Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №734/4994/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/734/78/26 Справа № 734/4994/25

ПОСТАНОВА

іменем України

14 квітня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участі секретаря судових засідань Ієвлеівої О.В., захисника адвоката Слобожанюка А.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505789 від 07.11.2025, водій ОСОБА_1 07.11.2025 09:38:00 с.Кіпті, дорога М01 98 км керував транспортним засобом TOYOTA COROLLA H. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі Козелецька ЛІЛ у лікаря-нарколога Водій відмовився чим порушив п.2.5. ПДР Відмова особи, яки керує Т3, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк».

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, про що подав письмове клопотання. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу повідомив патрульних поліцейських, що є військовослужбовцем і проходить військову службу в «Десні». Поліцейська перевірила документи, запитала чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, на що він відповів, що ні, після чого попросила дихнути, що він і зробив. В подальшому, не зважаючи на те, що поліцейська не відчула запах алкоголю, вона наказала припаркувати автомобіль обабіч дороги. Після того як ОСОБА_1 припаркував автомобіль на узбіччі, поліцейська запитала у нього що він перевозить, а в подальшому, не пояснюючи жодних підстав, наказала відкрити багажник та оглянула салон автомобілю, шукаючи, з її слів, заборонені речі, зброю, боєприпаси та наркотичні речовини. Нічого не знайшовши в автомобілі, працівниці поліції, посилаючись на ст.34 Закону України «Про Національну поліцію» наказала ОСОБА_1 викласти усі речі з кишень на автомобіль, пояснюючи, що проводить поверхневу перевірку. Почала запитувати чи вживав колись ОСОБА_1 наркотичні речовини, а отримавши негативну відповідь, продовжила оглядати салон автомобіля наказуючи викласти усі речі на сидіння. В подальшому працівниця поліції наказала надати їй на перевірку усі особисті речі ОСОБА_1 , що він і зробив. Нічого не виявивши поліцейська, разом із своїм колегою, почали перевіряти вміст карманів пасажира авто. Нічого не виявивши, поліцейська о 09:33 запропонувала ОСОБА_1 пройти освідування на стан наркотичного сп?яніння, на що він погодився. Поліцейська повідомила, що згідно інформації у її планшеті у ОСОБА_1 колись були, як вона виразилась «проблеми з наркотиками», на що останній пояснив, що його виправдали і це було давно. Поліцейська запитала ще раз чи готовий ОСОБА_1 пройти експрес тест, пояснюючи, що такий тест покаже вміст наркотичних речовин навіть через місяць, на що ОСОБА_1 пояснив, що готовий його пройти, якщо це не займе багато часу, оскільки йому потрібно забрати військовослужбовця із своєї частини і відповідно, разом з останнім прибути в частину. ОСОБА_2 та не зробивши жодного зауваження щодо його стану, поліцейська в третє продовжувала випитувати чи вживає той наркотичні речовини (кожного разу мабуть розраховуючи на потрібну їй відповідь) на що останній вкотре відповів, що ні, продовжила розпитувати про те, які раніше були у ОСОБА_1 проблеми з наркотичними речовинами, на що він відповів, що його підставили, а суд його виправдав. Потім, поліцейська сказала, що їй необхідно поговорити з колегами і на деякий час кудись пішла.

Повернувшись, поліцейська почала розповідати, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп?яніння і втретє запропонувала йому їхати у лікарню на освідування, сказала, що він має час подумати над її черговою пропозицією і знову кудись пішла. Через кілька хвилин підійшов поліцейський, який сказав, що у них немає можливості доставили ОСОБА_1 до лікарні, порадив відмовитись чекати і пройти тест самостійно, у такому випадку жодної відповідальності ОСОБА_1 не понесе, а його колега - складе протокол «формально», потрібно буде принести тест у суд і ніякого покарання не буде.

Через деякий час, поліцейська знову повернулась до ОСОБА_1 , сказала, що потрібно поговорити і повідомила, що розмова приватна і бодікамери на ній немає. Під час цієї розмови, ОСОБА_3 під час розмови наполягав на доставлені його до медичного закладу в найкоротший термін та просив надати йому направлення на проходження тесту, але поліцейська сказала, що в лікарню ОСОБА_1 вони завести не можуть, що він військовий і для його освідування потрібна присутність представника ВСП (Військової служби правопорядку), інакше таке освідування буде «не за процедурою» також сказала якщо він пройде тест самостійно у м. Чернігові - то ніякого покарання не буде, але на камеру, вона того сказати не може, тому, коли вона повернеться з боді камерою, ОСОБА_1 потрібно буде відмовитись кудись їхати за браком часу.

В подальшому, на ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол і його було відсторонено від керування транспортним засобом.

Після складання протоколу ОСОБА_1 вимагав у поліцейських надати йому направлення на проходження огляду у лікарні самостійно. Поліцейські повідомили, що вони такого направлення не дають, крім того, він не встигне пройти такий тест, оскільки для його проходження у нього є лише 2 години з моменту зупинки.

Отже у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки задля забезпечення проведення огляду водія на стан алкогольного сп?яніння є необхідним здійснення зупинки транспортного засобу, а отже процедурі збирання доказів передують дії органу поліції, вчинення яких має відбуватись з дотриманням вимог закону, так як у матеріалах справи відсутній будь-який належний доказ який би міг підтвердити факт належної зупинки транспортного засобу за вчинення якогось правопорушення то відповідно і відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім цього звертає увагу суду, що працівники поліції не мали права проводити ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 266-1 КУпАП чітко визначено коло осіб, котрі маються передбачене законом право на проведення огляду військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного та наркотичного сп?яніння, а саме: посадові особі, уповноважені на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командир (начальник) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронний орган спеціального призначення.

