Суд: Срібнянський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 13 квітня 2026 р.
Справа: №746/580/25
Суддя: Нагорна Н. Г.
Справа № 746/580/25
1-кп/746/6/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2026 року
Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270330000626 від 10 липня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долина Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
09 грудня 2025 року до Срібнянського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270330000626 від 10 липня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09 грудня 2025 року справу передано до провадження судді ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2025 року призначено підготовче засідання за вказаним обвинувальний актом на 11 год. 00 хв. 12 грудня 2025 року.
Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2025 року призначено судовий розгляд за вказаним обвинувальний актом на 11 год. 00 хв. 26 грудня 2025 року.
26 грудня 2025 року за клопотанням обвинуваченого розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 13 січня 2026 року.
13 січня 2026 року справу знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді. Розгляд справи призначено на 15 год. 30 хв. 10 лютого 2026 року.
10 лютого 2026 року судове засідання відкладено до 15 год. 00 хв. 03 березня 2026 року за клопотанням обвинуваченого, обґрунтованого тим, що він перебуває на військовій службі у зоні бойових дій та не має змоги прибути до у суду у визначену день.
03 березня 2026 року судове засідання відкладено до 18 березня 2026 року за клопотанням прокурора.
18 березня 2026 року судове засідання відкладено до 14 год. 00 хв. 14 квітня 2026 року за клопотанням прокурора, мотивованим тим, що обвинувачений ОСОБА_4 проходить військову службу та не має змоги 18 березня 2026 року взяти участь у судовому засіданні.
Згідно з обвинувальним актом 09 липня 2025 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка в напрямку м. Києва.
Рухаючись у вказаному напрямку, поблизу с. Олексинці Прилуцького району Чернігівської області, близько 23 год. 16 хв., ОСОБА_4 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, внаслідок чого на заокругленні дороги вліво виїхав на праве відносно свого напрямку руху узбіччя автомобільної дороги, де зіткнувся з придорожним деревом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, сполученої краніо-торако-скелетної травми, відкритої черепно-мозкової травми, перелому правої скроневої кістки, травматичного субдурального крововиливу, інтравентрикулярного крововиливу, забою головного мозку, переломів 2, 3, 4 ребер справа, двобічного гемопневмотораксу, закритого перелому правих мало- та великогомілкових кісток, саден правої гомілки, саден тім`яно-скронево-лобної ділянки, травматичного шоку II ступеня, які зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), а саме вимоги пункту 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), пункту 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) ПДР. Вказане порушення водієм ОСОБА_4 ПДР є причиною виникнення та настання дорожньо-транспортної події і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної події.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 09 липня 2025 року він, керуючи автомобілем марки «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка в напрямку м. Києва.
Близько 23 год. унаслідок того, що він проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не обрав безпечної швидкості руху, на заокругленні дороги вліво керований ним автомобіль виїхав на праве відносно свого напрямку руху узбіччя автомобільної дороги, де зіткнувся з деревом.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 , пасажир керованого ОСОБА_4 автомобіля, отримав тілесні ушкодження.
Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється, шкодує про вчинене, просить суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. У заяві вказав, що претензій до ОСОБА_4 не має, на суворому покаранні не наполягає.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд вважає доцільним провести судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, долучених до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено обвинуваченому, що у цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проведено щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, дії ОСОБА_4 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження, суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до статті 65 КК України, суд призначає у межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , зокрема те, що відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особову складу) від 10 жовтня 2023 року № 651 молодшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_4 призначено на посаду командира 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17 жовтня 2023 року № 300 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_3 та наказано вважати таким, що з 17 жовтня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків; згідно зі службовою характеристикою, наданою командиром 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , затвердженої т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_4 характеризується виключно позитивно, згідно з висновком – займаній посаді відповідає, рекомендовано залишити на займаній посаді; відповідно до характеристики за місцем проживання, наданої управляючою компанією ТОВ «Нова Долина», скарг за час проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , від жителів до управляючої компанії не надходило; відповідно до листів КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області від 28 та від 29 жовтня 2025 року № 1486/01-10/01 під спостереженням у лікаря-психіатра з приводу психічних захворювань, у тому числі у зв`язку із вживанням психоактивних речовин, не перебуває, а лікар-нарколог у штатному розписі КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» з 01 червня 2025 року відсутній, у зв`язку з чим пацієнти з психічними захворюваннями у зв`язку із вживанням психоактивних речовин знаходяться під спостереженням у лікаря-психіатра, в тому числі і пацієнти, що отримують замісну підтримувальну терапію; відповідно до довідки УІАП ГУНП в Чернігівській області від 14 жовтня 2025 року № 50846-2025 – до кримінальної відповідальності не притягувався.
Крім того, з досудової доповіді Калуського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 15 грудня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 убачається, що ризик учинення ним повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як низький, що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Також при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Обвинувачений, керуючи транспортним засобом, діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, проявив неуважність внаслідок чого допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
ОСОБА_4 щиро розкаюється у вчиненому, про що зазначав як під час досудового розслідування так і в суді.
Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування активно сприяв встановленню всіх обставин вчинення ним правопорушення.
Обставини, які згідно зі статтею 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.
Згідно з результатами токсикологічного дослідження № 922 від 18 липня 2025 року (почато аналіз о 09 год. 50 хв., закінчено – о 10 год. 00 хв.) в сечі та крові ОСОБА_4 етанол, наркотичні, психотропні та інші речовини не виявлено.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавленням права керування транспортним засобом.
Дійшовши висновку про призначення ОСОБА_4 основного покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом суд виходить з того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим з необережності, останній не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, на момент вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами ускладнить проходження ним військової служби, позбавить можливості під час виконання бойових завдань повною мірою скористатись здобутими навичками та вміннями.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Частиною першої статті 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування активно сприяв розслідуванню обставин вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої та пунктом 2 частини третьої статті 76 КК України.
Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і даними про особу обвинуваченого, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
Цивільний позов не заявлявся. Збитки (завдана шкода) у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат відповідно до статті 124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати, пов`язані з проведенням експертизи у цьому кримінальному провадженні, в розмірі 3 565,60 грн згідно з довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025270330000626.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України, арешт, накладений на автомобіль як речовий доказ – скасувати згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України.
Ураховуючи, що автомобіль марки «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно з інформацією, наданою ГО «Українська Правда», ввезений громадською організацією на територію України як гуманітарна допомога для потреб оборони України під час воєнного стану 05 грудня 2023 року на підставі Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на облік на території України громадською організацією не ставився та не реєструвався, згідно з актом приймання-передачі від 21 червня 2025 року, з метою забезпечення потреб оборони України під час воєнного стану, був переданий ГО «Українська Правда» військовослужбовцю, лейтенанту ОСОБА_4 , згідно з листом командира військової частини НОМЕР_3 від 19 листопада 2025 року № 6651А вказаний автомобіль на баланс військової частини не ставився, згідно з актом тимчасового затримання (доставляння) транспортного засобу для зберігання на спеціальному майданчику від 10 липня 2025 року переданий на зберігання до ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, слід повернути ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 75, 286 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до частин першої, третьої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації та командира військової частини НОМЕР_3 про зміну місця проживання, роботи або служби;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
- контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходить військову службу, покласти на командира військової частини НОМЕР_3 .
Речовий доказ у справі:
автомобіль «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно з актом приймання-передачі від 21 червня 2025 року переданий ОСОБА_4 як гуманітарна допомога ГО «Українська Правда» та знаходиться на зберіганні на території ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, – повернути ОСОБА_4 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 16 липня 2025 року на автомобіль марки «KIA SORENTO CRDI XC», державний номерний знак НОМЕР_1 , – скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025270330000626 у розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять ) грн 60 коп. на користь держави.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua