Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №698/322/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/322/26

Провадження № 1-кп/698/108/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 р.селище Калинопіль

Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання за відсутності учасників судового розгляду кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, проходить військову службу за мобілізацією, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до ст. ст. 1,5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу під час мобілізації на посаді номер обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , згідно вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності.

ОСОБА_3 , в невстановлений досудовим розслідуванням день та час у квітні 2025 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи протиправні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права керування транспортними засобами, діючи всупереч встановленого законодавством порядку, за для отримання підробленого посвідчення водія, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердженння Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами, діючи в супереч Наказу МВС України від 07.12.2009 № 515, яким затверджено Інструкцію про порядок прийняття іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, свої персональні дані та власне фотозображення, та таким чином сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншою особою, а саме – підроблення у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений час посвідчення водія, серії НОМЕР_2 із категорією «В», від 28.04.2025, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, тобто пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою.

Він же в невстановлений досудовим розслідуванням день та час в квітні 2025 року перебуваючи у приміщенні відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою: вул. Волонтерська 4, м. Шпола, Черкаська область отримав поштове відправлення від невстановленої в ході дізнання особи з виготовленим на його замовлення підробленим посвідченням водія НОМЕР_2 з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В», виданим на його ім`я Територіальним сервісним центром № 1242 від 28.04.2025. Після чого, почав використовувати зазначений підроблений документ під час керування транспортними засобами на території України.

Поки, 08.03.2026 року близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись вул. Садова в с. Мокра Калигірка, Звенигородського району, Черкаської області, у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області для перевірки документів. На вимогу співробітника поліції діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання наслідків, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, достеменно усвідомлюючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , від 28.04.2025 з відкритою категорією «В» виготовлене неналежним уповноваженим суб`єктом та є фіктивним, всупереч вимогам до п. 2.1, 2.4 розділу 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з метою введення в оману працівника поліції щодо наявності в нього права керування легковим автомобілем, використав шляхом надання працівникам поліції, завідомо підроблене посвідчення водія, бланк якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/2821-ДД від 16.03.2026 не відповідає бланкам посвідчення водія, які знаходяться в офіційному обігу України.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документу.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до обвинувального акту прокурором додано клопотання про проведення розгляду кримінального провадження № 12026255310000109 від 09.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 302 КПК України без участі сторін.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_4 , у якій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України він беззаперечно визнає, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, та згодний із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному порядку.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, згодний із встановленими під час дізнання обставинами, згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних проступків визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків.

Суд дії ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України – пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою; ч. 4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з ст. 12 КК України є кримінальними проступками, обставини їх вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем служби негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання: в межах санкції ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд вважає, що призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, а саме у виді пробаційного нагляду, або обмеження волі, передбачених санкцією ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, буде явно несправедливим через суворість, зважаючи на обставини, які пом`якшують покарання.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

В ході досудового розслідування відносно ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на залучення експерта в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп..

Речові докази по справі: посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , від 28.04.2025 з відкритою категорією «В»; DVD-R диск з вмістом відео записів із портативних відео реєстраторів працівників СРПП Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області – приєднаних до матеріалів кримінального провадження № 12026255310000109 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його ухвалення, шляхом подачі апеляції через Калинопільський районний суд Черкаської області, з особливостями, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1