Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №343/2561/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/2561/25

Провадження № 22-ц/4808/797/26

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Попова Євгена Васильовича на заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерне товариство «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 липня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7665542741 від 28.07.2021 року, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 18 375,00 грн строком на 12 місяців зі сплатою річних процентів в розмірі 12,00 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 2,50 % від суми кредиту. Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі (п.4.). Кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. 29 липня 2021 року ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило АТ «Таскомбанк» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за кредитним договором № 7665542741 від 28.07.2021 року на підставі договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року. Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, Випискою та Розрахунком заборгованості, доданими до даної позовної заяви. Відповідачка ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти не повернула в повному обсязі, у зв`язку з чим в неї станом на 28.05.2025 року виникла заборгованість в розмірі 33 461,25 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 714,86 грн., заборгованість по річних процентах – 4 371,19 грн. та заборгованість по щомісячних процентах – 18 375,20 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7665542741 від 28.07.2021 року в розмірі 33 461,25 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 714,86 грн., заборгованість по річних процентах – 4 371,19 грн. та заборгованість по щомісячних процентах – 18 375,20 грн, а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 7665542741 від 28.07.2021 року в розмірі 14 671,26 грн та 1 061,98 грн відшкодування сплаченого судового збору.

Не погодившись з заочним рішенням, представник Акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Попов Є.В. безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року змінити та задовольнити позов в повному обсязі. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд не задовольнив позовні вимоги в частині заборгованості за відсотками, які були нараховані після закінчення строку кредитування, чим, неправильно застосував норми матеріального права. Згідно з п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №5542741, який є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно з п. 3.1. Кредитного договору всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР». Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору цей Договір, паспорт кредиту №5542741 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» - складають єдиний кредитний договір Зокрема, відповідно до п. 8.11. Умов отримання, кредитний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку кредитування та повного виконання взятих на себе зобов`язань по ньому.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору чітко визначено заборгованість відповідача. В Умовах отримання фінансових кредитів до Кредитного договору №7665542741 від 28 липня 2021 року передбачено як строк договору (12 місяців) так і строк виконання зобов`язання (до повного виконання взятих на себе зобов`язань по ньому), що дає підстави на стягнення й інших відсотків, які нараховані після закінчення дії договору тобто після 28.07.2022 року. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 33 461,25 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 28 липня 2021 року звернулася до ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», у зв`язку з чим заповнила заяву-анкету на отримання послуг в ТОВ "ФК "ЦФР", яку власноруч підписала (зворт. а.с. 10). ОСОБА_1 ознайомилася із паспортом кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 5542741, що підтвердила своїм підписом (а.с. 9).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 7665542741 від 28.07.2021 року (а.с. 8), за умовами якого сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п. 1.1). Сума кредиту – 18 375,00 грн., строк кредитування 12 місяців.

Згідно паспорту кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 5542741, щомісячні проценти за користування кредитом становлять 2,50 % від суми кредиту, річні – 12,00 % від суми боргу за договором.

У день укладення кредитного договору ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» повідомило ОСОБА_1 , що право вимоги за спірним кредитним договором буде відступлено АТ «Таскомбанк». Відповідачка з повідомленням про відступлення прав вимог ознайомилася, що підтвердила своїм підписом (а.с. 10).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року та додатків до нього (а.с. 17-23), ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «Таскомбанк» свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1).

Як встановлено з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 29.07.2021 року (а.с. 24), АТ «Таскомбанк» отримало від ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7665542741 від 28.07.2021 року на суму 18 394,26 грн.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 7665542741 від 28.07.2021 року, наданого позивачем (а.с. 26-27), вбачається, що станом на 28.05.2025 року борг ОСОБА_1 за вказаним договором становить 33 461,25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 10 714,86 грн., заборгованість по відсотках – 4 371,19 грн. та заборгованість по комісії (щомісячних процентах) – 18 375,20 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка істотно порушила умови укладеного з первісним кредитором кредитного договору № 7665542741 від 28.07.2021 року, у встановленому порядку та строки в повній мірі не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, позивач у встановленому законом порядку на підставі договору факторингу набув права вимоги за вказаним кредитним договором та проводив нарахування відсотків із застосуванням процентних ставок, на які відповідачка погодилася, суд дійшов висновку, що з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 14 671,26 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 10 714,86 грн., заборгованість по річних відсотках – 740,44 грн. та заборгованість по щомісячним відсотках – 3 215,96 грн. Відповідачка здійснила кілька платежів з метою погашення кредитної заборгованості, востаннє 05.01.2022 року, зокрема по основному боргу на загальну суму 7 660,14 грн., тому суд вважає її заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 714,86 грн. правомірною. Суд не погодився з розрахунком в частині нарахування відповідачці річних та щомісячних процентів у вказаному розмірі, оскільки такі нарахування відбувалися поза строком, на який було надано кредит (12 місяців), що передбачено п. 1.2 кредитного договору № 7665542741 від 28.07.2021 року та п.п. 4,6 паспорту кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 5542741.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлено, що 28 липня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7665542741 від 28.07.2021 року, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 18 375,00 грн строком на 12 місяців зі сплатою річних процентів в розмірі 12,00 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 2,50 % від суми кредиту

Разом з Паспортом кредиту та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення кредитного договору та приєдналася підписавши кредитний договір, складають єдиний кредитний договір.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вимог позивача стосовно наявності зобов`язань погашення заборгованості по тілу кредиту. Такі правовідносини вникли між сторонами на підставі договору про надання споживчого кредиту, паспорту споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком до договору, які були підписані позичальником, погоджена ним, й не спростовані іншими доказами.

29 липня 2022 року права вимоги за кредитним договором № 7665542741 від 28.07.2021 року відступлені АТ "Таскомбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 28.05.2025 року виникла заборгованість в розмірі 33 461,25 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 714,86 грн., заборгованість по річних процентах – 4 371,19 грн. та заборгованість по щомісячних процентах – 18 375,20 грн.

Разом з тим, встановлено, що розрахунок заборгованості здійснено за період з 29.07.2021 року по 01 травня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 7665542741 від 28.07.2021 строк дії договору становить 12 місяців (п.1.2)

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно здійснено розрахунок заборгованості за річними і щомісячними процентами по кредитному договору № 7665542741 від 28.07.2021 року за період з 28.07.2021 року по 28.07.2022 року з урахуванням здійснених відповідачкою платежів на погашення процентів на загальну суму 3 105,17 грн. (808,27 грн. – річні проценти та 2 296,90 грн. – щомісячні проценти), та встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по відсотках за вказаний період, тобто в межах строку кредитування, складає 740,44 грн. – річних та 3 215,96 грн. – щомісячних.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в Умовах отримання фінансових кредитів до відповідно до Кредитного договору №7665542741 від 28 липня 2021 року передбачено як строк договору (12 місяців) так і строк виконання зобов`язання (до повного виконання взятих на себе зобов`язань по ньому), що дає підстави на стягнення й інших відсотків, які нараховані після закінчення дії договору тобто після 28.07.2022 року з огляду на наступне.

Правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 відхилила аргументи позивача, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх..

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

У спірних правовідносинах передбачені сторонами у договорі проценти, як плата за наданий кредит, підлягають нарахуванню в межах погодженого сторонами строку дії договору в межах 12 місяців, тобто до 28 липня 2022 року, тому нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку, на який його надано, не відповідає законодавству, таким чином відповідні доводи апеляційної скарги про незаконність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів за межами строку дії договору є необґрунтованими.

З огляду на неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитом після 28.07.2022 року, з підстав, передбачених статтею 1048 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Попова Євгена Васильовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М.Луганська