020 року було виявлено наступні наслідки залиття:

У передпокої пошкоджень підлоги, оздобленої керамічною плиткою, не виявлено. Стіна, що межує з сусідньою квартирою № 318 та є задньою частиною вбудованої шафи квартири № 317 , зволожена та має сліди плісняви на висоті 0,20 - 0,35 м від підлоги та на ширину 2,90 м (Дод. № 1-3);

У житловій кімнаті (за поверховим планом після переобладнання квартири) стіна, що межує з санвузлом квартири № 318 , оздоблена штукатуркою та обклеєна шпалерами, також є вологою на висоті 0,2 - 0,4 м від підлоги та протягом 2,40 м від внутрішнього кута кімнати, і має сліди плісняви (Дод. № 4)

У сантехнічній ніші, яка знаходиться в зазначеному куті кімнати, проходять загальнобудинкові стояки холодного та гарячого водопостачання, а також стояк господарчо-побутової каналізації з незадіяними відгалуженнями до квартири № 317 . Протікання комунікацій не виявлено. Встановлено вологу ділянку стіни висотою 0,06 м у нижній частині біля каналізаційного стояка в куті, що примикає до сантехнічної ніші квартири № 318 (Дод. № 5-7).

На підлозі з паркетної дошки та на плінтусах на момент обстеження 14.08.2020 виявлено незначні пошкодження.

Під час додаткового обстеження 01.09.2020 встановлено наявність явних ознак плісняви на плінтусах уздовж зазначених зволожених стін та на паркеті в зоні 2,1 х 1,0 м (Дод. № 8.9). Стіни на цей час були сухими. Також виявлено нове пошкодження - розбухання оздоблення вбудованої шафи в нижній частині вертикальної стійки (Дод. № 10).

Проведено фотофіксацію місць залиття, фото у кількості 10 шт. додаються.

Під час обстеження 14 серпня 2020 року сусідньої квартири № 318 встановлено, що у санвузлі розміщено саморобний душовий піддон, який має множинні тріщини покриття, через які відбувається протікання води (Дод. № 11-13). У сантехнічній ніші на сантехнічному обладнанні та на підлозі наявна волога, спричинена підтіканням води з відсічних кранів на квартиру № 318 від загальнобудинкового стояка ГВП (Дод. № 14-16)

Проведено фотофіксацію місць протікання, фото в кількості 6 шт. додаються.

Висновок комісії: причиною залиття квартири АДРЕСА_5 , є порушення правил експлуатації елементів інженерного обладнання квартири № 318 , а саме: протікання через нещільності душового піддону та витоки із сантехнічної арматури. Зазначене інженерне обладнання знаходиться в зоні відповідальності власника квартири № 318 .

Доводи представника відповідача про те, що акт не відповідає вимогам, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 суд вважає неспроможними, не приймає їх до уваги, оскільки указаний акт містить усі елементи, що встановлюються до даного документа відповідно наведених вище Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Окрім цього, певні невідповідності щодо дат огляду, які зазначені в акті не можуть свідчити про автоматичну недостовірність цього доказу.

Вбачається, що відповідачем наявність пошкоджень квартири позивача не спростовується, однак відповідач вважає, що його вини у даних пошкодженнях немає .

Суд звертає увагу, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тобто у цьому випадку саме на відповідача покладається обов`язок довести той факт, що шкоду позивачу було завдано не з його вини, проте відповідач будь-яких доказів цьому не надає.

Вбачається, що клопотань про призначення експертизи відповідачем не заявлялося.

Отже, у цьому випадку відповідач замість того, щоб довести відсутність факту пошкодження сантехнічного обладнання у його квартирі, перекладає на позивача обов`язок довести, що не він, позивач, спричинив залиття, що абсолютно не узгоджується із презумпцією вини у деліктних зобов`язаннях.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що ним раніше до 2020 року оглядалася квартира та була виявлена пліснява на стінах, оскільки будь-якими доказами це не підтверджується.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність, чого, очевидно, відповідачем не дотримано.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав будь-яких доказів на спростування зазначених в акті від 14.09.2020 обставин.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі № 318 , тобто нею користується, зокрема й станом на момент залиття .

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

На підтвердження своїх доводів щодо розміру завданої майнової шкоди, позивач надав суду висновок визначення вартості відновлювального ремонту від 26.11.2020, відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту, завданого квартирі АДРЕСА_1 становить 49 000 грн.

Будь-яких доказів на спростування цього висновку відповідач не надав.

Слід зазначити, що судом здійснювалося сприяння відповідачу у збиранні таких доказів .

Що стосується наданого відповідачем звіту № 10-23/1 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій квартири відповідача № 318, що виконане у вересні 2023 року, через три роки після спірного залиття , суд вважає, що практичного та доказового значення він немає, оскільки не стосується подій, що є предметом розгляду .

Як і не приймає до уваги, з підстав викладених вище, висновок експерта за результатами проведення будівельно - технічного дослідження № 6253/23-21 від 13.10.2023.

Тому суд визнає наданий позивачем висновок про вартість ремонту квартири № 317 після її залиття (потопу) від 26.11.2020 належним та допустимим доказом, а тому враховує його під час ухвалення судового рішення.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування своєї вини в залитті та на спростування визначеного розміру завданої шкоди.

Суд критично ставиться до показів у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , оскільки, як останній сам зазначив він є сином відповідача, тобто є зацікавленою у результатах судової справи особою, а інших доказів зазначених ним обставин судом не встановлено.

За таких обставин, при визначенні розміру завданої шкоди, суд вважає за можливе покласти в основу рішення наданий позивачем висновок.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність достатніх доказів, що свідчать про неправомірні дії відповідача щодо утримання належного йому майна та, як наслідок, залиття квартири позивача, а також спричинення позивачу матеріальної шкоди.

За таких обставин, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 000 грн майнової шкоди.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як, зокрема, розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, пов`язані із проведенням експертизи (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову (ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведені норми, а також враховуючи вимоги ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, докази понесення судових витрат, надані стороною позивача, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн., витрати за складання висновку про вартість відновлювального ремонту у сумі 4500 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., які підтверджуються долученим до позову договором про надання правової допомоги від 12.12.2021 та актом виконаних робіт за договором, згідно з яким, здійснено юридичний супровід та надано юридичних послуг на 5000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 319, 322, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування збитків у сумі 49 000,00 грн.; витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень; витрати за складання висновку про вартість відновлювального ремонту у сумі 4 500 грн; судовий збір у сумі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.04.2026.

Суддя І.А. Усатова