Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №490/2782/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2782/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________________________________________________________________

Справа № 490/2782/26

1 – кп/490/960/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026153020000059 від 17.03.2026р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше судимого: 29.04.2024р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванняміз застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць; 18.12.2024р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 390-1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України до остаточного покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, та якому, відповідно до ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.11.2025р. невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024р. у виді обмеження волі замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2023р. ОСОБА_3 , призваного за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 245 від 07.09.2023р., матроса ОСОБА_3 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , призначено на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, матрос ОСОБА_3 , з 28.07.2023р., тобто з моменту відправлення з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_2 , набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Виконуючи покладені на нього обов`язки по військовій службі Збройних Сил України, матрос ОСОБА_3 згідно вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) був зобов`язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) проти правосуддя.

Так, 18.12.2024р. вироком Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 3 ст. 78, ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.04.2024р. та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.11.2025р. справа № 274/7458/25 засудженому ОСОБА_3 не відбуту частину покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024р. у виді обмеження волі, замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин, у зв`язку з чим 20.11.2025р. ОСОБА_3 звільнений з Державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)». Не відбута частина, від якої він був звільнений умовно-достроково, складає 10 місяців 19 днів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КВК України, ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

08.12.2025р. ОСОБА_3 прибув до Центрального районного відділу філії Держаної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях для постановки на облік за ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.11.2025р., де йому роз`яснено порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт та відібрана підписка про те, що в разі ухилення від відбуття покарання, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

ОСОБА_3 був письмово попереджений про те, що на підставі ст. 37 КВК України, він повинен додержуватись встановлених, відповідно до закону, порядку та умов відбування покарання, а саме сумлінно ставитись до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтись з викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Також останньому роз`яснено, що поважними причинами неявки до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк визнається: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, які фактично унеможливлюють своєчасне прибуття за викликом і які документально підтверджені.

Того ж дня, 08.12.2025р., засудженому ОСОБА_3 на руки видано направлення до адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1, для відбуття 240 годин громадських робіт, останній власноруч проставив рукописну відмітку про отримання направлення. Згідно вказаного направлення, ОСОБА_3 повинен був приступити до відбування покарання 09.12.2025р.

Згідно Наказу голови адміністрації Центрального району ММР від 11.12.2025р. № 153-к, ОСОБА_3 прийнято на безоплатні громадські роботи у вільний від основної роботи час строком на 240 год. з 11.12.2025р. Того ж дня, 11.12.2025р. начальником адміністративно-господарського управління адміністрації Центрального району ММР ОСОБА_4 складено графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт на період з 11.12.2025р. по 31.12.2025р. Згідно вказаного графіку, ОСОБА_3 мав відпрацювати 60 годин громадських робіт.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про призначене судом покарання, будучи ознайомленим з графіком виходу на роботу засудженого, відповідно до табеля виходу на роботу за грудень 2025 року, не вийшов на відпрацювання громадських робіт два рази протягом місяця без поважних причин, а саме: 11.12.2025р. та 12.12.2025р. Кількість невідпрацьованого ОСОБА_3 без поважних причин часу протягом грудня 2025 року складає 8 годин.

05.01.2026р. начальником адміністративно-господарського управління адміністрації Центрального району ММР ОСОБА_4 , складено графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт на період з 05.01.2026р. по 30.01.2026р., однак ОСОБА_5 , будучи ознайомленим з графіком виходу на роботу, достовірно знаючи про призначене судом покарання, діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання та невиконання покладених на нього судом обов`язків, ухилився від відбування покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

Так, протягом січня 2026 року, ОСОБА_3 з 05.01.2026р. по 30.01.2026р. мав відпрацювати 80 годин, з яких фактично відпрацював 68 годин, а саме: 05.01.2026р., 06.01.2026р., 12.01.2026р., 13.01.2026р., 14.01.2026р., 15.01.2026р., 16.01.2026р., 19.01.2026р., 20.01.2026р., 21.01.2026р., 22.01.2026р., 23.01.2026р., 26.01.2026р., 27.01.2026р., 27.01.2026р., 28.01.2026р., 29.01.2026р., 30.01.2026р. В порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, передбачених ст. ст. 36, 37 КВК України, ОСОБА_3 з 07.01.2026р. по 09.01.2026р. не вийшов на відпрацювання громадських робіт більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а саме: 07.01.2026р., 08.01.2026р., 09.01.2026р., при цьому, будучи письмово попередженим та достовірно знаючи, що за ухилення від відбування призначеного судом покарання передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України. Кількість невідпрацьованого ОСОБА_3 без поважних причин часу протягом січня 2026 року складає 12 годин.

У зв`язку з недотриманням засудженим ОСОБА_3 графіку виходу на роботу засудженого, 19.01.2026р. заступником начальника Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_6 , на підставі ст. 40 КВК України, ОСОБА_3 винесено попередження з приводу ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання. З зазначеними попередженнями останній ознайомлений під особистий підпис 19.01.2026р.

В подальшому, 30.01.2026р. начальником адміністративно-господарського управління адміністрації Центрального району ММР ОСОБА_4 , складено графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт на період з 02.02.2026р. по 27.02.2026р. Згідно вказаного графіку, ОСОБА_3 мав відпрацювати 80 годин громадських робіт. Згідно табелю виходу на роботу засудженого до громадських робіт ОСОБА_3 за лютий 2026 року, останній не допустив жодного пропуску та відбув заплановані 80 годин громадських робіт.

Надалі, 02.03.2026р. начальником адміністративно-господарського управління адміністрації Центрального району ММР ОСОБА_4 , складено графік виходу на роботу засудженого до громадських робіт на період з 02.03.2026р. по 13.03.2026р., однак ОСОБА_5 , будучи ознайомленим з графіком виходу на роботу, діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання та невиконання покладених на нього судом обов`язків, ухилився від відбування покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

Так, протягом березня 2026 року, ОСОБА_3 з 02.03.2026р. по 13.03.2026р. мав відпрацювати 40 годин, з яких фактично відпрацював 16 годин, а саме: 02.03.2026р., 03.03.2026р., 04.03.2026р., 05.03.2026р. В порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, передбачених ст. ст. 36, 37 КВК України, ОСОБА_3 з 06.03.2026р. по 13.03.2026р. не вийшов на відпрацювання громадських робіт більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а саме: 06.03.2026р., 09.03.2026р., 10.03.2026р., 11.03.2026р., 12.03.2026р., 13.03.2026р, при цьому, будучи письмово попередженим та достовірно знаючи, що за ухилення від відбування призначеного судом покарання передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України. Кількість невідпрацьованого ОСОБА_3 без поважних причин часу протягом березня 2026 року складає 24 години.

Згідно листа адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 7584/06.01-46/06/6/26 від 25.03.2026р., станом на 24.03.2026р. ОСОБА_3 відпрацьовано 216 годин громадських робіт.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 381 КК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п`ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд. Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.04.2026р. призначено судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Частиною 1 статті 302 КК України, передбачено, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Прокурором на виконання вимог ст. 302 КПК України, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 зазначено клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до письмової заяви, складеної у присутності захисника – адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Заява обвинуваченого щодо беззастережного визнання вини у пред`явленому йому обвинуваченні не викликає сумнівів у її добровільності.

Проаналізувавши викладене, дослідивши обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, що має бути призначене обвинуваченому, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, його особу, а саме те, що він раніше судимий, на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я" не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, як обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжує покарання.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України із застосуванням вимог ст. 71 КК України та остаточно призначити покарання за сукупністю вироків.

Цивільний позов по справі не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарння за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024р. та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 /одного/ року 1 /одного/ дня обмеження волі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1