Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №554/11533/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/11533/25 Номер провадження 22-ц/814/1040/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 04.07.2025 року у м.Полтава відповідач ОСОБА_1 вчинила відносно позивача ОСОБА_2 умисний фізичний напад, перебуваючи у присутності її подруги ОСОБА_3 .

Так, вони прийшли до позивача на робоче місце, де вона працює по вул.Конституції 3, в агенцію нерухомості «Ріелт Сервіс». Напад ОСОБА_1 на позивача стався раптово і супроводжувався образами, криками з нецензурною лексикою; вона викрикувала на її адресу принизливі слова і багато іншого, різко перейшла до ударів. Нанесла позивачу удари по обличчю, в область живота, та хапала за руку. Це викликало шок у позивача, страх за власне життя та здоров`я ненародженої дитини.

Під час побиття ОСОБА_2 перебувала на обліку як вагітна жінка, що відомо було відповідачу, оскільки це було видно та нею озвучено під час конфлікту. Також позивач озвучила, що ведеться відеофіксація, але це не зупинило агресивну поведінку ОСОБА_1 , вона продовжила завдавати ударів позивачу і словесних принижень.

Крім того, вже після нападу, 05.07.2025 року відповідач продовжила приниження, публічно залишаючи образливі та принизливі коментарі на сторінці компанії, де ОСОБА_4 працює. Це мало характер морального тиску, переслідування та цькування. Також, 17.06.2025 року вона свідомо розмістила відео з позивачем на своїй сторінці Facebook без її дозволу, що було частиною планомірного психологічного та публічного приниження.

Позивач вважає, що ці дії були спланованими й агресивними. По даному факту побиття була порушена кримінальна справа, в якій ОСОБА_1 відмовлялась від скоєного злочину, а після доказів з відео та показаннями свідків - визнала свою провину.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20 гривень судового збору.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без належного дослідження доказів у справі .

Апелянт вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не надав оцінку твердженням позивачки про події 17.06.2025 р. та 05.07.2025 р. про нібито розміщення відео та коментарів в соцмережах, наголошуючи лише на моральній шкоді, завданій внаслідок вчинення правопорушення 04.07.20205 р. Тобто, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вирішив стягнути з відповідачки моральну шкоду в загальному розмірі 50000,00 грн. за вчинення лише кримінального правопорушення, не відокремивши при цьому розмір моральної шкоди по двом іншим подіям, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Окрім того, суд в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст..13 ЦПК України) самостійно доєднав до матеріалів справи вирок щодо ОСОБА_1 , дослідив його в судовому засіданні та поклав в основу судового рішення як основний доказ зі сторони позивача.

Скаржник зауважує, що сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Зважаючи на викладене ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.08.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн. (справа №554/11478/25; провадження №1-кп/554/959/2025).

Вироком суду встановлено, що 04.07.2025 року близько 13 год. 49 хв., перебуваючи у дворі біля агентства нерухомості «Ріелсервіс», що за адресою м. Полтава, вул.Конституції 3, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Того ж дня близько 13 год. 50 хв., на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, спочатку схопила потерпілу ОСОБА_2 за праву руку, потім нанесла потерпілій ОСОБА_2 1 (один) удар правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя, а саме щелепи, після чого замахуючись правою рукою з метою нанесення удару по обличчю потерпілої ОСОБА_2 , однак у зв`язку з ковзанням руки фактично нанесла 1 (один) удар у живіт потерпілої ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаного фізичного насильства, ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичного експерта №846 від 23.07.2025 року тілесні ушкодження у вигляді: синців правої верхньої кінцівки, які в своїй сукупності оцінюються як легкі тілесні ушкодження, відповідно до п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до вироку від 12.08.2025 року, обвинувачена ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, за участю захисника ОСОБА_5 , в якій повідомила про беззаперечне визнання нею винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду та без її участі.

Цивільного позову у кримінальному провадженні заявлено не було.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що вина ОСОБА_1 у завданні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджена належними доказами. Враховуючи характер завданих тілесних ушкоджень, суд прийшов до висновку, що така шкода завдала їй фізичного болю, приниження та стресу у зв`язку з чим прийшов до висновку, що 50 000,00 грн на відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди завданої діями ОСОБА_1 відповідатиме вимогам розумності, справедливості, а також не є завищеною чи надмірною.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з слідуючих підстав.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 посилається на те, що судом взагалі не взято до уваги подій завдання позивачу моральної шкоди, що полягали у розміщенні відеозапису та образливих коментарів в адресу позивача, рішення ухвалено суто на підставі існування обставин вчинення кримінального правопорушення відповідачем. В той же час під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також не оскаржувала вирок Шевченківського районного суду м.Полтави від 12 серпня 2025 року щодо недостовірно встановлених обставин.

Судом враховано характер вчиненого правопорушення, його тяжкість та наслідки для ОСОБА_2 , враховуючи те, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральні страждання, пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень (легкої тяжкості) зважаючи на те що остання на момент вказаних подій була вагітною, пережила раптовий стрес, страх, фізичний та душевний біль, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з вимог розумності і справедливості та врахував характер вчиненого злочину, ступінь тяжкості, характер та обсяг страждань позивача, особу відповідача та інші істотні обставини справи , що зокрема полягали і у моральному тиску до та після вчинення кримінального проступку, а тому, заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. є належною та справедливою компенсацією за спричинене відповідачем.

Щодо посилань скаржника на безпідставне використання судом першої інстанції вироку Шевченківського районного суду м.Полтави 12 серпня 2025 року , який не був долучений позивачем у справі як доказ , колегія суддів зауважує, що згідно ЗУ «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Відповідно , дослідження судом вироку щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням останньої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не є порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін

Керуючись ст.ст. 374 ,375, 383, 384 , 389-391 ЦПК України,- суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов