Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №542/1476/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1476/25 Номер провадження 22-ц/814/847/26Головуючий у 1-й інстанції Гринь О. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар: Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Кожевнікової Тетяни Павлівни на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В :

22.08.2025 представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Ярошенко С.М. яка діє на підставі ордера про надання правничої допомоги серії ВІ № 1325655, звернулась до суду із заявою у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати виплату зарезервованої для ОСОБА_2 частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) будь-яким іншим особам до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заяву обгрунтовує тим, що 21.08.2025 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без шлюбу у період з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування на його утриманні по 13 липня 2022 року включно. ОСОБА_3 , загинув внаслідок поранення ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання. Встановлення вказаного факту необхідне їй для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Листом № 737/2/ВихЗВГ/44 від 07.04.2023 командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомило позивачку, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 09 грудня 2022 року №301) одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн зарезервовано для цивільної дружини загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , яка вирішує в судовому порядку встановлення факту їхнього спільного із ОСОБА_3 проживання як чоловіка та дружини без шлюбу. Після підтвердження даного факту та надання судового рішення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, буде підготовлено висновок, який разом із комплектом документів буде надіслано на розгляд комісії через Департамент соціального забезпечення Міністерства зборони України.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Позивачка ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду із зазначеним позовом проте або ж неправильно було обрано спосіб захисту, або ж юрисдикцію суду, або коло відповідачів у зв`язку із чим вказаний спір вирішено не було.

Разом із тим з моменту смерті ОСОБА_3 минуло понад три роки, отже існує загроза, що частка грошової допомоги, зарезервована рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для цивільної дружини загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 буде виплачена іншим особам.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2025 року заяву задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати виплату зарезервованої частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) будь-яким іншим особам, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 542/1476/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 , адвокат Прядун О.М. Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права .

Заявником не наведено доказів, що невжиття вищевказаного заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Водночас, за даних обставин аргументи, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не доводять того, що відмова у забезпеченні позову не зможе гарантувати реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача та фактично ґрунтуються на припущеннях.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2025 року , та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У справі встановлено, що 21.08.2025 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 , та перебування на його утриманні, встановлення якого необхідне їй для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця.

ОСОБА_3 загинув під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 09 грудня 2022 року №301) одноразову грошову допомогу в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн зарезервовано для цивільної дружини загиблого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 .

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакціїї, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання законного рішення суду у майбутньому.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України та загинув під час виконання бойового завдання13.07.2022, під час дії воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно листа №423/вихЗВГ/316 від 01.03.2023 Департамент соціального захисту Міністерства оборони Ураїни повідомило позивача про призначення матері загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Повідомлено ОСОБА_2 про підготовку висновку , для направлення його на розгляд комісії через Департамент соціального забезпечення міністерства оборони України, у разі надання ОСОБА_2 документів які підтверджують факт проживання як чоловіка та дружини без шлюбу.

За змістом частини 1 статті 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011 -XI одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Апелянт вказує, що позивачем не доведено, що відмова у забезпеченні позову не зможе гарантувати реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Та колегія суддів із вказаним твердженням погодитись не може , адже можливість отримання одноразової грошової допомоги законодавством обмежена трьома роками з дня виникнення такого права, тож в даному випадку у матеріалах справи наявні достатні докази , що свідчать про наявність підстав для застосування відповідного заходу забезпечення позову. Адже у разі втрати особою права на таку виплау воно переходить до інших осіб .

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Апелянтом не доведено , що наявним заходом забезпечення позову її права грубо порушуються. Попередньо ОСОБА_1 було частково призначено одноразову грошову допомогу , доказів оскарження відповідного рішення та його скасування матеріали справи не містять. Відтак , забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати виплату зарезервованої частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) будь-яким іншим особам, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 542/1476/25, цілком відповідає завданню цивільного судочинства та є співмірними із заявленими вимогами .

У даному випадку незадоволення заяви про забезпечення позову може дійсно утруднити виконання рішення суду у разі задовлення позову та буде суперечити вимогам частини 1 статті 16-3 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІ, абзацу 1 пункту 2 Постанови КМУ № 168 щодо рівності часток усіх отримувачів.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вжиті заходи забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили, забезпечить рівний баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Кожевнікової Тетяни Павлівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов