Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №711/5979/23 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5979/23

Провадження №2-др/711/23/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Позарецької С.М., розглянувши в письмовому провадженні, без повідомлення (виклику) сторін, заяву ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Орленком Володимиром Васильовичем, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, оформленого розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 (відповідач по справі), що подана його представником адвокатом Орленком Володимиром Васильовичем, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача ОСОБА_2 витрат на оплату професійної правничої допомоги. Зазначено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позивача, оформленого розпискою.

Зазначено, що ОСОБА_1 поніс витрати по сплаті послуг на правничу допомогу у розмірі 80000грн. 00коп., що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 30.07.2021, додатковою угодою №4 від 06.03.2026 до вказаного договору та акту № 4 виконання робіт від 06.03.2026 до вище вказаного договору та додаткової угоди № 4 до нього. Крім того, вказаними документами підтверджено обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та факт надання.

Таким чином, заявник просить суд, - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 80000грн. 00коп. за надання професійної правничої допомоги.

ОСОБА_2 , через представника адвоката Скіця С.М., подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначено, що позивач вважає заявлену суму витрат необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та такою, що підлягає значному зменшенню.

Також зазначено, що подані відповідачем документи не підтверджують належним та допустимим чином ані фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, ані реальність понесених витрат, ані необхідність їх здійснення саме у заявленому розмірі. Надані до заяви договір, додаткова угода та акт виконаних робіт самі по собі не можуть свідчити про реальне надання правничої допомоги у відповідному обсязі та не підтверджують фактичне несення витрат, оскільки не містять достатніх відомостей щодо змісту, тривалості та вартості конкретних послуг. Зокрема, у поданих документах відсутній детальний розрахунок вартості правничої допомоги, який би давав можливість суду перевірити обґрунтованість заявленої суми. Не наведено переліку конкретних процесуальних дій, виконаних адвокатом у межах цієї справи, не зазначено кількість витраченого часу на виконання відповідних дій, а також не визначено вартість кожної окремої послуги, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених витрат. Крім того, вказано, що заявлена до стягнення сума витрат у розмірі 80000 грн. є явно неспівмірною зі складністю даної справи, яка не відзначалася підвищеною складністю, не потребувала виконання значного обсягу процесуальних дій та розглядалася у загальному порядку без проведення складних процесуальних процедур. За таких обставин, вважає, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності, визначеним процесуальним законом. Також подані заявником документи містять суперечності та неточності, які ставлять під сумнів їх належність та допустимість, як доказів понесення витрат на правничу допомогу, що унеможливлює їх безумовне прийняття судом як підстави для стягнення заявленої суми.

Отже, просить у задоволення заяви ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Таким чином, судом вирішено провести розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи, оскільки заявником ОСОБА_1 поставлене питання лише щодо розподілу судових витрат.

Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, заперечення на цю заяву та матеріали справи, врахувавши позицію представників сторін, висловлену письмово, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2026 у справі №711/5979/23 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійним договору позики, оформленого розпискою від 05.10.2019, - відмовлено.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 згаданого Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст.1 цього Закону № 5076-VI установлено: представництво — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно зі ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відзиві на позов від 20.09.2023, що поданий відповідачем ОСОБА_1 через представника адвоката Орленка В.В., і який прийнятий судом та долучений до справи, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що сума судових витрат, які він поніс у зв`язку з подачею відзиву на позовну заяву і, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи судом орієнтовно становить 150000грн., виходячи з такого ж розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката. Зазначено, що відповідні документи будуть ним подані до суду в установлений законом строк. Також просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача адвокатом Орленком В.В. було зазначено про те, що документальне підтвердження понесених судових витрат, зокрема в частині надання відповідачу професійної правничої допомоги, буде скеровано до суду, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Також, до відзиву на позов відповідачем було долучено і досліджено під час розгляду справи по суті: ордер адвоката Орленка В.В. серія СА № 1014846 від 16.08.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000957 від 16.07.2018.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, стороною відповідача надані: договір про надання правничої допомоги від 30.07.2021, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Орленком В.В. із визначеними, зокрема, умовами надання правової допомоги, обсягу правової допомоги тощо. Крім того, у п. 4 договору зазначено, що надання виконавцем правової допомоги клієнту здійснюється на платній/безоплатній основі. У випадку надання правової допомоги на платній основі, між сторонами укладається додаткова угода, яка є невід`ємною частиною даного договору. Факт надання правової допомоги підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами.

Відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 06.03.2026 до вказаного договору від 30.07.2021, вартість послуг сторони погодили в твердій грошовій сумі у розмірі 80000грн. за надану правничу допомогу, яка полягає в юридичному супроводі під час розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, оформленого розпискою. Оплата за надання правової допомоги здійснюється протягом 90 днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Крім того, за п. 4 додаткової угоди передбачено, що сторони погодили що до вартості послуг, визначених п. 2 даної додаткової угоди, включаються зобов`язання по оплаті всіх супутніх витрат, пов`язаних з розглядом вказаних справ (в тому числі, але не виключно – транспортних витрать, пов`язаних з поїздками до клієнта та для участі в судових засіданнях; витрат на отримання документів та виготовлення їх копій, необхідних для належного надання правової допомоги; витрат на відправку кореспонденції, пов`язаної з веденням вищевказаних справ; оплату судового збору; витрат на проведення судових експертиз тощо).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 4, сторони погодили, що виконавцем надана правнича допомога клієнту, включала в себе: усну консультацію клієнта з вивченням та аналізом позовної заяви; пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства щодо розгляду даної категорії справ; підготовку та складання відзиву на позовну заяву, процесуальних документів, з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції; участь в судових засіданнях в суді першої інстанції; фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги (копіювання і сканування документів, поштовий зв`язок тощо); інші консультації по суті справи.

Відповідно до даних акту № 4 від 06.03.2026, виконаних робіт за вказаним договором та додатковою угодою, виконавцем було своєчасно та якісно надано правничу допомогу, яка полягає у супроводі під час розгляду судом вказаної цивільної справи. Вартість правничої допомоги складає 80000грн. Крім того, у п. 2 зазначено, що сторони погодили, що надана виконавцем правнича допомога клієнту включала в себе усну консультацію клієнта з вивченням та аналізом позовної заяви; ознайомлення з матеріалами справи; пошук та аналіз судової практики з питання застосування законодавства щодо розгляду даної категорії справ; підготовку та складання відзиву на позовну заяву; підготовка та подання процесуальних документів з урахуванням узгодженої клієнтом правової позиції (10 процесуальних документів, зокрема виконавцем було складено і подано клопотання про закриття провадження у справі, про допит свідків, додаткові пояснення, зібрано та подано до суду вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3 , подано апеляційну скаргу на ухвалу про призначення експертизи, ознайомлення з висновками експертизи та з їх урахуванням – визначення подальшої позиції у справі, підготовка та подання заперечення на клопотання про призначення повторної експертизи); участь в судових засіданнях в суді першої інстанції (16 засідань за участю представника відповідача); фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги (копіювання/сканування документів, поштовий зв`язок тощо); інші консультації по суті справи.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №8 26/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд, дослідивши та проаналізувавши означені документи, дійшов висновку, що вони є належними, допустимими та достатніми доказами. Крім того, строки подачі такої заяви про ухвалення додаткового рішення не порушені.

Враховуючи викладені обставини та досліджені по справі докази, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в частині вимог про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 50000грн. 00коп., які очікує понести відповідач, враховуючи умови договору про надання правничої допомоги із додатковою угодою до нього, відомості переліку робіт та послуг, що були надані адвокатом по цій цивільній справі, відповідно до акту приймання-передачі. Так, враховуючи норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не можна відносити до послуг щодо надання саме правничої допомоги витрати – копіювання/сканування адвокатом документів, поштовий зв`язок тощо, тобто, як зазначено у п. 5 додаткової угоди № 4 та акті № 4 виконаних робіт, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, дійсно, стороною відповідача було подане до суду клопотання про допит свідків, яке судом було задоволено. Між тим, у подальшому, сторона відповідача відмовилася від допиту вказаних нею свідків, а тому не є справедливим покладання на позивача обов`язку сплачувати відповідачу відповідні витрати. Також, не знайшли свого підтвердження доводи заяви про те, що саме представником відповідача адвокатом Орленком В.В. були зібрані та подані до суду вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3 , хоча відповідні оригінали документів були дійсно подані до суду, але як такі, що знаходилися безпосередньо у відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на норми законодавства та встановлені обставини, а також оцінивши подані докази, на переконання суду, витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню і слід їх стягнути з позивача на користь відповідача у розмірі 50000грн. 00коп., який є обґрунтованим, співмірним, справедливим і пропорційним до предмета спору. Так, суд враховує суб`єктний склад учасників справи, складність та категорію справи, характер спірних правовідносин, правові дії та позиції сторін спору в суді першої інстанції, об`єм наданих представником відповідача послуг і виконаних робіт, участь представника у значній кількості судових засідань, у тому числі і підготовчих засіданнях та витрачений на це час, обсяг і складність складених процесуальних документів. Також судом враховано те, що за наявними у судовій справі матеріалами, адвокат Орленко В.В. – представник відповідача не вчиняв під час розгляду справи дій, які б призвели до затягування розгляду справи, не було ним подано й жодних необґрунтованих заяв і клопотань. Відповідно, в іншій частині заяви відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.

Враховуючи викладене, доводи заперечень сторони позивача, суд не вбачає інших підстав для зменшення розміру відповідних витрат та, тим паче, підстав для відмови у задоволенні заяви сторони відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 246, 265, 270, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Орленком Володимиром Васильовичем, про ухвалення додаткового рішення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000грн. 00коп.

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 06.04.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька