Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №591/14972/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/14972/25

Провадження № 2/591/4014/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.,

за участю: секретаря судового засідання Кравченко Д. І.

розглянув у порядку загального позовного провадження на стадії судового розгляду судову справу єдиний унікальний номер 591/14972/25 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших пов`язаних виплат, ціна позову 92 853.19 грн

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє представник адвокат Корольова Ірина Юріївна

відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СУМИХІМПРОМ",

представник відповідача у порядку само представництва керівник юридичної особи Тютюник Олексій Володимирович

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року в системі «Електронний суд» представник позивача адвокат Корольова І. Ю. в інтересах ОСОБА_1 сформувала до АТ "СУМИХІМПРОМ" позов про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги мотивовано тим, що позивач з 2013 по 02.12.2025 працював у АТ"СУМИХІМПРОМ". Наказом №394 від 02.12.2025 ОСОБА_1 звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю). На день звільнення з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено нараховану заробітну плату. Вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 03.12.2025, але не більше ніж за шість місяців. Відповідно до довідки про доходи, зЗаборгованість АТ «СУМИХІМПРОМ» заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на 2 грудня 2025 року становить 92 853 19 грн . Просить суд стягнути з АТ «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 02.12.2025 в розмірі 92 853.19 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення з подальшим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів; вирішити питання судових витрат.

Аргументи учасників процесу

Відзив

19.01.2026 в системі «Електронний суд» представник відповідача в особі керівника Тютюник О. В. сформував відзив, відповідно до якого просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату ухвалення судового рішення, зменшити.відповідач визнає факт наявності заборгованості перед позивачем при звільненні, посилаючись на обставини введення воєнного стану, простій та відсутність сировини на підприємстві, перебування підприємства в стадії приватизації, наявністю в судах значної кількості судових справ, в яких АТ "СУМИХІМПРОМ" виступає відповідачем, та є не справедливими, не співмірними та не пропорційними зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, умовами що склалися в період воєнного стану, діями Позивача та Відповідача.Також на думку відповідача стягнення з нього такої компенсації не може розглядатися як спосіб збагачення позивача за рахунок роботодавця тощо.

02.03.2026 в системі «Електронний суд» представник позивача сформувала додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що з довідки, наданої судові середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 511.52 грн. Станом на 5 березня 2026 року на день призначення підготовчого судового засідання заборгованість по середній заробітній платі за час затримки розрахунку при звільненні складає (511.52 грн х 67 днів робочих ) 34 271.84 грн

25.03.2026 в системі «Електронний суд» представник позивача сформувала додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що з довідки, наданої судові середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 511.52 грн. Станом на 25 березня 2026 року на день проведення судового засідання заборгованість по середній заробітній платі за час затримки розрахунку при звільненні складає (511.52 грн х 81 днів робочих ) 41 433.12 грн.

13.04.2026 в системі «Електронний суд» представник позивача сформувала додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що з довідки, наданої судові середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 511.52 грн. Станом на 25 березня 2026 року на день проведення судового засідання заборгованість по середній заробітній платі за час затримки розрахунку при звільненні складає (511.52 грн х 94 днів робочих ) 48 082.88 грн.

Рух справи у суді першої інстанції

05 січня 2026 року Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з розглядом справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

05 березня 2026 року Ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони та їх представники у судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позов підтримує. Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судом

Згідно з наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) АТ«СУМИХІМПРОМ» від 02.12.2025 № 394, ОСОБА_1 звільнений із посади оператора котельні 6 розряду котельного цеху за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою про доходи АТ «СУМИХІМПРОМ» ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі станом на 31 грудня 2025 року становить 92 853.19 грн.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 наголосила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів та/або заперечень щодо належного здійснення виплат заробітної плати при звільненні позивача (у розмірі 92 853.19 грн).

Ураховуючи зазначене, суд доходить висновку, про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ«СУМИХІМПРОМ» на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 92 853.19 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З 19 липня 2022 року статтю 117 КЗпП України викладено у наступній редакції «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

У цій справі ОСОБА_1 заявив позовну вимогу про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення в межах шести місяців.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15-ц в якій зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Велика Палата Верховного Суду вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 489/6074/23 сформульовано загальний правовий висновок про застосування статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, зазначено, що, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Під час здійснення такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду в постанову від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 607/2071/17 зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи).

З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Оскільки відповідач як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, то суд вважає за необхідне стягнути із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку.

Згідно з довідкою про доходи АТ «СУМИХІМПРОМ» ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 511.52 грн.

Отже, Позивач був звільнений 02.12.2025, остаточний розрахунок підприємством до цього часу не проведений, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 03.12.2025 (наступний день за днем звільнення) по 13.04.2026 (дата винесення судового рішення).

Суд зазначає, що зазначений період не виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено ч.1 ст.117 КЗпП України.

