Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №521/15423/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/15423/25

провадження № 2/521/898/26

31 березня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Михайлюка O.A.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та суми нарахованих інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та суми нарахованих інфляційних втрат, посилаючись на те, що відповідачі не здійснили жодних дій для виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2010 року у справі №2-1888/2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки відповідачі не виконують зобов`язання, які встановлені рішенням суду, а кредитор має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат від суми боргу, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у сумі 347251 (триста сорок сім тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 79 (сімдесят дев`ять) копійок, з яких: сума 3 % річних в розмірі 80761 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 45 (сорок п`ять) копійок, сума нарахованих інфляційних втрат в розмірі 266490 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 34 (тридцять чотири) копійки, суму сплаченого судового збору в розмірі 4167 (чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 02 (дві) копійки.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до позовної заяви, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2010 року у справі №2-1888/2010 позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСибббанк» заборгованість за кредитним договором №11102733000 від 22.12.2006 р. у сумі 549551,23 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСибббанк» 850 грн. сплачене держмито, 60 грн. витрати на ІТЗ, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСибббанк» 850 грн. сплачене держмито, 60 грн. витрати на ІТЗ.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2012 року у справі 2-1888/2010 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачами не здійснено жодних дій для погашення заборгованості та не виконано рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2010 року у справі №2-1888/2010.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а (провадження № К/9901/10357/18) зазначено наступне: «невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили».

Відповідачами не надано суду жодних доказів виконання ними рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2010 року у справі №2-1888/2010 та фактичної сплати заборгованості.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц).

Нарахування 3% річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц дійшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Позивачем надано суду розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, відповідно до якого нарахування фінансових санкцій до початку введення карантину здійснювалось в межах строку позовної давності - 3 роки, тобто з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року (включно).

Розмір заборгованості відповідно до наданого розрахунку складає 347251 (триста сорок сім тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 79 (сімдесят дев`ять) копійок, з яких: сума 3 % річних в розмірі 80761 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 45 (сорок п`ять) копійок, сума нарахованих інфляційних втрат в розмірі 266490 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Наданий позивачем розрахунок суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідачів на користь позивача суму 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4167 (чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 02 (дві) копійки, що підтверджується платіжною інструкцією №802 від 04 серпня 2025 року.

Оскільки позовні вимоги про стягнення суми 3% річних та суми нарахованих інфляційних втрат задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 261, 267, 526, 598, 599, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та суми нарахованих інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ – 37825968, адреса: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1) заборгованість у сумі 347251 (триста сорок сім тисяч двісті п`ятдесят одна) гривня 79 (сімдесят дев`ять) копійок, з яких: сума 3 % річних в розмірі 80761 (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 45 (сорок п`ять) копійок, сума нарахованих інфляційних втрат в розмірі 266490 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ – 37825968, адреса: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1) – 4167 (чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 02 (дві) копійки в рахунок сплаченого судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

31.03.26