Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №527/3142/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3142/24 Номер провадження 22-ц/814/738/26Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Чемерис А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2025 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Глобинського районного суду Полтавської області з заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводиться заявниці ОСОБА_1 сином. У вересні 2019 року заявниця втратила зв`язок із сином, який деякий час проживав у місті Києві. На даний час місцеперебування ОСОБА_2 невідоме. 02.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області із відповідною заявою, на підставі чого 02.08.2023 до ЄРДР внесено відомості за номером 12023170510000438, правова кваліфікація ч. 1 ст. 115 КК України.

Заявниця вказує, що ОСОБА_3 , у якого деякий час проживав син, повідомив про те, що ОСОБА_2 проживав в місті Києві, допомагав ремонтувати автомобілі та через деякий час оформив закордонний паспорт, після чого зробив спробу виїхати до Білорусі, однак його не пропустили через кордон. Десь у вересні 2019 року ОСОБА_2 зник, перед цим сказав, що піде пішки до Білорусі, після чого його ніхто не бачив. Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка проживає в Білорусі, не має зв`язку з батьком два роки.

Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно ОСОБА_1 для вирішення майнових прав щодо земельної ділянки, яка належить її сину, у зв`язку із чим вона і звернулась до суду із даною заявою.

Просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велика Долина Глобинського району Полтавської області, останнє зареєстроване місце проживання: село Блажевичі Мозирського району Республіки Білорусь, безвісно відсутнім з вересня 2019 року.

Згідно розпорядження № 6 від 26 лютого 2025 року виданого головою Глобинського районного суду Полтавської області, у зв`язку з неможливістю утворити склад суду з підстав відсутності необхідної кількості присяжних, справу передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував надані нею докази, які підтверджують, що з вересня 2019 року у неї відсутні будь які відомості щодо місця перебування її сина ОСОБА_2 .. 02.08.2023 року вона звернулась ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області із відповідною заявою щодо зникнення свого сина, проте до цього часу жодних даних щодо місця його знаходження немає. Вказує, що син мав намір виїхати до республіки Білорусь, де проживає його сім`я проте, йому заборонили в`їзд. В свою чергу вона намагалась зв`язатися з онукою, яка проживає у республіці Білорусь, однак та повідомила, що батько більше ніж два роки на зв`язок не виходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заявника та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25.10.2024 Глобинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 29.05.1998 Кринківською сільською радою Глобинського району Полтавської області, з якого вбачається зміна прізвища заявника з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

У зв`язку із втратою зв`язку із сином, заявниця ОСОБА_1 02.08.2023 звернулась до Відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із відповідною заявою, на підставі чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за номером кримінального провадження 12023170510000438 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України.

Згідно змісту довідки, виданої 28.10.2024 за вих. №02-43/684 старостою Великокринківського старостинського округу Глобинської міської територіальної громади Ніколенко А., згідно свідчень сусідів, її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований та фактично не проживає.

В обґрунтування обставини зникнення безвісти ОСОБА_2 заявницею надано суду копію письмових пояснень громадянина ОСОБА_3 від 26.10.2024, за змістом яких ОСОБА_2 деякий час проживав в місті Києві, працював разом з ним, допомагав ремонтувати автомобілі та через деякий час оформив закордонний паспорт, після чого зробив спробу виїхати до Білорусі, однак його не пропустили через кордон. Десь у вересні 2019 року ОСОБА_2 зник, перед цим сказав, що піде пішки до Білорусі, після чого його ніхто не бачив.

На виконання ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10.03.2025 до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло повідомлення №261/30.1-35 від 26.03.2025, згідно якого в архіві відділу відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки, виданої 01.07.2025 за вих. №02-43/296 старостою Івановоселищенського старостинського округу Глобинської міської територіальної громади Приходько М., згідно свідчень сусідів, її син ОСОБА_2 , в с. Весела Долина, Кременчуцького району, Полтавської області, не зареєстрований та фактично не проживає з 2000 року.

Відповідно до змісту письмових пояснень ОСОБА_7 від 02.07.2025, вона проживає по АДРЕСА_1 , та підтверджує, що ОСОБА_2 з 2000 року і по цей день не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до змісту письмових пояснень ОСОБА_8 від 02.07.2025, який проживає по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 з 2000 року і по цей день не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт втрати зв`язку матері із ОСОБА_2 , а також відсутність відомостей про його місце перебування, не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду приймаючи до уваги наступне.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно частини 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно частини 1 статті 306 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини 1 статті 307 Цивільного процесуального кодексу України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Частина 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Положеннями статті 43 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Зазначена норма права передбачає, перш за все, з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини 2 статті 43 Цивільного України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи у вересні 2019 року заявниця ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , втратила зв`язок із своїм сином, який мав намір приїхати до неї з республіки Білорусь, проте, перетнувши кордон, до неї не доїхав.

Відповідно до довідки, складеної слідчим слідчого відділення відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, на запит Полтавського апеляційного суду, 02.03.2023 року за заявою ОСОБА_1 за фактом зникнення безвісті ОСОБА_2 були внесені відомості до ЄРДР за № 12023170510000438, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 03.08.2023 заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук».

Також був встановлений, факт перетину ОСОБА_2 , державного кордону України зі сторони республіки Білорусь в сторону України, 13.03.2019 о 7.53 на пункті пропуску «Вільча» на автобусі невідомої марки. На даний час досудове розслідування триває.

Відповідно до відмітки, що мається на 17 сторінці закордонного паспорту виданого на ім`я ОСОБА_9 серії НОМЕР_3 , на білоруській мові зазначено про заборону в`їзду 30.08.2019.

Згідно змісту переписки із дочкою ОСОБА_2 у серпні 2023 року, остання повідомила, що батько зник більше двох років тому, на зв`язок він не виходив, місце його перебування їй невідоме.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, відсутність більше одного року відомостей про місце перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Досліджені судом документи узгоджуються між собою та не викликають сумніву у їх достовірності. Відтак, наявність підстави для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісно відсутнім підтверджується належними і допустимими доказами в їх сукупності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 45 ЦК України, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2025 року –скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення року Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2025 року – скасувати. Ухвалити нове.

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Велика Долина Глобинського району Полтавської області, безвісно відсутнім з вересня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2026 року.

Головуючий О.В. Чумак

Судді С.Б. Бутенко

Л.І. Пилипчук