Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №213/1692/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4612/26 Справа № 213/1692/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/1692/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 січня 2026року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (надалі – АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані комунальні послуги з централізованого опалення, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2023 року, в розмірі 58 031,12 грн, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 155,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 837,62 грн, 3% річних у розмірі 2 521,03 грн, а всього 66 544 грн 95 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року - скасовано, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача – Нофенко Л.В. про поновлення строку позивачу для подання позовної заяви в уточненій редакції, прийнята позовна заява в уточненій редакції.

Позовна заява, в уточненій редакції, мотивована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль», за специфікою своєї виробничої діяльності, здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів.

На виконання своїх зобов`язань, АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року ОСОБА_1 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , один рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Договору дарування, ОСОБА_1 подарував квартиру ОСОБА_2 .

Свої зобов`язання з надання послуг з централізованого опалення АТ «Криворізька теплоцентраль» сумлінно виконувало, однак, у зв`язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань, виникла заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та по оплаті за абонентське обслуговування.

Позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за вказаною адресою за період з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 7629,97 грн., абонентське обслуговування у розмірі 0,00 грн., інфляційні втрати у сумі 1832,40 грн., 3% річних у сумі 912,81 грн., всього 10375,18 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за вказаною адресою за період з 16.06.2018 року по 31.03.2023 року за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 50401, 15 грн., абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року у розмірі 155,18 грн,, інфляційні втрати у сумі 4005,22 грн., 35 річних у сумі 1608,21 грн., всього 56169,76 грн.; також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 16.06.2018 року по 31.03.2023 року, у розмірі 50401, 15 грн., абонентське обслуговування, за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року, у розмірі 155,18 грн,, інфляційні втрати у сумі 4005,22 грн., 3% річних у сумі 1608,21 грн., всього 56 169 грн 76 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 2 265 грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за вказаною адресою за період з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 7629,97 грн., інфляційні втрати у сумі 1832,40 грн., 3% річних у сумі 912,81 грн., всього 10375,18 грн., та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що, згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому, станом на час подачі позовної заяви, строк позовної давності не сплив та продовжився на строк дії карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Демченко А.Г. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Крім того, просить стягнути на свою користь з АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 4 000 грн.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню Покровського, Довгинцівського, Саксаганського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу.

Згідно Договору купівлі-продажу від 17 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавською Т.В., ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.50-51).

Згідно Договору дарування квартири від 16 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавською Т.В., ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.52).

Згідно наданого позивачем детального розрахунку, заборгованість за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за вказаною адресою за період з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року складає 7629,97 грн, інфляційні втрати становлять 1832,40 грн., 3% річних - 912,81 грн., всього 10375,18 грн.

Згідно детального розрахунку, заборгованість за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 16.06.2018 року по 31.03.2023 року за вказаною адресою становить 50401, 15 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року становить 155,18 грн, інфляційні втрати - 4005,22 грн., 3% річних -1608,21 грн., всього 56169,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отриману послугу з постачання теплової енергії, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергіїучасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Відмовляючи у задоволенні поозовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем ОСОБА_1 .

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, в редакції на час виникнення спірни правовідносин, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у наведеній редакції, передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року, а тому зобов`язаний нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими АТ «Криворізька теплоцентраль».

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Крім того, на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності, а тому суд відмовив в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.

Позивач звернувся до суду з позовом 01 травня 2023 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період з 16 червня 2017 року по 15 червня 2018 рокувключно.

Разом з тим, судом не було враховано, що, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з 16 червня 2017 року по 15 червня 2018 рокузакінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за цей період.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 карантин закінчився 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року.

Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня .2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024, затвердженого Законом України №3684-ІХ від 08 травня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Відповідно доЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесеннязмін доЦивільного кодексуУкраїни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, здійснена законодавцем прив`язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 16 червня 2017 року по 15 червня 2018 рокувключно, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в оскаржуваній частині, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року у розмірі 7629,97 грн., інфляційні втрати у сумі 1832,40 грн., 3% річних у сумі 912,81 грн., а всього 10375,18 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог АТ«Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 у повному обсязі, колегія суддів скасовує рішення суду в частиністягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. та ухвалює в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат, понесених на оплату судового збору у суді першої інстанції у розмірі 418,47 грн. (2 684 грн – 2265,53 грн. = 418,47 грн), тобто пропорційно до задоволених вимог, та на оплату судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 542 грн., а всього 4 960,47 грн.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 на професійну правнчиу допомогу, у розмірі 4 000 грн. відшкодуванню не підлягають та покладаються на сторону, яка їх понесела.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення/постачання теплової енергії – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по оплаті за надану послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 16 червня 2017 року по 15 червня 2018 року у розмірі 7 629 гривень 97 копійок, інфляційні втрати у сумі 1 832 гривень 40 копійок, 3% річних у сумі 912 гривень 81 копійка, всього 10 375 (десять тисяч триста сімдесят п?ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати, понесені на оплату судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 4 960 (чотири тисячі дев?ятсот шістдесят) гривень 47 (сорок сім) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: