Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №160/5662/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуСправа №160/5662/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 року №046350018359 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 13.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за професією «гірник очисного забою», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року проходження військової служби в особливий період та участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, з розрахунку один місяць служби за три;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно заяви від 13.01.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 13.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350018359 від 21.01.2025 року позивачеві безпідставно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у нього достатнього пільгового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (25 років на непровідних професіях, 20 років на провідних професіях), при цьому відповідачем-2 в порушення приписів пункту 2.3 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (далі – Положення №530), та підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393), безпідставно не зараховано позивачеві до спеціального та пільгового стажу роботи за професією «гірник очисного забою», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року проходження військової служби в особливий період та участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, з розрахунку один місяць служби за три, що, в свою чергу, призвело до помилкових висновків про кількість пільгового стажу позивача. Також позивачем зазначалося, що пенсійним органом при здійсненні розрахунку пільгового стажу позивача має бути застосовано кратне обчислення відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, пільговий стаж позивача за провідною професією - «гірник очисного забою», має складати 24 роки 01 місяць 21 день в т.ч: 12 років 04 місяці 06 днів – робота по професії + 07 років 00 місяців 15 днів - безпосередня участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в кратності один місяць служби за три, тобто всього 19 років 04 місяці 21днів, а також з урахуванням кратності 1,25 (Роз`яснення № 8) = 24 роки 01 місяці 21 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5662/25 за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 , призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

11.04.2025 року та 14.04.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 13 січня 2025 року заяви про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350018359 від 21.01.2025 року обґрунтовано та на законних підставах відмовлено ОСОБА_1 у призначені такої пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, передбаченого ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (25 років на непровідних професіях, 20 років на провідних професіях), в той час як пільговий стаж роботи позивача становить 18 років 00 місяців 10 днів, в тому числі: провідні професії - 12 років 04 місяці 06 днів; професії по постанові №202 - 03 роки 02 місяці 21 день; навчання за фахом - 28 днів; військова служба в особливий період - 2 роки 04 місяці 15 днів (для призначення права), що є недостатнім. При цьому до загального страхового стажу не зараховано період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1997 по 25.06.2000, оскільки відсутня дата видачі диплома, диплом не надано. Загальний страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років (Список 1), становить 38 років 00 місяців 02 дні. Таким чином, відповідач-2 вважає, що рішення №046350018359 від 21.01.2025 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.

17.04.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 13.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, однак зазначена заява та додані до неї документи розглядалися іншим територіальним органом Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, у зв`язку з чим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350018359 від 21.01.2025 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому відповідач-1 наголосив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача по суті та не приймало жодних рішень щодо відмови у призначенні пенсії. Крім того, відповідач-1, посилаючись на положення частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих на підземних та відкритих гірничих роботах, а також для працівників провідних професій, зазначив, що відповідно до розрахунку страхового стажу станом на 13.01.2025 року страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років по Списку №1, становить 38 років 02 дні, пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1, з урахуванням військової служби в особливий період, навчання за фахом, складає 18 років 10 днів (з них: роботи підземні провідні професії (20) - 12 років 04 місяці 06 днів; роботи підземні професії за пост. № 202(25) - 03 роки 07 місяців 02 місяці 21 день, навчання за фахом — 28 днів, військова служба в особливий період — 02 роки 04 місяці 15 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідних 25 років пільгового стажу. Також відповідач-1 у відзиві навів правове обґрунтування щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періодів проходження військової служби, зокрема під час мобілізації та безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, зазначивши, що період проходження військової служби під час загальної мобілізації з 29.08.2022 по 13.01.2025, в тому числі період безпосередньої участі в антитерористичній операції та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024, з 19.06.2024 по 03.11.2024 зараховано позивачу до пільгового стажу роботи в одинарному розмірі, як військова служба в особливий період. При цьому, відповідач-1 зазначає, що позивач вимагає зарахувати весь період служби з 29.08.2022 по 13.01.2025 до пільгового стажу роботи в розрахунку один місяць служби за три місяці, однак, відповідно до наданих документів, позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у періоди з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024, з 19.06.2024 по 03.11.2024. Отже, в пільговому обрахунку один місяць служби за три місяці підлягають зарахуванню виключно вказані періоди участі позивача у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а не весь період перебування позивача на військовій службі під час загальної мобілізації.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача від 13.01.2025 року.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №046350018359 від 21.01.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV через відсутність необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, передбаченого ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (25 років на непровідних професіях, 20 років на провідних професіях), в той час як страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років (Список №1) складає - 38 років 02 дні, а пільговий стаж роботи позивача становить - 18 років 00 місяців 10 днів, в тому числі: провідні професії - 12 років 04 місяці 06 днів; професії по постанові №202 - 03 роки 02 місяці 21 день; навчання за фахом - 28 днів; військова служба в особливий період - 2 роки 04 місяці 15 днів (для призначення права), що є недостатнім. Також у рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання згідно з трудовою книжкою з 01.09.1997 по 25.06.2000, оскільки відсутня дата видачі диплома, диплом не надано.

При цьому з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що період роботи позивача за провідною професією «гірник очисного забою» з 30.03.2010 року по 21.12.2018 року та з 15.01.2019 року по 28.08.2022 року (12 років 04 місяці 06 днів) зараховано до пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, в одинарному розмірі (кратність 1); період проходження позивачем військової служби за призовом в особливий період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року також зараховано до пільгового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, в одинарному розмірі (кратність 1).

Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону, зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацами 1-2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014р. за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб», звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Підпунктом 1 пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН (зі змінами);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

інші періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами);

крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Водночас, підпунктом «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393) встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;

таємно (щодо змін додатково див. Постанову КМ № 747 від 19.09.93 таємно);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи в одинарному розмірі, крім часу проходження служби, передбаченого у п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393, який підлягає зарахуванню до стажу, що враховується для призначення пенсії, у кратності один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 05.06.2018 року у справі №348/347/17, від 30.07.2019 року у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а, в яких Верховним Судом наголошено, що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. При цьому, загальний період мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

З наявного в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 судом встановлено, що період його військової служби під час мобілізації в особливий період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року зараховано до пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, суцільним порядком в одинарному розмірі (кратність 1).

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого військовою частиною НОМЕР_2 від 06 грудня 2023 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.08.2022 року позивач призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року (дата звернення до органів ПФУ) підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу в Збройних Силах України.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданою Військовою частиною НОМЕР_4 від 08.01.2025 року №172 молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024, з 19.06.2024 по 26.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка.

Водночас, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 25.05.2001 року, довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 13.01.2021 року №68р, довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 23.12.2024 року №1029р, позивач працював посадах, робота на яких надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, зокрема:

Філія ВАТ «Павлоградвугілля» «Шахта Самарська» (ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» «ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»):

11.12.2006 р. – 13.12.2006 р. – учень гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

14.12.2006 р. – 13.02.2007 р. – курси гірників підземних та машиністів підземних установок;

14.02.2007 р. – 29.03.2010 р. – гірник підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

30.03.2010 р. – 16.03.2011 р. – гірник очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

17.03.2011 р. – 31.12.2012 р. – гірник очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

01.01.2013 р. – 21.12.2019 р. – гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» «ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»:

15.01.2019 р. – по теперішній час – гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

При цьому трудова книжка позивача також містить відомості про атестацію робочого місця, на якому працював позивач, за Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016р. (наказ про підсумки атестації №29/5п від 14.02.2019р.).

Таким чином, позивач на момент призову на військову службу за мобілізацією в особливий період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» працював за посадою (професією), робота на якій надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті, що не заперечується та визнається пенсійним органом.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням приписів п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо зарахування до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а саме: періодів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка, з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024 та з 19.06.2024 по 26.12.2024 у кратності один місяць служби за три місяці.

Як вказано вище, відповідно до приписів п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393 час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зараховується до пільгового стажу на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, при цьому означеними вище доказами, а саме: записами військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.08.2022 року та довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2025 року №172, підтверджено, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 03.10.2022 по 29.10.2022, 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024, з 19.06.2024 по 26.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Бахмут та с. Кліщіївка (Бахмутської міської ТГр., Бахмутського району, Донецької області).

Вказані докази є достатніми для зарахування спірних періодів, протягом яких позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, до його пільгового стажу в кратності один місяць служби за три місяці.

Натомість, інші періоди проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період повинні бути зараховані до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, лише в одинарному розмірі, як і було зроблено відповідачем-2, тож позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо доводів позовної заяви в частині необхідності застосування пенсійним органом при здійсненні розрахунку пільгового стажу позивача кратного обчислення стажу відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року №8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 - річного стажу на підземних роботах.

Оцінку можливості застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 надано Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2024 року у справі №200/1009/24, в якій Верховний Суд зауважив наступне.

Згідно із пунктом 5 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 06 грудня 1991 року №1931-ХІІ Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз`яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов`язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.

На виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 06 грудня 1991 року №1931-ХІІ Міністерством соціального забезпечення України видано роз`яснення від 20 січня 1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;

кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року №8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.

У листі від 02 жовтня 2018 року №19997/0/2-18, адресованому Пенсійному фонду України, Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року №1209-27 до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз`яснення №8.

Верховний Суд дійшов висновку, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а Роз`ясненням №8 лише розтлумачено як правильно застосовувати цю норму.

Зрештою, у вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що, з огляду на вказане, двом повним рокам роботи позивача за професією, яка відноситься до Списку № 1, відповідає 1 рік 06 місяців років стажу підземної роботи та роботи в металургії.

При цьому, колегія суддів зауважила, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»», так як цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер ґрунтується на неправильному розумінні висновків Верховного Суду.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено та відповідачем-2 безпосередньо зазначено про це у спірному рішенні, що пільговий стаж позивача за провідною професією «гірник очисного забою» становить 12 років 04 місяці 06 днів, відтак, у позивача наявний 10-річний стаж на підземних роботах, тож відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 позивач має право на розрахунок його пільгового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у відповідній кратності, а саме: із зарахуванням до нього кожного повного року роботи гірником очисного забою з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 - за 1 рік роботи 3 місяці.

З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних висновків суду у сукупності, суд доходить висновку, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350018359 від 21.01.2025 року було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, бо при прийнятті цього рішення пенсійним органом неправильно визначено пільговий стаж позивача, що дає право на призначення такої пенсії, через протиправне не зарахування до цього пільгового стажу періодів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка, з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024 та з 19.06.2024 по 26.12.2024 у кратності один місяць служби за три місяці, а також через незастосування при обрахунку пільгового стажу позивача роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині – задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою поновлення порушеного права позивача вищевказаним протиправним рішенням відповідача-2, суд доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періодів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка, з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024 та з 19.06.2024 по 26.12.2024 у кратності один місяць служби за три місяці та, відповідно, про задоволення цієї частини позовних вимог.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а, від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то суд вважає за необхідне вказати таке.

За правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовом позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 року №046350018359 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 13.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за професією «гірник очисного забою», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, період з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року проходження військової служби в особливий період та участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, з розрахунку один місяць служби за три;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно заяви від 13.01.2025 року.

Водночас, заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував, зокрема, й тим, що, на його думку, пенсійним органом при здійсненні розрахунку пільгового стажу позивача має бути застосоване кратне обчислення стажу відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом надано оцінку таким доводам позивача в контексті вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 року №046350018359 та констатовано обґрунтованість таких доводів позивача.

При цьому позивачем не було заявлено позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу здійснити обрахування пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у відповідній кратності, а саме: із зарахуванням до нього кожного повного року роботи позивача гірником очисного забою з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 - за 1 рік роботи 3 місяці.

Водночас, вищевказана вимога має послідовний зв`язок із попередньою щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 року №046350018359, в якому наведено визначений відповідачем-2 розрахунок пільгового стажу позивача, а також із наступною позовною вимогою – щодо зобов`язання пенсійного органу призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у зв`язку із наявністю у позивача необхідного пільгового стажу, визначеного вказаною нормою Закону, з урахуванням того, що при обрахунку такого стажу мають бути застосовані Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, що випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.

Відтак, враховуючи наведене та керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити обрахування пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у відповідній кратності, а саме: із зарахуванням до нього кожного повного року роботи позивача гірником очисного забою з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 - за 1 рік роботи 3 місяці, оскільки такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права, і вихід за межі позовних вимог безпосередньо пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Щодо позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 13.01.2025 року, суд зазначає наступне.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки спірним рішенням відповідача-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV лише через недостатність пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону (20 років за провідними професіями), водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії такий необхідний пільговий стаж мав, бо відповідач-2 безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Законом №1058-IV періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка, з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024 та з 19.06.2024 по 26.12.2024 у кратності один місяць служби за три місяці, а зарахував їх лише в одинарному розмірі (01 рік 11 місяців), відтак, зарахуванню до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Законом №1058-IV підлягає залишок безпідставно не зарахованих вищевказаних періодів у загальній кількості 3 роки 10 місяців, які мають бути зараховані, і після зарахування яких пільговий стаж позивача відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (робота за провідними професіями) , з урахуванням вже самостійно зарахованого пенсійним органом стажу 14 років 08 місяців (12 років 04 місяці – робота за провідною професією «гірник очисного забою» (з 30.03.2010 року по 21.12.2018 року та з 15.01.2019 року по 28.08.2022 року) та 2 роки 04 місяці – військова служба за призовом в особливий період (з 29.08.2022 року по 13.01.2025 року), на яку позивача було мобілізовано під час роботи на посаді «гірника очисного забою»), а також із обрахуванням пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у відповідній кратності, а саме: із зарахуванням до нього кожного повного року роботи позивача на посаді «гірник очисного забою» з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 - за 1 рік роботи 3 місяці, перевищить необхідний законодавчо визначений мінімум (20 років роботи за провідними професіями), суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 13.01.2025р.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки у випадку йдеться про призначення позивачеві пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, яка призначається незалежно від віку за наявності необхідної кількості пільгового стажу (понад 20 років за провідними професіями), і необхідні підтвердні документи щодо наявності такого пільгового стажу були подані позивачем разом із його заявою про призначення пенсії від 13.01.2025 року, то і пенсія має бути призначена позивачеві саме з дня такого звернення, тобто з 13.01.2025 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV з 13.01.2025 року.

Щодо підстав зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити обрахування пільгового стажу позивача із зарахуванням до нього спірних періодів військової служби у кратному обчисленні та з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, а також призначити позивачеві пенсію, суд зазначає таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його пільгового стажу, а також приймало спірне рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком через недостатність пільгового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо обрахування пільгового стажу позивача із зарахуванням до нього спірних періодів військової служби у кратному обчисленні та з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, а також щодо призначення позивачеві пенсії, водночас, відповідач-1, за наведених обставин, не є належним у цій справі щодо вказаних позовних вимог, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-2 відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст. 139 КАС України.

Абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046350018359 від 21.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, м. Бахмут та Донецька область, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр, с. Кліщіївка, з 03.10.2022 по 29.10.2022, з 02.11.2022 по 11.11.2022, з 30.11.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 14.08.2023, з 13.09.2023 по 04.06.2024 та з 19.06.2024 по 26.12.2024 у кратності один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) здійснити обрахування пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у відповідній кратності, а саме: із зарахуванням до нього кожного повного року роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) гірником очисного забою з урахуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 - за 1 рік роботи 3 місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 13.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі його заяви про призначення пенсії від 13.01.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова