Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №588/2280/25 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/2280/25

провадження № 2/588/163/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

Позивач у грудні 2025 звернувся до суду із указаним позовом, який мотивовано тим, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 812202025 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого останньому було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50000 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Позивач вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит, згідно із розрахунком заборгованості позичальником використано кредитний ліміт у розмірі 4914,60 грн.

В порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення сум заборгованості по кредиту та процентам у строк вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 812202025 від 01.11.2021.

02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 812202025 від 01.11.2021.

За розрахунком позивача станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором № 812202025 від 01.11.2021 становить 30705,67 грн, із яких: 4914,60 грн - заборгованість за основним боргом; 25791,07 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути на користь позивача із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 812202025 від 04.11.2021 в розмірі 30705,67 грн, сплачений судовий збір у сумі 2442,40 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 30.12.2025 за місцем його реєстрації. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 02.01.2026. Також відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення веб-сторінці суду.

Зважаючи на зазначене, поштова кореспонденція направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою та є достатнім сповіщенням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду

Судом установлено, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 812202025, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50000 грн, зобов`язавшись повернути його та проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 2 % або 730% річних (а.с. 9зв.-12).

Також сторони погодили паспорт споживчого кредиту (а.с. 8-9).

До позовної заяви позивачем додано Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Статут ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 13-17, 53-60).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі одноразовим ідентифікатором 8XKJY299.

Водночас, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між сторонами паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 812202025 від 01.11.2021 у розмірі 30705,67 грн, із яких: 4914,60 грн - заборгованість за основним боргом; 25791,07 грн заборгованість за відсотками (а.с. 25-28, 38-39). Також були підписані додаткові угоди №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, № 32 від 31.12.2023 (а.с. 30зв.-33, 35зв., 36зв ).

02.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 812202025 від 01.11.2021 у розмірі 30705,67 грн, із яких: 4914,60 грн - заборгованість за основним боргом; 25791,07 грн заборгованість за відсотками (а.с. 40-44, 48-49).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені судом докази, а також встановлені обставини та положення зазначених вище норм права, суд вважає доведеним, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях із відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 01.11.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що станом за указаним кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 30705,67 грн, із яких: 4914,60 грн - заборгованість за основним боргом; 25791,07 грн заборгованість за відсотками (а.с. 18-23, 24).

Але Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про фактичне отримання кредитних коштів відповідачем, або про те, що саме відповідач скористався вказаним платіжним інструментом. Позивач не надав таких доказів самостійно та не звертався з клопотанням про їх витребування з банку. Наданий розрахунок заборгованості не замінює докази зарахування коштів, оскільки здійснений позивачем одноособово.

В позовній заяві зазначено що кредит наданий позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту, а позичальником за строк дії договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 4914,6 грн.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, а у справах цієї категорії порушує принцип диспозитивності та змагальності сторін. Без доказу фактичного зарахування коштів неможливо встановити чи дійсно кредит було надано.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частини 1, 5 статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас, надані позивачем докази не містять відомостей, які б прямо або опосередковано свідчили про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, у зв`язку з чим мав обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Також, необхідно зазначити, що клопотання про витребування доказів позивачем у позовній заяві не було заявлено.

Таким чином, докази, покладені в основу позову, не відповідають критеріям належності та допустимості, не підтверджують обставин, викладених у позовній заяві, та не можуть бути прийняті судом як підтвердження виникнення, зміни чи припинення правовідносин між сторонами.

Відповідно частин 1, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у справі відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог, а тому позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є необґрунтованим та підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України, суд, відмовляючи в позовних вимогах, покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 77, 78, 81, 141, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.В. Лебедь