З моменту звільнення по дату винесення судового рішення судом розраховано кількість днів затримки розрахунку при звільненні, а саме 94 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 48 082.88 грн (середньоденна заробітна плата 511.52 грн х 94 днів робочих затримки).

Представник відповідача у відзиві просив зменшити розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням принципу справедливості та співмірності, просив врахувати, що внаслідок негативних факторів, пов`язаних із збройною агресією РФ проти України, підприємство зазнало значних пошкоджень внаслідок ракетних та інших авіаційних ударів, через регулярне оголошення повітряних тривог на території Сумської області працівники підприємства значну частину робочого часу вимушені перебувати в укритті, що негативно впливає на виробничий процес, більш того наказом-постановою ПАТ «Сумихімпром» від 13.09.2023 № 155/6 з 14.09.2023 оголошено вимушений простій в усіх підрозділах підприємства, а тому у діях відповідача відсутній умисел на несвоєчасну виплату заробітної плати позивачеві.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Як вбачається з документів, доданих до відзиву на позов відповідачем, у ході авіаційних та ракетних обстрілів ПАТ «Сумихімпром», які сталися у вересні 2024 року, пошкоджено адміністративну будівлю, приміщення цехів підприємства, завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 061 000,79 грн.

01.09.2024 у ході обстрілів пошкоджено будівлю прохідної ЦОФ-2, складу ПММ, ЛЗР та складу готового продукту «Піросульфіт», загальні збитки становлять 1 159 000.44 грн.

Вказані факти зафіксовані правоохоронними органами, всі пошкодження задокументовані актами обстежень та направлені органам досудового розслідування для включення підприємства до реєстру для відшкодування збитків.

З довідки ПАТ «Сумихімпрпом» від 07.11.2024 № 1875/85 вбачається, що з початку введення на території України воєнного стану у зв`язку з агресією РФ (24.02.2022) у виробничій діяльний ПАТ «Сумихімпром» склалися певні об`єктивні обставини, які вплинули на прибутковість його господарської діяльності. Насамперед це пов`язано з порушенням логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції, зниженням виробничих потужностей підприємства.

Протягом 2024 року до виробництва залучені лише 3 основні цехи з 10, а завантаженість виробничих потужностей становила близько 8%, у зв`язку з чим діяльність підприємства залишається збитковою. Значно збільшилась кількість обстрілів виробничих потужностей підприємства, що супроводжувалося руйнуванням цехів, прохідної, об`єктів енергетичної інфраструктури тощо. Все це разом з неодноразовим пошкодженням об`єктів постачальників електричної енергії призвело до неодноразової зупинки виробництва на ПАТ «Сумихімпром».

Внаслідок постійних обстрілів, повітряних тривог і припинення енергозабезпечення значно зросли борги за спожитий природний газ, електричну енергію і при відсутності обігових коштів зростає борг із виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Таким чином збитки від простоїв виробництва ПАТ «Сумихімпром» через відсутність електропостачання у 2024 році, станом на 23 жовтня 2024 склали 21 960 800 грн. Загальні витрати, пов`язані з простоєм, тільки за 3 квартал 2024 складають 81 478 000 грн.

Станом на 01.11.2024 на ПАТ «Сумихімпром» у зв`язку з відсутністю сировини для виробництва готової продукції оголошено простій усіх структурних підрозділів.

Як встановлено у ході розгляду справи, відповідачем всупереч вимог статті 116 КЗпП України не було виплачено у день звільнення позивача усі належні йому суми.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження№ 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.

Також суд враховує правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.

З огляду на вказане, враховуючи характер заборгованості по заробітній платі, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 10 000.00 грн. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було б передбачити.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 10 000.00 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача в дохід державного бюджету підлягаю стягненню судові витрати у розмірі 1 211.20 грн за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та на користь позивача за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 251.90 грн (20.79%).

Керуючись стст. 141, 263-265, 268, 272, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» (код ЄДРПОУ 05766356, місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми,40003, Україна) на користь ОСОБА_1 а (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 92 853.19 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03.12.2025 по 13.04.2026 у розмірі 10 000.00 (десять тисяч) грн 00 коп. з подальшим утриманням з цієї суми прибуткового податку, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, судовий збір у розмірі 251.90 грн, а усього 103 105 (сто три тисячі сто п`ять) грн. 09 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» (код ЄДРПОУ 05766356, місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми,40003, Україна) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

позивач ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: вул. місце проживання: АДРЕСА_1 ; представник позивача адвокат Корольова Ірина Юріївна РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: проспект Шевченка, 18, м. Суми, україна: ОРДЕР СЕРІЯ ВМ № 1077696 від 18.12.2025;

відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ» код ЄДРПОУ 05766356, місцезнаходження: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми,40003, Україна.

Суддя А. І. Косар