Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №711/489/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/489/26

Номер провадження2/711/1039/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення пені та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації:, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2025 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу товару дистанційним способом. Вона здійснила передоплату за товар (одяг) у розмірі 899 грн. 00 коп.

Продавцем було повідомлено, що відправлення товару буде здійснено у строк 3-5 днів з моменту оплати, тобто, граничний строк виконання зобов`язання спливав 12 липня 2025 року.

Вказує, що у встановлений строк товар їй не переданий не був. На її неодноразові звернення з вимогою виконати зобов`язання або повернути кошти відповідач належним чином не реагувала, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

24 липня 2025 року товар було відправлено на хибну адресу – поштомат закритого житлового комплексу, доступу до якого вона не має та додатково з накладеним платежем, попри повну попередню оплату товару, що унеможливлювало його отримання та огляд.

Після переадресування відправлення вона змогла оглянути товар та встановила, що він не відповідає умовам договору (інша модель, розмір та матеріал).

Після отримання повернення відповідач припинила будь-який зв`язок з нею, заблокувала її у засобах електронного зв`язку та видалила оголошення про продаж товару, що свідчить про умисне ухилення від виконання зобов`язань перед споживачем.

03 грудня 2025 року за її заявою було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності 10 грудня 2025 року ФООП ОСОБА_2 повернула їй грошові кошти, сплачені за товар.

Просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 пеню за прострочення виконання зобов`язання, відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» в розмірі 4072 грн. 47 коп. та моральну шкоду в розмірі 4000 грн. 00 коп.

26 січня 2026 року ухвалою позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків.

03 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задоволити. Зазначила, що фактично відповідач ухилялася від повернення коштів. Після того, як вона повернула товар до моменту повернення коштів пройшло дуже багато часу, було багато звернень та дзвінків до відповідача. Зазначила, що моральна шкода полягає в тому, що відповідач зобов`язана була повернути кошти відразу після того як отримала товар. Але відповідач її просто ігнорувала, облаяла та висміяла. Позивач 5 місяців добивалась того щоб відповідач повернула їй кошти. Вона просто припинила комунікацію та заблокувала її.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд на підставі ст. ст. 280 – 282 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів.

Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 07 липня 2025 року між нею та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу товару дистанційним способом.

Відповідно до Квитанції № CH7H-HT6B-M6E5-1AOB від 07.07.2025, ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_2 899 грн. 00 коп. Призначення платежу зазначено – Костюм трійка льон, сірий, 46 розмір.

Позивач зазначає, що у встановлений строк оплачений нею товар не був нею отриманий. На її неодноразові звернення з вимогою виконати зобов`язання або повернути кошти відповідач належним чином не реагувала.

Лише 24 липня 2025 року товар було відправлено на іншого адресу, а саме, поштомат закритого житлового комплексу, доступу до якого позивач не має та додатково з накладеним платежем, не враховуючи попередню оплату товару. Після переадресування відправлення позивач змогла оглянути товар та встановила, що він не відповідає умовам договору (інша модель, розмір та матеріал).

В зв`язку з вищевикладеними, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач відмовилася від товару та повернула його.

Після отримання повернення відповідач припинила будь-який зв`язок з позивачем, заблокувала її у засобах електронного зв`язку та видалила оголошення про продаж товару, що, на її думку, свідчить про умисне ухилення від виконання зобов`язань перед споживачем.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12025255330001210), 02.12.2025 до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла ухвала слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/16089/25 від 26.11.2025, якою зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 899 грн. 00 коп., які потерпіла перерахувала за придбання одягу на банківський рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) та 03.12.2025 року були внесені відомості про заяву до ЄРДР. Правова кваліфікація кримінального правопорушення – ч. 1 ст. 190 КК України.

Як вбачається з Платіжної інструкції P24A5225486728D7281, 10 грудня 2025 року ОСОБА_2 повернула позивачу 899 грн. 00 коп.

З матеріалів справи не вбачається належного виконання умов Договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Пункт 11 ч.1ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказує, що засоби дистанційного зв`язку - це телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Таким чином, договір купівлі-продажу товару, який був укладений між позивачем та відповідачем за допомогою мережі Інтернет є договором, укладеним на відстані, до якого застосовуються положення ст.13 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Частина 4 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлює, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Право споживача на розірвання договору, укладеного на відстані є безумовним, не пов`язується з жодною подією, умовою та гарантується ЗУ «Про захист прав споживачів». Розірвання договору, укладеного на відстані здійснюється шляхом - повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Згідно ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

За положеннями частини 4.ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2ст. 693 ЦК України)

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України)

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути неустойку за період з 13 липня 2025 року по 10 грудня 2025 року, включно, з посиланням на ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Враховуючи, що позивач відмовившись від отримання товару, скористалася правом, встановленим положеннями ч. 4 ст. 13 вищевказаного Закону, за яким факт відмови від отримання та повернення товару свідчить про розірвання договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення повернення коштів в розмірі 4072 грн. 47 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позов в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 4072 грн. 47 коп. підлягає задоволенню

Відносно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 4000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що протиправні дії відповідача спричинили їй моральну шкоду, яка полягала у тривалому психологічному напруженні, відчутті безпорадності, як споживача; необхідності неодноразових звернень до продавця та державних органів; вимушеному зверненні до поліції; втраті часу та порушенні звичного способу життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд погоджується, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 призвело до душевних страждань ОСОБА_1 , вимушених змін у її житті та необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.

З урахування обставин справи, виходячи із тривалості правопорушення та глибини душевних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 4000 грн. 00 коп. є неспівмірним із розміром заявленої матеріальної шкоди, та вважає, що розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у грошовому виразі необхідно визначити у 2000 грн. 00 коп., які слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2192 грн.92 коп.

На підставі викладеного, згідно ст. 526, 1214 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-282 , 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення пені та моральної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов`язання, відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 4072 грн. 47 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2192 грн. 92 коп.

Решті відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 квітня 2026 року (з врахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб