Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №362/4548/16-ц — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/4548/16-ц

провадження № 2-др/362/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Д О Д А Т К О В Е)

14.04.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд установив:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_2 (далі – відповідач) на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на садовий (дачний) будинок, загальною площею 94,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 753 820,00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на рухоме майно, а саме: кухонні меблі, шафи-купе у кількості 3 шт., варочна поверхня, посудомийна машина, духова шафа, холодильник, бігова доріжка, телевізори у кількості 3 шт., кавоварка, пральна машина, стіл та стільці у кількості 4 шт., акваріум, душова кабінка, душова система, фільтр для води, бойлер, в розмірі 150 135,04 грн.

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 103,20 грн., витрати на проведення оцінки будинку в розмірі 5 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Рішенням від 03 квітня 2026 року суд задовольнив частково позов, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки рухомого майна (кухонні меблі, шафи-купе у кількості 3 шт., варильна поверхня, посудомийна машина, духова шафа, холодильник, бігова доріжка, телевізори у кількості 3 шт., кавоварка, пральна машина, стіл та стільці у кількості 4 шт., акваріум, душова кабінка, душова система, фільтр для води, бойлер) у розмірі 150 135 (сто п`ятдесят тисяч сто тридцять п`ять) гривень 04 гривень, в іншій частині позов залишив без задоволення.

Питання про судові витрати судом не вирішено.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, а саме: витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 103,20 грн., витрат на проведення оцінки будинку в розмірі 5 000,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Надаючи оцінку вимогами позивача, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини третьої цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи, а саме те, що суд відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на садовий (дачний) будинок, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки будинку в розмірі 5 000,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 103,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. суд зазначає таке.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, тоді як інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 20 листопада 2022 року між позивачем та адвокатом Старіковим Є.О. укладено Договір про надання правової допомоги. Додатком № 1 до вказаного Договору передбачено, що за надання послуг Клієнт сплачує адвокату гонорар у загальному розмірі 60 000,00 грн.

У свою чергу, відповідачем надано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до якого останній зазначив, що витрати на правничу допомогу є завищеними та такими, що не співмірні з виконаними роботами адвоката, витраченим часом.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, участь представника позивача в судових засіданнях, їх кількість і час та приходить до висновку щодо можливості часткового стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Судом встановлено, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та підготовки до її розгляду.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача, відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 903 955,04 грн., за якій у відповідності до положень частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить менше фактично сплачено позивачем суми.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 1 501,35 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог виходячи з суми заявлених позовних вимог.

Щодо решти суми сплаченого судового збору за вимогами, які позивач просила залишити без розгляду, суд питання не вирішує через відсутність відповідної заяви у матеріалах справи, як це обумовлено статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 31 501 (тридцять одна тисяча п`ятсот одна) гривня 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення: 14 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Попович