Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №766/10977/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10977/25

н/п 2/766/1409/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Кириченко О.М.,

справа №766/10977/25; провадження №2/766/1409/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за

позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 )

до

відповідачів: ОСОБА_2 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_3 ),

ОСОБА_3 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_4 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_5 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ),

треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товарна Біржа «Ізумруд» (ЄДРПОУ: 24105100, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Соборна, буд. 2),

державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ, Миколаївської області Соколенко Діана Володимирівна (РНОКПП не встановлено, місцезнаходження: АДРЕСА_4 )

предмет та підстави позову: про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

У липні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючою від власного імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , укладений 29.05.1997 року на Товарній біржі «Ізумруд», зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю» за №2-16, зареєстрований 02.06.1997 року в Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №97 за реєстровим №38219; судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.05.1997 року між позивачем та відповідачами укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 кв.м, житловою 39,2 кв.м. Вказаний договір укладений на Товарній біржі «Ізумруд», зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю» за №2-16, зареєстрований 02.06.1997 року в Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №97 за реєстровим №38219. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ, Миколаївської області №79210811 від 02.06.2025 р. позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, з огляду на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, укладення договору особами, які не є членами біржі(малолітні діти не можуть бути членами біржі), порушення вимог про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору, не існування адреси.

Позивач вважає що така відмова держреєстратора є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки позивач з моменту укладення договору та до теперішнього часу володіє вказаним нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 і вона є тією ж самою квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання позивач можливості не має, вона звернулась до суду за захистом своїх прав з вказаним позовом.

Відповідачі відзиву на позов не подали, були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.07.2025 року позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення зазначених у ній недоліків.

23.09.2025 року від представника позивача за ордером адвоката Головатенко К.К. через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позову у вигляді пояснень.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 18.11.2025 року.

18.11.2025 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2025 року витребувано з КП «Херсонське БТІ» ХОР інвентарну справу на квартиру АДРЕСА_5 . Судове засідання відкладено на 04.12.2025 року.

04.12.2025 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява відкладення судового засідання у зв`язку із ненадходженням витребуваних доказів.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не з`явились, про день, час та місце його проведення повідомлялись належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили.

У зв`язку із ненадходження витребуваних судом доказів та клопотанням представника позивача, судове засідання відкладено на 05.02.2026 року.

14.01.2026 року з КП «Херсонське БТІ» ХОР надійшли витребувані докази.

У зв`язку із перебуванням Головуючого у справі судді у відпустці розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 18.02.2026 року.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи учасники не з`явились. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У зв`язку із неявкою сторін судове засідання відкладено на 23.03.2026 року.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи сторона позивача не з`явилась. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. 23.03.2026 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Заперечень щодо розгляду справи у заочному порядку до суду не надходило.

У час призначений до розгляду справи відповідачі та представники третіх осіб не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем їх проживання або місцезнаходженням, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідачі та треті особи будучи повідомленими належним чином про розгляд справи, відзиву на позовну заяву та пояснень по суті спору не подали, про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду позивача/представника про розгляд справи у його відсутності, заперечень щодо розгляду справи у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи до суду не надходило та на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомлених про день, час та місце судового розгляду справи відповідачів та представників третьої особи і відсутності будь-яких заяв від них, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

29.05.1997 року на Товарній біржі «Ізумруд» між позивачкою та відповідачами укладено договір №2-16 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на житловий будинок було зареєстровано 02.06.1997 в Херсонському МБТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером 38219.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ, Миколаївської області №79210811 від 02.06.2025 р. позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, з огляду на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, укладення договору особами, які не є членами біржі, порушення вимог про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору, не існування адреси, за якою знаходиться квартира.

В інвентарній справі №7555, що надійшла від КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на виконання ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року про витребування доказів, містяться:

договір №2-16 купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , за яким остання придбала квартиру АДРЕСА_6 . Відповідно до пункту 5 зазначеного контракту покупець набуває право власності на домоволодіння з моменту реєстрації цього контракту на біржі.

договір №080 купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , за яким останній придбав частину квартири АДРЕСА_6 . Відповідно до пункту 5 зазначеного контракту покупець набуває право власності на домоволодіння з моменту реєстрації цього контракту на біржі.

Згідно наявного в матеріалах інвентарної справи листа БТІ від 21.02.2020 р. №83, відповідно до матеріалів інвентарної справи, станом на 31.12.2012 року, право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 -3/4 частин; ОСОБА_6 частина.

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зокрема, відповідно до пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований на Товарній біржі «Ізумруд» 25.05.1997 року, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР 1963 року), Закон України «Про власність», Закон України «Про товарну біржу».

Зі змісту договору №2-16 купівлі-продажу від 22.05.1997 року вбачається, що цей договір містить всі істотні умови договору купівлі-продажу квартири.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу укладеного 29.05.1997 року на Товарній біржі «Ізумруд», зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових операцій з нерухомістю» за №2-16, зареєстрований 02.06.1997 року в Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №97 за реєстровим №38219.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із усталеною судовою практикою власник майна має пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу для відновлення порушеного права власника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі №453/1240/13 (провадження № 61-20741св18).

В разі, якщо право власності не підтверджується правовстановлюючим документом або його втрачено, позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивача у зв`язку з недійсністю (відсутністю) відповідного документа.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Зі змісту договору купівлі-продажу зареєстрованого 29.05.1997 року вбачається, що його укладено у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстровано на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню він не підлягав. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України зареєстрований в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло. При цьому, права, зареєстровані до 1 січня 2013 року, залишаються дійсними.

Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торгівельних операцій. Крім того, ст. 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі ст. 41 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР 1963 року угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Водночас згідно зі ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 №3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 №13 та від 25.05.1998 №15) роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

В ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору. Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду.

На рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень ст. 47 та ст.227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а ч.2 ст.15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні як укладеного на товарній біржі.

Спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Наведений правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 №336/6023/20.

Крім того, відповідно до положень пп. 1.2 п. 1 глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: …договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на червень 1999 року не суперечила чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року№ 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року №399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право власності позивача на квартиру не порушено жодним із учасників справи, доказів на підтвердження того, що право власності позивача відповідачами оспорюється, порушується або не визнається суду не надано, отже відсутні жодні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі, дійсним, оскільки договір є таким в силу вимог вищенаведених норм ЦК УРСР 1963 року та ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Крім того, враховуючи правила вчинення нотаріальних дій нотаріуси мають право при оформленні відчуження нерухомості приймати до уваги договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі.

Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів поданих позивачем, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що договір у відповідності до вимог частини другої статті 227 ЦК України (в редакції 1963 року) зареєстрований у БТІ, у передбаченому законом порядку і така угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, підстав для визнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

За викладених обставин суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІ. Розподіл судових витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення судового збору з відповідачів на користь позивача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 41, 47, 128, 224 ЦК УРСР, ст. 328, 392 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товарна Біржа «Ізумруд» (ЄДРПОУ: 24105100, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Соборна, буд. 2), державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ, Миколаївської області ОСОБА_7 (РНОКПП не встановлено, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ,

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_3 , РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_5 , РНОКПП не встановлено, місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Товарна Біржа «Ізумруд», ЄДРПОУ: 24105100, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Соборна, буд. 2,

державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг у м. Вознесенськ, Миколаївської області Соколенко Діана Володимирівна, РНОКПП не встановлено, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено в межах строків визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяЄ. М. Булах