Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №397/1703/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1197/26 Справа № 397/1703/25 Суддя у 1-й інстанції - Ополинська І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника Саєнко О.М.(в режимі відеоконференції), переглянувши апеляційну скаргу останнього, на постанову Соборного районного суду м. Дніпра від24 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Районним судом встановлено, що 30 листопада 2025 року о 11 годині 25 хвилин за адресою: с. Олександрівка, дорога Н-01 Київ-Знам`янка 242 км водій керував автомобілем ( ОPEL MOVANO державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль для транспортних засобів, які підлягають такому контролю, використовував автомобіль для отримання прибутку відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух». Правопорушення вчинив повторно протягом року, оскільки 31 серпня 2025 року постановою ЕНА 5618309 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, чим порушив п. 31.3.б ПДР - експлуатація транспортного засобу, які не пройшли обов`язковий технічний контроль, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутності складу правопорушень, так як в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до відповідальності останнього за ч.1-3 ст. 121 КУпАП, яка набрала законної сили, а довідка не є таким рішенням. При цьому, захисник вказує, що без повторності зазначені в протоколі обставини свідчать лише про наявність ч.3 ст. 121 КУпАП, притягнути за яке може лише орган національної поліції. Крім цього, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності так як евакуював людей з населеного пункту, яке зазнало артобстрілу.

Під час перегляду захисник підтримав вимоги апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.31.3б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно ч. 4 ст.121 КУпАП повторне керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Виність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи: протоколом в якому викладено обставини правопорушення, відеозаписом на якому зафіксовано, що останній керував ОPEL MOVANO державний номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль для транспортних засобів, які підлягають такому контролю; витягу, яким підтверджується винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 121 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що до матеріалів не долучено постанови за ч.3 ст. 121 КУпАП, яка набрала законної сили апеляційний суд вважає безпідставними, так як долучено витяг з якого видно, що така постанова стосовно ОСОБА_1 виносилася. Даних, що рішення скасовано до апеляційної скарги не долучено.

Доводи апеляційної скарги про вчинення ОСОБА_1 правопорушення в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Так, захисник не надав до апеляційної скарги даних, що правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності. З наявного в матеріалах справи відеозапису теж не можливо встановити інформації про вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності. При цьому, ОСОБА_1 був зупинений в с. Олександрівка Кіровоградської області, та не заперечував, що вчинив правопорушення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Саєнка О.М. - залишити без задоволення.

Постанову Соборного районного суду м. Дніпра від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький