Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №535/99/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/99/25 Номер провадження 22-ц/814/853/26Головуючий у 1-й інстанції Гуляєва Г. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Горбун К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ковпаківець» у якому просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування її від відповідача , скасувати запис про реєстрацію іншого речового права ( права оренди).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від10 вересня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

12.09.2025 представник відповідача Гавриш Б.В. подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про стягнення судових витрат.

В обґрунтування заяви про стягнення судових витрат представник відповідача зазначив, що у зв`язку із залишенням поданої позивачем позовної заяви без розгляду, відповідно до вимог ч.5 ст.142 ЦПК України, відповідач має право на компенсацію понесених витрат у порядку, визначеному процесуальним законом на підставі укладеного договору між відповідачем та адвокатом про надання правової допомоги, вартість понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу склала 15000,00 грн., про що у відзиві на позовну заяву було зазначено та додано документи на підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат .

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача Гавриш Богдана Вадимовича про стягнення судових витрат у справі №535/99/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі – відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ». Скарга мотивована тим , що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права .

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що єдиною підставою для задоволення своїх позовних вимог ОСОБА_1 навела відсутність її власноручного підпису на договорі оренди землі та додатковій угоді до договору, однак, висновком експерта підтверджено наявність підпису саме ОСОБА_1 на зазначених документах.

Враховуючи, що позивач усвідомлювала факт наявності орендних відносин, логічним є висновок, що позивач була достеменно обізнана у тому, що вона самостійно підписала договір оренди та додаткову угоду до нього.

Отже, відповідно, є підстави для висновку про те, що позивач подала завідомо безпідставний позов.

Зважаючи на що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про компенсацію здійснених стороною витрат, пов`язаних з розглядом справи, шляхом покладення витрат на другу сторону у зв`язку із залишенням позову без розгляду , оскільки, суд може покласти такі витрати на сторону лише у разі доведення відповідачем, що позивач допустив вчинення необгрунтованих дій зловживання процесуальними правами, що в даній справ не доведено , є необгрунтованим.

У зв`язку із чим ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ» просить скасувати ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року та задовольнити вимоги ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ» щодо покладання на позивача ОСОБА_1 понесених ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ» витрат на правничу допомогу адвоката.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивачем зазначено , що заява відповідача не мала жодних посилань на необґрунтовані дії позивачки у справі та на зловживання позивачкою процесуальними правами у даній справі, а містила лише доводи про стягнення витрат на правничу допомогу, тому ухвала Котелевського районного суду Полтавської області від 22.09.2025 року прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права.

У справі встановлено, ОСОБА_1 звернулася до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом до ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

20.02.2025 представник відповідача Гавриш Б.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки відповідач був вимушений звернутись за професійною правничою допомогою адвоката внаслідок ініціювання судового розгляду позивачем, просили усі судові витрати, понесені відповідачем, а саме витрати зі сплати правничої допомоги адвоката, покласти на позивача.

Ухвалою суду від 26 травня 2025 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта .

21.08.2025 року на адресу Котелевського районного суду Полтавської області надійшов висновок експерта від 11.08.2025 №СЕ-19/117-25/13204-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи .

25.08.2025 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області відновлено провадження у справі.

Під час підготовчого провадження у справі №535/99/25 позивач через свого представника 04.09.2025 подала письмову заяву, в якій просила залишити даний позов без розгляду .

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.09.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ПСП «КОВПАКІВЕЦЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПСП «Ковпаківець» суд першої інстанції вказав , що позивачем у справі не допускалися дії, які можна було б визнати зловживанням процесуальними правами чи необґрунтованими діями позивача. Заява представника відповідача про стягнення (компенсації) здійснених судових витрат не містить посилань на те, у чому полягають необґрунтовані дії позивача у справі .

Колегія суддів вважає, що висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону, з огляду на слідуюче.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Разом з тим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, у від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 зазначено, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Із системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Як зазначено судом першої інстанції, позивач користуючись своїм правом на ініціювання заяви про залишення без розгляду позовної заяви, просив залишити позов без розгляду, що не суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, як вбачається із ухвали суду першої інстанції від 10 вересня 2025 року судом не визнавались необґрунтованими дії позивача, а тому, за даних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у такому випадку в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки необґрунтованості.

Враховуючи наведене вище, оскільки будь-яких свідомих недобросовісних дії позивача, які свідчать про зловживання позивачем процесуальними правами, в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено не було, як і не було судом застосовано до позивача будь-яких заходів, у зв`язку із зловживанням правами, а позов було залишено судом без розгляду не через необґрунтовані дії позивача, а у зв`язку із заявою позивача про залишення позову без, то у позивача відсутній обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу, у контексті положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на вище встановлені обставини справи, а також те, що звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для компенсації відповідачу здійснених ним витрат на правничу допомогу.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесені таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов`язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.

З огляду на матеріали справи, заява відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду щодо їх оцінки. Проте, відповідно до вимог положень ст. 80 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «КОВПАКІВЕЦЬ» – залишити без задоволення.

Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов