Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №742/5644/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/480/26

Єдиний унікальний № 742/5644/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки – адвокат Жайворонко Ігор Вікторович, до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокатом Жайворонком І.В. подано до суду позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 112294,00 грн.

Позов мотивований тим, що 07.05.2024 за участю ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом Mitsubishi, модель Pajero WG, р.н. НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , який керував мотоциклом марки Suzuki, модель GSX600F, р.н. НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої мотоцикл, який належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження. Матеріальний збиток, завданий власниці транспортного засобу, становить 107294,00 грн. Крім того, за послуги експерта сплачено 5000,00 грн.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.11.2024 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi, модель Pajero WG, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг».

10.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування за фактом дорожньо-транспортної пригоди лише 18.09.2025, тобто поза межами встановленого річного строку з моменту дорожньо-транспортної пригоди в рамках майнової шкоди.

Крім того, представник відповідача зауважив, що висновок експерта містить інформацію про оплату вартості відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ, а позивачка не надала належних доказів оплати проведення відновлювального ремонту, тому рішення щодо відшкодування шкоди має прийматися з вирахуванням ПДВ.

Щодо стягнення витрат на складання висновку експерта, то представник відповідача зазначив, що платником за складання висновку є ОСОБА_3 , тому у ТДВ «СГ «Оберіг» відсутній обов`язок відшкодовувати вартість цього висновку позивачці (а.п.33-39).

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, проте останній подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а справу розглянути без участі сторони позивачки (а.п.57).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився також, проте подав до суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи без його участі (а.п.58).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася теж, проте подала до суду заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи без її участі (а.п.56).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , власницею мотоцикла SUZUKI, модель GSX600F, р.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (зворот а.п.12).

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.11.2024 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. З вироку вбачається, що 07.05.2024 близько 6 год. 55 хв. ОСОБА_2 , рухаючись на автомобілі марки MITSUBISHI, модель PAJERO WG, р.н. НОМЕР_1 , по вул.Вокзальна в м.Прилуки в напрямку магазину «Фора», на перехресті вулиць Вокзальна-Європейська, на нерегульованому перехресті в межах дії дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла їх передбачити, не правильно оцінила дорожню обстановку та не переконавшись у безпеці своїх дій, виїхала на головну дорогу, не надавши перевагу в русі мотоциклу марки SUZUKI, модель GSX600F, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , котрий рухався по вул.Європейській в напрямку вул.Переяславська, по головній дорозі та зіткнулась з ним (а.п.4-6).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки MITSUBISHI, модель PAJERO WG, р.н. НОМЕР_1 , і саме її неправомірні дії знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із матеріальною шкодою, завданою позивачці ОСОБА_1 пошкодженням належного їй на праві власності мотоциклу марки SUZUKI, модель GSX600F, р.н. НОМЕР_2 .

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (07.05.2024) цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mitsubishi, модель Pajero WG, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг», що підтверджується копією поліса №ЕР-216747890. Строк дії полісу з 12.09.2023 до 11.09.2024 включно, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн, розмір франшизи – 3200,00 грн (а.п.23-24, 43).

Відповідно до копії висновку експерта №068/25 від 27.08.2025 розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого мотоцикла SUZUKI, модель GSX600F, р.н. НОМЕР_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 107294,00 грн (а.п.7-21).

03.09.2025 ОСОБА_1 зверталася до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про страхове відшкодування (а.п.22, 25-27).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Указана норма кореспондується зі статтею 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, у спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 1 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18) та від 5 лютого 2020 року у справі №748/1893/18 (провадження № 61-11557св19).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 звернулася до страховика ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.05.2024 року, лише 03.09.2025. Як підставу пропуску річного строку для такого звернення остання вказала розгляд судом кримінальної справи щодо встановлення винної у вчиненні ДТП особи і її засудження. Інших незалежних від неї причин пропуску строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування позивачка не навела та не надала жодних належних і допустимих доказів того, що нею здійснювались розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18).

Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила річний строк для подання заяви до страховика про виплату страхового відшкодування та не надала суду жодних належних і допустимих доказів того, що нею здійснювались хоч якісь заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика, тому вимоги позивачки про виплату страхового відшкодування поза межами річного строку від дати ДТП є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.2, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивачки – ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ – 39433769, юридична адреса: вул.Васильківська, буд.14, м.Київ, 03040), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – ОСОБА_2 (РНОКПП – невідомий, адреса проживання: АДРЕСА_3 ), про відшкодування заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 13.04.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА