Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №523/2204/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 квітня 2026 р.

Справа: №523/2204/26

Суддя: Ганошенко С. А.

Справа № 523/2204/26

Номер провадження № 2/521/3972/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Папінян В.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02.02.2026 року звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 05.02.2026 року справу передано за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року визначено головуючого суддю у справі Ганошенка С.А., який отримав вказану цивільну справу 04.03.2026 року.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст. 279 ЦПК України.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив на те, що 20.11.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 100273113 (надалі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 6000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 100273113 від 20.11.2023 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісія і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. (Копія додається).

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним 1 дорученням(копія додається).

Пунктом 7.1. Кредитного договору № 100273113 від 20.11.2023 року визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія довідки про ідентифікацію додається).

З огляду на викладене, зазначаємо, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений.

Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, 2 що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця(копія додається).

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 26.03.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 106-МЛ/Т від 26.03.2024 р.(далі – Договір відступлення прав вимоги). (Копія додається).

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100273113 від 20.11.2023 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем (Копія Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги 106-МЛ/Т від 26.03.2024 р. додається).

Враховуючи вищезазначене, Позивач з метою захисту персональних даних інших боржників не може надати до суду повний реєстр, тому Позивач користуючись частиною 2 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України надає до суду Витяг з Реєстру боржників який містить данні лише Відповідача, адже він є стороною цивільної справи у суді.

Сума заборгованості Відповідача становить 21871,50 грн., відповідно до Виписки з особового рахунку, яка складається з сум:

- простроченої заборгованості за сумою кредиту – 6000,00 грн.;

- простроченої заборгованості за сумою відсотків– 14731,50 грн.;

- простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту– 1140,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідачем та виконання ним кредитних зобов`язань, шляхом надсилання письмової Претензії про погашення кредитної заборгованості (вих. № 23453832/4534 від 29.12.2025 р) що додається до позову.

Пунктом 9.1. кредитного договору № 100273113 від 20.11.2023 року передбачено, що сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними. Таким чином, Кредитодавець передав Позивачу відповідно до Договору відступлення прав вимоги 106-МЛ/Т від 26.03.2024 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 100273113 від 20.11.2023 року був ідентифікований.

Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором що додається.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2. кредитного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання.

Згідно Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 100273113 від 20.11.2023 року, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Пунктом 7.1. кредитного договору 102227730 від 18.07.2023 року, визначається, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника. І діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п. 1.3. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 102227730 від 18.07.2023 року, строк кредиту 105 днів з 23.11.2023 року. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач ідентифікований. Акцепт договору позичальником підписаний ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 964303.

26.03.2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26.03.2024 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, яка підлягає стягненню становить 21871,50 грн. яка складається з:

- простроченої заборгованості за тілом кредиту – 6000,00 грн.;

- заборгованості за відсотками –14731,50 грн.;

-простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту– 1140,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача також, судові витрати по сплаті судового збору в сумі -2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання. Про те, позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутністю його представника.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, які не вручені останній та повернуті до суду 26.03.2026 року з незалежних від суду причин. Відзиву на позовну заяву від відповідача, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк, до суду не надійшло.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Повне судове рішення виготовлене 14 квітня 2026 року.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.11.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 100273113 (надалі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 6000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 100273113 від 20.11.2023 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісія і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. (Копія додається).

- простроченої заборгованості за сумою кредиту – 6000,00 грн.;

- простроченої заборгованості за сумою відсотків– 14731,50 грн.;

- простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту– 1140,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 21871,50 грн. яка складається з:

- простроченої заборгованості за тілом кредиту – 6000,00 грн.;

- заборгованості за відсотками –14731,50 грн.;

-простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту– 1140,00 грн.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежного виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 100273113 від 20.11.2023 року належним чином не виконував, а тому з нього кредитор ТОВ ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути заборгованість у розмірі 21871,50 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі -6000, 00 грн., по відсоткам - у розмірі -14731,50 грн., і по комісії за видачу кредиту- 1140,00 грн.

У той же час, суд зазначає стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту у сумі -1140,00 грн. наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки суд відхиляє відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту у сумі 1140,00 грн. -задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням викладеного вище, оскільки Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 100273113 від 20.11.2023 року належним чином не виконував, а тому з нього на користь кредитора ТОВ ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» необхідно стягнути заборгованість у розмірі 20731,50 грн., яка складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі -6000, 00 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі -14731,50 грн., а щодо стягнення простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту у сумі 1140,00 грн.-необхідно відмовити

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів у підтвердження своїх заперечень. Своїм правом бути присутньою у судових засіданнях відповідачка також розпорядилася на свій розсуд.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100273113 від 20.11.2023 року підлягає частковому – задоволенню, а в іншій частині вимог -необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд під час винесення рішення не вирішив питання про судові витрати, які поніс позивач при розгляді справи, і які складаються із витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 8000,00 гривень. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного між АО “АПОЛОГЕТ” в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ ФК “КРЕДИТ КАПІТАЛ”, Акту наданих послуг № 14824 від 05.01.2026 року, та Детального опису наданих послуг до Акту № Д/14824 від 05.01.2026 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, згідно якого вартість правової (правничої) допомоги становить у розмірі -8000,00 гривень.

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Усенко М.І., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є завищеними.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи у суді.

Згідно ч.1,ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» сплатило судовий збір в розмірі 2422,40 грн. наведене підтверджується платіжною інструкцією №6374 від 28.01.2026 року.

Відтак, суд виснує що, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із відповідача на користь позивача належить стягнути лише суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі -2296,14 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81,141, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 100273113 від 20.11.2023 року в розмірі 20731,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 2296,14 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі -4000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14.04.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua