Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №466/645/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/645/26

Провадження № 3/466/598/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВАД №320128 від 25.01.2026, ОСОБА_1 , 25.01.2026 о 20:40 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно неповнолітнього пасинка ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме у його присутності штовхав та дав стусана своїй дружині ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров`ю громадянину ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

На розгляд матеріалів ОСОБА_1 до суду не з`явився. 18.02.2026 року подав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтував наступним чином:

обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу даного правопорушення є наявність наслідків у вигляді реальної шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи. Разом з тим, із зауважень поліцейського, наведених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, випливає, що всі учасники події перебували в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого неможливо встановити достовірність їхніх показів.

Такі зауваження, на думку ОСОБА_1 слід розцінювати як сумнів, що згідно ст.62 Конституції України має тлумачитися на його користь.

Крім того, з огляду на позицію Верховного суду, викладену в справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Терміновий заборонний припис функції доказування наявності наслідків у вигляді реальної шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи не виконує.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 173-2 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність ОСОБА_1 у судовому засіданні не є обов`язковою.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевказане, а також строк на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 277 КУпАП, суддя вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності, на підставі письмових доказів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя дійшов такого висновку.

Згідно ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Положеннями ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Всупереч вищенаведеному, суддею не встановлено та матеріалами справи не доведено, що діяння ОСОБА_1 завдали шкоди психічному здоров`ю потерпілого, а також не доведено наявність у діяннях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вини у формі умислу.

Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У справах «Малофеева проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суддя доходить висновку про відсутність доведеного в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного, з врахуванням положень ч. 1 п.1 ст. 247 КУпАП, суддя вважає, що в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження в даній справі слід закрити.

Керуючись ст. 7, 173-2, 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності - закрити, в зв`язку з відсутністю у його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її постановлення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя П. С. Невойт