Разом з тим, з відеозапису та змісту протоколу вбачається, що працівникам поліції достеменно було відомо, що вони складають матеріали відносно військовослужбовця, отже останні свідомо порушили вимоги ст. 266-1 КУпАП.

У зв?язку з цим, протоколу про адміністративне правопорушення є не допустимим доказом, тик як огляд на стан алкогольного сп?яніння проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП. «Огляд військовозобов?язаних та резервістів під час проходження зборів, а також віськовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним».

Також, захисник звертає увагу суду, що ОСОБА_1 , не відмовлявся від освідування, погоджуючись на таке освідування двічі і єдиною законною поведінкою співробітників поліції було провести освідування після отримання згоди на таке з першого разу, отже подальшу відмову, було фактично отримано спровоковано та сфабриковано поліцейськими, що ввели його в оману.

Вказаний вище факт підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та відео записом з нагрудної камери (відеореєстратора/бодікамери) поліцейської.

У зв?язку з цим, протоколу про адміністративне правопорушення є не допустимим доказом, так як огляд на стан алкогольного сп?яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП. «Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.»

Також зазначає, що відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається (час 09:39 та 09:53 - поліцейська знімала з себе нагрудну камеру, щоб приховати факт порушення нею закону), то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

У разі відсутності нагрудної камери відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції про Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох понятих/свідків.

Таким чином, свідки за матеріалами справи відсутні, а відеозапис не фіксує всіх обставини справи та не фіксує вимогу ОСОБА_1 відвести його до медичного закладу та видати йому направлення до лікарні. Тому відеозанис не можна визнати належним та допустимим доказом підтвердження вини ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577523 від 28.01.2026, в якому зафіксовано обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування останнім транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а також про його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.

Відтак, сам протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, складені уповноваженим суб`єктом, не можуть бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, рапорті поліцейського, які є документами складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, як поліцейська зупиняє автомобіль TOYOTA COROLLA H.3 АA241408 та просить у водія показати посвідчення. Останнім є ОСОБА_1 , який є військовим. На питання поліцейської, чи вживав спиртні напої, відповідає, що ні та на вимогу останньої дихає їй. На питання чи вживає наркотичні засоби відповідає, що взагалі ніколи не вживав. При цьому, ОСОБА_1 поводить себе адекватно, виконує всі вказівки поліцейської щодо поверхневого огляду. Після цього поліцейська без оголошення будь-яких ознак сп`яніння запитує у ОСОБА_1 , чи поїде той на огляд до лікарні, на що останній відповідає, що без питань поїде. Поліцейська відходить до своїх колег. Відео її боді-камери фіксує, що з ОСОБА_1 розмовляє інший поліцейський. Через деякий час поліцейська повертається на місце і пропонує вкотре ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікарні. ОСОБА_1 заперечує наявність у нього ознак сп`яніння, каже, що поспішає, та просить час подумати. Поліцейська відходить від ОСОБА_1 , та знявши боді-камеру, кладе її біля входу на пост. У період з 09:39 до 09:53 камера не фіксує всі події, як відбуваються біля автомобіля ОСОБА_1 , де знаходився останній. Після цього, поліцейська бере боді-камеру, підходить до ОСОБА_1 та знову питає, чи поїде той на огляд до медичного закладу. ОСОБА_1 відповідає, що не відмовляється від огляду, але оскільки поспішає, то до лікарні не поїде, а сам пізніше пройде огляд у лікаря. Після цього відносно ОСОБА_1 складається протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На думку суду, поведінка поліцейського, зафіксована відеозаписом не свідчить, що останнім було виявлено у ОСОБА_1 реальні ознаки наркотичного сп`яніння. З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими він поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, виконував вказівки поліцейського, мав звичайний колір обличчя.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, оскільки на переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому слід зазначити, якщо проведення медичного огляду пропонувалося працівником поліції без явних на те причин, описані ознаки сп`яніння не відповідають фактичному стану водія, винуватість водія автомобіля в порушенні п.2.5 ПДР поза розумним сумнівом не може вважатись доведеною.

З огляду на викладене, суд констатує необґрунтованість вимог працівників поліції щодо проходження гр. ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння за фактичної відсутності таких ознак, і як наслідок - порушення процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, що свідчить про неправомірність дій поліцейського та вказує на недоведеність обов`язкової складової об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Досліджений судом наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним, не відображає повної фіксації події, оскільки не містять відеофіксацію в період з часу з 09:39 по 09:53. В цей час боді-камера перебуває не на форменому одязі поліцейської, а біля ганку поста та не фіксує події за участі працівників поліції та ОСОБА_1 . При цьому суд зауважує, що до того, як поліцейська залишила боді-камеру, ОСОБА_1 заперечував вживання будь яких заборонених засобів та погоджувався пройти будь-яку експертизу. Але після того, як поліцейська взяла камеру і підійшла до ОСОБА_1 та вже в котре запитала, чи поїде той на огляд до лікарні, останній відповів, що не відмовляється, але не поїде, оскільки поспішає. Огляд пройде сам.

Отже, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім цього суд зазначає, що дані відеозапису узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , які викладені у клопотанні про закриття провадження у справі та не спростовують його доводи.

Зазначене свідчить про те, що посадовими особами патрульної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов протии України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку наддало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним п.2.5 ПДР в розпорядження суду надано не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 247, 251, 252, 256, 266, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя