Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №213/825/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/825/26

Номер провадження 3/213/409/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді – Нестеренка О.М.,

секретаря судового засідання Близнюк Є.О.,

особи яка притягується що адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – Морозова Є.Є.

розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вищевказана справа.

В судовому засіданні від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення в якості його представника, іншого фахівця в галузі права Шрамко Є.В.

Вивчивши дане клопотання, оглянувши матеріали справи , суд приходить до наступного висновку.

Статтею 59 КУпАП передбачено , що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. {Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}

Відповідно до ч. 1 ст.271КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-р/п (справа 1-17/2000), (на яке посилається і ОСОБА_1 у своєму клопотанні) положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", в аспекті конституційного звернення треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно до рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року ( у справі N 1-23/2009 за конституційним звернення громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) положення частини першої статті 59 Конституції України (254к/96-ВР) "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. У справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень.

Згідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), рішення від 23.09.1998 (п. 54), Суд наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

У контексті питаня, що розглядається, достатньо показовим є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Загородній проти України» від 24.11.2011 р. У цьому рішенні розглянуто питання про право вільного вибору захисника. Зокрема, Суд сказав, що це право не є абсолютним і може бути обмежено. «Суд повторює, що хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду… Особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором ... Проте таке право також не може вважатись абсолютним. Таким чином, національні суди можуть не прийняти вибір особи, коли існують відповідні та достатні підстави вважати, що того вимагають інтереси правосуддя... До того ж законодавча вимога щодо наявності у захисника юридичної освіти не є порушенням вищезазначеного положення... У цій справі право заявника на вільний вибір свого захисника було обмежене, оскільки захисник за його вибором був юристом, але не мав свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. На думку Суду, таке обмеження права на вільний вибір захисника саме собою не порушує питання за пп. «c» п. 3 ст. 6 Конвенції, оскільки певна юридична кваліфікація може вимагатися для забезпечення ефективного захисту особи...».

Отже, Суд у цьому рішенні висловився про те, що право особи на ефективний захист адвокатом є однією з підвалин права на справедливий суд; право на вільний вибір захисника не є абсолютним і може бути обмеженим національними судами в інтересах правосуддя; законодавча вимога про наявність у захисника юридичної освіти не є порушенням права на вільний вибір захисника.

Отже, при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в справах про адміністративне правопорушення суду належить з`ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у таких справах як захисникам. В свою чергу, інші фахівці в галузі права мають діяти у межах спеціального закону, який на даний час не прийнятий, тим самим законодавець обмежив участь таких осіб у якості захисника чи представника, які діють на праві довіреності фізичної особи та мають лише юридичну освіту.

Таким чином, за відсутності спеціального закону інші фахівці в галузі права не можуть приймати участь за довіреністю в справах про адміністративні правопорушення.

Тому за відсутності долучених до клопотання Падковського М.М. документів на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_3 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також за відсутності на день розгляду даного клопотання спеціального закону, який надавав би право іншим фахівцям у галузі права повноваження на здійснення захисту в справах про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 131-2 Конституції України , ст.ст. 59, 268,271 КУпАП , суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про залучення до справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП в якості його представника, іншого фахівця в галузі права Шрамко Є.В. відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве процесуальне рішення у даній справі.

Суддя О.М. Нестеренко