Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №512/270/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/270/26

Провадження №1-кп/512/37/26

с-ще Саврань

"13" квітня 2026 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю: секретаря – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження з обвинувальним актом, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026за №12026167180000037, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Байбузівка, Савранського району, Одеської області, українки, громадянки України, одруженої, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин (більш точний час не встановлений під час судового розгляду) ОСОБА_3 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вступила у словесну суперечку з своїм чоловіком ОСОБА_4 , в ході якої у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень невизначеного обсягу.

Реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в той же день і час, перебуваючи по АДРЕСА_1 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, умисно нанесла кулаком правої руки три удари в область лівої частини обличчя ОСОБА_4 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді тріщини червоної кайми нижньої губи зліва, гострого травматичного періодонтита 21 зуба, які не являються небезпечними для життя, а потребують для свого загоєння терміну більше 6 днів і менше 21 дня і по цьому критерію, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які визвали короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального проступку вручено ОСОБА_3 06.04.2026.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.

09 квітня 2026 року до Савранського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК Україниу якому міститься клопотання прокурора Любашівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 складена в присутності захисника ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною 2 статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- заява потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною 2 статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні;

- розписка про отримання підозрюваною ОСОБА_3 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування;

- розписки про отримання захисником ОСОБА_6 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування;

- матеріали досудового розслідування.

Як видно з наданих матеріалів, до ОСОБА_3 не застосовувалось затримання під час виявлення вчинення нею кримінального проступку.

Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Відповідно до частин 1, 2, статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 3 статті 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до частини 2 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

За змістом частини 2 статті 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог частини 2 статті 17, статей 369-371, 374, частини 3 статті 381, частини 2 статті 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження.

Зокрема, встановлено, що 13 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин (більш точний час не встановлений під час судового розгляду) ОСОБА_3 , перебуваючи по вулиці Садова, біля будинку №21 в селі Полянецьке Подільського району Одеської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вступила у словесну суперечку з своїм чоловіком ОСОБА_4 , в ході якої у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на причинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень невизначеного обсягу.

Реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в той же день і час, перебуваючи по вулиці Садова, біля будинку №21 в селі Полянецьке Подільського району Одеської області, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, умисно нанесла кулаком правої руки три удари в область лівої частини обличчя ОСОБА_4 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді тріщини червоної кайми нижньої губи зліва, гострого травматичного періодонтита 21 зуба, які не являються небезпечними для життя, а потребують для свого загоєння терміну більше 6 днів і менше 21 дня і по цьому критерію, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які визвали короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до обвинувального акту матеріальна шкода кримінальним проступком завдана не була.

Встановлені і викладені судом обставини, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Окрім того, обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, а саме – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання останньої є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання згідно зі статтею 67 КК України, суд не вбачає.

Суд вважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженої.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченої, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції частини 2 статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде необхідним й достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченої.

Речові докази у кримінальному провадженні – відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, пунктом 1 частини 1 статті 66, частиною 2 статті 125 КК України, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374, 381, 382 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Байбузівка, Савранського району, Одеської області, українку, громадянку України, одружену, пенсіонерку, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму – визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700, 00 (одна тисяча сімсот) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні – відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

Матеріальна шкода у кримінальному провадженні – відсутня.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) через Савранський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1