Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №482/754/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

14.04.2026

Справа № 482/754/26

Номер провадження 1-кп/482/236/2026

ВИРОК

Іменем України

14 квітня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні у кримінальному провадженні № 1-кп/482/236/26 (справа № 482/754/26), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026152280000008 від 10.02.2026 року, про обвинувачення,-

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

встановив:

Дізнанням встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 05.08.2055 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 51 (частина 3) Конституцією України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині 2 статті 51 Конституцією України зазначається, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, аналогічне визначено і в статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» дитиною є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (наприклад, внаслідок одруження); а дитинство це період розвитку людини до досягнення повноліття.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних можливостей, а також поважати достоїнства дитини, готувати її до самостійного життя й праці.

Частиною 3 статті 182 Сімейного кодексу України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно зі статтею 193 Сімейного кодексу України влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.

Статтею 199 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Дізнанням встановлено, що ОСОБА_4 є здобувачем вищої освіти третього курсу СВО «Бакалавр» денної форми здобуття вищої освіти спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» інженерно – енергетичного факультету Миколаївського національного аграрного університету четвертого рівня акредитації з 01 жовтня 2022 року по 30 червня 2026 року та потребує матеріальної допомоги, оскільки несе витрати, пов`язані з навчанням.

На підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28.11.2023 року (справа № 482/1756/23, виконавчий лист №482/1756/23), ОСОБА_3 повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 07.08.2023 року і до закінчення навчання, а саме до 30.06.2026 року.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось та 27.11.2023 набрало законної сили. На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист №/482/1756/2023 від 30.03.2023 та відкрито виконавче провадження номер за АСВП: 73481943.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, маючи умисел, направлений на невиконання вказаного судового рішення, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Новоодеського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов`язань, грубо порушуючи обов`язки щодо необхідності утримання неповнолітнього сина, які покладені на нього як батька, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, маючи реальну можливість сплачувати аліменти, у період часу з липня 2025 року по теперішній час злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання свого сина на період його навчання, а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживає заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, протягом тривалого часу з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, хоча отримував їх за місцем проходження військової служби, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, більше, ніж за три місяці відповідного платежу в сумі 56 203 грн.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Як зазначено у ч. 2, 3 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена за участі захисниці ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), згоден та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні. Крім того, йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У вказаній заяві захисниця ОСОБА_6 підтвердила добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , згоду останнього із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_4 також надав заяву у якій вказав, що згоден із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026153280000008 від 10.02.2026 року, вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , та про яку зазначено в обвинувальному акті, відповідно до вимог ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах (п. 6 – 1 ч. 1 ст. 67 КК України).

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, на положення статті 65 КК України, обираючи до обвинуваченого ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше судимий, відповідно до даних КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради, на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, та вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій статті обвинувачення у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 100, 124, 126, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Миколаївського апеляційного суду.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1