Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №212/3313/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4425/26 Справа № 212/3313/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/3313/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2025 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 16 липня 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2022 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 100 000 грн, строком на 6 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 75% річних та комісії в розмірі 0,00 грн.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 27 березня 2025 року, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 148 291,69 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 100 000,00 грн., заборгованості за відсотками 48291,69 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03.02.2022 року за простроченим тілом кредиту станом на 27.03.2025 в сумі 100 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у сумі 1633,67 грн.

В апеляційній скарзі позивач АТ «АКЦЕНТ - БАНК» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції використовує шаблонне рішення для старих кредитів за програмою кредитна картка (поточний рахунок з кредитним лімітом) та навіть не звернув увагу, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором № А411СТ155101230768, за яким надана фіксована сума кредиту, визначено розмір відсотків та порядок повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування. В оскаржуваному рішенні суду описано типові кредитні картки, але ця справа не стосується кредитної картки, але суд навіть не дивився на це, просто в «шаблоні» змінив прізвище відповідача і все. Фактично судом не вирішено спір по суті та не надано належної оцінки всім обставинам справи та не встановлено, які правовідносини виникли між сторонами та якими нормами права вони врегульовані.

Позивач зазначає, що Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку, а тому сторонами досягнуто всіх істотних умов договору та він підлягає виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, представник позивача АТ «АКЦЕНТ - БАНК» надав заяву про розгляд спарви за його відсутності, а відповідач ОСОБА_1 про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2024 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та відповідачем був укладений договір про надання кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-БАНКУ. Своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в А-БАНКУ та згоду, що підписана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять між ним і банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами Договору про надання банківських послуг до його укладення, екземпляр Договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті www.a-bank.com.ua, про що свідчить підпис відповідача у Анкеті - заяві.

До позову додано роздруківку витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, яка не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг. Вказаний витяг не має будь-яких позначок, які б вказували, який саме з видів карткового рахунку був обраний відповідачем, та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами банку по обраному виду карткового рахунку.

Згідно з наданим позивачем АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором, станом на 27.03.2025 року, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 148 291,69 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 100 000,00 грн., заборгованості за процентами 48 291,69 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «А-БАНК» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту у розмірі 100 000 грн, розмір якої останнім не спростовано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «А-БАНК» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, зазначивши, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафу, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, суд виснував, що доводи позивача про те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків та штрафів, не можна прийняти до уваги, оскільки АТ «Акцент-Банк» не надав суду доказів щодо типу виданої відповідачу кредитної картки.

Зважаючи на те, що позивач АТ «А-БАНК» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, з таких підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першоїстатті 181 ГК України, господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - поверненнягрошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, що 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 власноруч підписаа Анкету-заява, у якій зазначив, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Анкета-заява свідчить про те, що відповідач погодився на банківське обслуговування АТ «А-БАНК».

03 лютого 2022 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «А-БАНК», шляхом накладення електронного підпису, підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А411СТ155101230768, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, Паспорт споживчого кредиту.

Згідно з Заявою, відповідачу надається строковий кредит на 6 місяців, у розмірі 100 000 грн. (тобто до 03.08.2022). Процентна ставка – 75 % річних.

Відповідно до п. 9 Заяви, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту – НОМЕР_1 .

Згідно з п. 11 Заяви, погашення заборгованості здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 .

Паспорт споживчого кредиту містить аналогічну зазначеній у Заяві інформацію щодо кредитування.

Отже, за встановленими у справі обставинами, 03 лютого 2022 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону "Про електронну комерцію", АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Встановлено, що відповідачу надано строковий кредит у розмірі 100 000 грн., строком на 6 місяців, зі сплатою відсотків за корситування кредитними коштами у розмірі 75 % річних.

Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився 03 серпня 2022 року, то у банка наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, по вказану дату включно.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак, останній взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Колегією суддів перевірено розмір заборгованості за відсотками за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений без урахування наведенного вище та умов кредитного договору № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року, який підписано сторонами.

Обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року за період з 03 лютого 2022 року по 03 серпня 2022 року включно, тобто в межах строку кредитування, становить 22 798,37 грн (а.с. 8) і саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для чассткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоовлення цих позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованості за відсотками в розмірі 22 798,37 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів збільшує розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь АТ «А-БАНК», з 1 633,67 грн. до 2 010,60 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (2 422,40 грн Х 83%).

Також, з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача АТ «А-БАНК» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 015,89 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» – задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2025 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за Кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року у розмірі 22 798 (двадцять дві тисячі сімсот дев?яносто вісім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № А411СТ155101230768 від 03 лютого 2022 року – відмовити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2025 рокузмінити в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», зменшивши цей розмір з 1 633 гривень 67 копійок до 2 010 (дві тисячі десять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 015 (три тисячі п?ятнадцять) гривень 89 (вісімдесят дев?ять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: