Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №127/10629/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10629/26

Провадження 3/127/2171/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 184 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.

06.03.2026 інспектором з ЮП СВГ ВП № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Гончаром М.В складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145054. З даного протоколу вбачається, що «06.03.2026 громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 06.03.2026 близько 09 год. 40 хв. перебуваючи на території КЗ «ВХП» по вулиці Незалежності, 54, Вінницькі Хутори, у вбиральні підпалив піротехнічний засіб марки «Жук» в кількості 1 шт., чим порушив громадський порядок». Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала та повідомила, що син - ОСОБА_2 підпалив в туалеті навчального закладу піротехнічний засіб, який йому дав старшокласник. Також ОСОБА_1 повідомила, що її син перебуває під впливом друзів, у зв`язку з чим іноді немає можливості контролювати його поведінку. Водночас, ОСОБА_1 зазначила, що провела з сином виховну бесіду.

Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.

З письмових пояснень директора Комунального закладу «Вінницько-Хутірський ліцей» ОСОБА_3 від 06.03.2026, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що 06.03.2026 близько 09 год. 40 хв. ОСОБА_3 стала свідком події дрібного хуліганства, а саме: неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на території навчального закладу в чоловічій вбиральні здійснювали підрив піротехнічних засобів. На зауваження вони відреагували спокійно, однак на запитання не відповідали, у зв`язку з чим директор звернулась за допомогою до поліції.

Вищевказане також підтверджує у своїх письмових поясненнях від 06.03.2026, які містяться в матеріалах справи, й неповнолітній ОСОБА_2 . Також ОСОБА_2 пояснив, що дані дії вчинив самостійно з метою розваги.

Також судом встановлено, що піротехнічний засіб ОСОБА_2 надав учень 9-Б класу Комунального закладу «Вінницько-Хутірський ліцей» ОСОБА_5 , що підтверджується його письмовими поясненнями від 06.03.2026, які містяться в матеріалах справи.

З письмових пояснень ОСОБА_4 від 06.03.2026, які містяться в матеріалах справи вбачається, що він разом із Кирилом підпалив піротехнічний виріб у вбиральні навчального закладу.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.03.2026 близько 09 год. 40 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території навчального закладу «Вінницько-Хутірський ліцей» за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Незалежності, 54, підпалив піротехнічний засіб марки «Жук», чим порушив громадський порядок.

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян - тягне за собою адміністративну відповідальність.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.

За своїми об`єктивними та суб`єктивними ознаками дрібне хуліганство характеризується тим, що конкретна особа, усвідомлюючи, що її дії протиправні, а також те, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок, і, маючи прагнення до цього, нецензурно цинічно, огидно, брутально лається в громадських місцях, докучливо, зневажаючи честь і гідність інших людей, утискаючи їх волю у розв`язній манері ставиться до тих, хто її оточує, безпідставно порушує спокій громадян та здійснює інші антисоціальні дії.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145054 від 06.03.2026, рапортом працівника поліції від 06.03.2026 та письмовими поясненнями учасників та свідків події.

Отже, дії неповнолітнього ОСОБА_2 за вищевказаним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП.

Згідно із ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою ст. 1734 цього Кодексу - тягне за собою адміністративну відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані:

- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

- поважати дитину.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення.

Судом прийнято до уваги, що під не забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх. Ухилення батьків і осіб, що їх замінюють, від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності тощо. Виховання та догляд складається з різного роду дій батьків.

Відсутність спілкування із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення негативно впливає на її розвиток як складову виховання, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьками.

Таким чином, ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідного виховання та догляду неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стало наслідком вчинення дитиною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП, що в свою чергу стало наслідком для складання протоколу 06.03.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 хоча і не мала прямого умислу ухилятися від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та догляду відносно неповнолітнього сина, не бажала настання шкідливих наслідків, однак мала б передбачати і допускати їх настання. Таким чином, факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та догляду неповнолітньої дитини, мав місце.

Отже, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, а також усними поясненнями наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Санкція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Суд вважає, що наслідки діяння ОСОБА_1 хоча і не представляють суспільної небезпеки, не завдали та наразі не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, проте уникнення від забезпечення належного виховання та догляду сина в майбутньому можуть зашкодити інтересам і правам дитини, та негативно вплинути на життя та здоров`я неповнолітнього ОСОБА_2 .

Тому, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ст. 173, ч. 3 ст. 184, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП, та стягнути з неї штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу, та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Суддя